Галицький флагман євроінтеграції постійно порушує сьому (греко-католицьку) заповідь.
Львівський сайт Збруч, цей авангардовець євроінтеграції, латинки та хвойної польської хуїнки, вже не вперше, не вдруге і навіть не втретє чомусь помічається у банальному тиренні фотографій сайту Варіанти.
Вже більше схоже на те, що кількість таких випадків не лише дійшла до божественної цифри 10, але й спокійно собі перескочила до чортової дюжини. І тому трохи якось незрозуміло, чому цей передовик вкраїнської європейськості на благословенних галицьких теренах так собі плужить в азіатських (не хочеться писати в про-путінських, бо це ж вічні цінності) ідеалах.
Цікаво, що у цьому схроні побожних галицьких сепараторів з Української Галицької партії не тільки безбожно грішать, але грішать та ще й бикують (і навіть не перепрошують), наче шанувальники Ваала, а не Господа Нашого Ісуса Христа.
Не тільки грішать та бикують, але й відволікають на різну дрібноту та змушують писати ці праведні пасквілі замість того, щоб пильним оком обсервувати "Аптекарку" вельмишановного пана Винничука на ще одну рецензію, бо там таке перше речення, ніби дівчинка писала. А хіба ж пан Винничук дівчинка?
Ісус що заповідав робити у таких випадках (18 розділ Євангелії від Матвія, 15-17): "А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!"
Варіантам, апріорі, впадло двічі реагувати на подібну тему крадіжок чи плагіату, оскільки вона (тема) відразу втрачає будь-яку перспективу з огляду на людську передбачуваність, тим більше, що Варіанти впевнено ідуть за принципом Ролана Барта і коли бачать, як кам'яніє якийсь дискурс, то відразу ж кажуть йому арівідерчі.
Варіанти багатотерпеливі та милостиві до малих сих грішників і це просто їх треба так дістати, щоб виникав такий праведний пасквіль на навколишню суєту сайту Збруч.
Оскільки таке за Збручі не вперше, не вдруге, не втретє, і оскільки там взагалі плюють зі слонячої вежі на авторське право та маркування чужих фотографій, то можна подумати, що у них там цілий рій задавнених проблем, духовна пустеля, незакритий гештальт, чи вони просто так комусь неодноразово вирішують помститися.
Ось, наприклад, було так і так.
А після праведного гніву на електронну адресу стало: так і так (у підписі знимка Alex Kovalchuk чую сарказм).
На Збручі немає практики підписів чужих фотографій, у них це відбувається споглядально і тому про це потрібно здогадуватися, але ще краще зрозуміти контекст, де відбувається усе це тирення фото (чи відео) на львівських кресах.
ЗІК вже кілька років намагається стримуватися, щоб не лізти у чуже (як це було раніше) і тому, якихось особливих зальотів на його екранах немає. Еспресо любить часом підтирити і не підписати фото Антіна Борковського.
Твоє місто 13 березня цього року стирило варіантівське фото Неборака, після праведного мила змінило його на інше і демонстративно не вибачилося. Але Твоє місто є прикладом впертого небажання заточувати обмеженні мізки під новітні форми і тому тут немає чому дивуватися такій безпардонності та жабі.
Колективний розум Львівського порталу вже двічі цього місяця залітав з варіантівськими фото (в кількості 4 штук) і навіть не надумав вибачитися днем народження Олександра Македонського та його улюбленого коня Буцефала.
Але на стежку виправлення став садовий zaxid.net, який 17 вересня дещо лажанув з фото Кошулинського, але після мила оперативно зазначив авторство фото та просто вибачився. А скільки подібних випадків пам'ятає історія, коли такі неуважні казуси на zaxid.net вирішувалися просто телефонним дзвінком (бо є ще у Львові адекватні журналісти).
Експрес Починка, якось, навіть дуже швидко відреагував на зауваження Варіантів.
Бо хто ж з людей без гріхів? Коли подібний випадок виник на сторінках Варіантів, то головний редактор особисто телефонував та перепрошував в одного львівського фотографа, і йому непотрібно було писати листи з того боку чи бикувати на священні цінності.
От чому, наприклад, гестапівське ОРТ вказує ютубівські канали звідки бере відео для новин, а чесні і патріотичні українські канали тупо пишуть, що відео з Ютубу чи з інтернету? Хоча, звичайно, Варіантам періодично пишуть сєпари з Лугандонщини за те, що їх банить Ютуб у відповідь на варіантівські скарги щодо порушень авторських прав.
Тому й вважає автор цих рядків цю ганебну сторінку в історії львівської журналістики результатом занепаду, деградації думки галицьких псевдо-інтелектуалів, їх старечим склерозом поблизу агонії.
Ісус закликає не боятися тих, хто тіло вбиває, а остерігатися тих, хто може душу занапастити (Мт. 10, 28), і тому, як після тієї пошесті збручанського склерозу вірити у людство, в гуманізмъ?
Як далеко, як далеко відірвався зарозумілий Збруч від дружньої сім'ї львівських журналістів. Вони (збручанські збручани) навіть ображаються, коли ти телефонуєш їхньому Друлю і милостиво докоряєш за фото, бо як таке може бути, щоб хтось профанний потурбував їх ясновельможні ніжки.
Хоча й Збручу далеко до рагулізму Української правди, яка одного разу стирила варіантівське відео, перезалила його на лівий канал, а коли Ютуб відреагував на скаргу Варіантів та забрав їх копію, то почала писати до Варіантів гнівні листи зі словами: "навіщо ви забрали наше (тобто вони чомусь думали що їхнє) відео?"
Тут знову і знову бовваніє ідолом те сакральне запитання, хто ж так колись вздрючив безгрішних збручанців та збручанок, що вони не можуть елементарно вибачитися хоч якоюсь частинкою своєї безсмертної душі за содіяне?
І де тут повага до Іншого з великої букви? Чи до тих, хто смиренно пишеться з маленької це не стосується? І де тут Бубер, Ясперс, Габермас? Де європейські цінності та хартії, толерантність в кінці кінців і світло на дні тунелю. Де праведність, мир та радість у Дусі Святому?
Нерозкаяна озлобленість – це гріх, а озлобленість на інформаційну агенцію – це великий гріх. Господи, помилуй їх грішних, бо не відають, що творять. Богородице, до європейських цінностей їх піджени. Культура, врятуй цих нещасних.
Можливо мистецтво й справді достукається до їх сонної совісті: виверне, розверне, поставить їх рачки, і знову поверне у початковий стан вже очищеними та просвітленими.
І тому саме для них лунають пісні їх далекої молодості, і це буде колектив Pussy Galore зі своїм вічним хітом "Kicked Out".