Дебютник босоногого щастя на заповідній траві від кременчуцького гурту Tongi Joi.
Первозданна радість маленької спільноти десь у старій хатинці в заповіднику на Полтавщині.
Дебютний мініальбом кременчуцького гурту Tongi Joi загалом тяжіє до психо-фолку. Мар'яну Пирожку вже не так буде самотньо на тих теренах, а десь там за горизонтом, можливо, до них долучаться ще якісь гурти чи проєкти.
Якщо Пирожок зі всіх сил цурається епізодів певної блажености на цих теренах, то гурт Tongi Joi просто купається у цій атмосфері сюрних коників та химерних станів (“With the Moon”). Вони повністю занурені у своє босоноге щастя. Це все, що вони мають і їм нічого більше не потрібно.
Їх п'янять ті особливі моменти загубленості поміж трав ("Spiv Kota"). Повного розчинення у первозданній красі природі. Відчуття вільного, свобідного чину, де їх ніщо вже не тримає ("Dancing Glow"), адже на краєчку веселки їм посміхається сам Сід Барретт. Хто хоч раз скуштував цієї трансової замрії колективним голосом, вже ніколи не захоче вертати до попереднього періоду ("Hit the Rapids", "Ternovi Yahody").
Наразі мініальбом "8" є лише безтурботною заявкою на майбутнє, яке для них є не настільки вже й обов'язковим проєктом, як той момент спільної радости десь у старій хатинці в заповіднику на Полтавщині ("Tomorrow's Trees").
Можливо, що після усіх цих динозаврів та єдинорогів вони якось заглянуть у боланівський глем чи забіжать на вечірку до The Modern Lovers. Нині – це все для босоногого щастя, а майбутнє – це щось таке трохи вже зовсім ефемерне.