Завтра у місті прощатимуться з Героями Андрієм Болковенком, Мар’яном Захарківим, Павлом Атаманенком та Олександром Арданом.
Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.
Завтра, 17 листопада, Львів прощатиметься з бійцями Андрієм Болковенком, Мар’яном Захарківим, Павлом Атаманенком та Олександром Арданом, які загинули у боротьбі з російськими загарбниками.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 год у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40 год, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Андрія Болковенка, Мар’яна Захарківа та Олександра Ардана поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Павла Атаманенка – на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
На будівлях вздовж маршруту колони вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою.
Мерія закликає долучитись до церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Андрій Болковенко (21.07.1980 – 31.05.2025) – львів’янин. Навчався у ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради, а згодом – у НУ "Львівська політехніка".
Працював інженером-транспортником на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, ввічливою та життєрадісною людиною. Вирізнявся привітністю, товариськістю та гарним почуттям гумору. Любив тварин і відпочинок на природі, захоплювався автомобілями та всім, що з ними пов’язано.
Був учасником Антитерористичної операції (АТО).
У 2023 році став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, пізніше на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Андрія Болковенка залишилися мати, син та родина.
Мар’ян Захарків (08.01.1989 – 07.11.2026) – львів’янин. Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №82. Згодом здобув фахову освіту у відокремленому структурному підрозділі "Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури НУ "Львівська політехніка". Вищу освіту здобув у Національному транспортному університеті.
Працював електромонтером зв’язку у регіональній філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця".
Зі слів рідних, Мар'ян був добрим і чуйним, завжди готовим прийти на допомогу та підтримати інших. Дуже любив домашніх тварин, із задоволенням слухав музику.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському та Донецькому напрямках у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Мар’яна Захарківа залишилися батьки, брат та родина.
Павло Атаманенко (15.10.1985 – 07.11.2026) – львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №20. Згодом здобув професію моториста 4-го розряду у закладі професійно-технічної освіти міста Львова.
Працював у сфері пасажирських перевезень, а пізніше – у будівельній сфері на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Павло був добрим, дружнім і справедливим, не терпів брехні, цінував щирість. Захоплювався автомобілями та спортом, зокрема кікбоксингом.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському напрямку у складі 37-го окремого полку зв'язку Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
У Павла Атаманенка залишилися мати, донька, брат та племінники.
Олександр Ардан (24.03.1980 – 09.11.2026) – уродженець міста Калуш Івано-Франківської області.Навчався у Калуському ліцеї №7 Калуської міської ради Івано-Франківської області. Вищу освіту здобував у Західноукраїнському національному університеті, а згодом у приватному закладі вищої освіти "Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова".
Працював у сфері ресторанного бізнесу на приватному підприємстві, а пізніше – у ТзОВ "Нова пошта".
Зі слів рідних, Олександр був тихим і скромним, водночас мав чудове почуття гумору. Завжди був готовий прийти на допомогу та підтримати у важку хвилину. Закінчив музичну школу, грав на кларнеті у духовому оркестрі. Мав хист до вивчення іноземних мов, вільно володів німецькою, англійською та польською мовами.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
В Олександра Ардана залишилися батьки, син, дружина, сестра із сім’єю, племінники та родина.