У японському містечку Нака, розташованого в префектурі Ібаракі, провели урочисте відкриття найбільшого у світі дослідного термоядерного реактора.
Наведений проєкт презентується спільними зусиллями країни Висхідного сонця та Європейського союзу. У програмі бере участь шістсот енергетиків, інженерних працівників з 80 енергетичних концернів багатьох країн світу.
Загальні відомості
Мета запуску реактора JIT-601SA полягає в дослідженні можливості застосування термоядерного синтезу як безпечного, масштабованого і низьковуглецевого джерела енергії. Новий агрегат призначений для наближення наукомістких технологій, за яких термоядерна реакція генерує вищий рівень енергії, ніж потрібно для її ініціювання. Цей семиповерховий модуль розміщений у спеціальному ангарі в префектурі міста, недалеко від столиці держави. Користувачеві демо автомати фрукти азартного клубу також належить знайти джерело енергії для швидкого зростання фруктів із подальшим отриманням призової схеми та виведення виграшу.
Характеристики гіперформера:
- реактор виконаний у формі багатокутника — тора;
- облицювання — токамак;
- температура утримуваної електронної плазми - 200 млн ⁰ С;
- агрегат підтримує функціональність протягом 1,5 хв;
- використовуються надпровідні магніти;
- робочий об'єм – 136 м3;
- отримання першої плазми — листопад 2023 р.
Гіперформер є попередником старшого французького аналога. Останній зводиться як Міжнародний термоядерний пілотний реактор. Наперекір суттєвим затримкам в плані будівництва, агрегат буде значно більшим за японський екземпляр, з об'ємом робочого котла 841 м3. Збільшений об'єм дасть змогу утримувати плазму на значно більший проміжок часу, у набагато більших об'ємах.
Основна мета обох ініціатив полягає в індукції об'єднання ядер водню в єдиний, важчий елемент — гелій, з подальшим вивільненням енергії у формі випромінювання і тепла. Аналогічні термоядерні реакції видають природні термоядерні гіперформери, такі, як зірки, включно з нашим денним світилом.
Ретроспектива
Узимку 2020 року американські дослідники Ліверморського національного центру ім. Е. Лоуренса (LLNL) домоглися термоядерного займання — автономного відгуку термоядерного синтезу, за якого вироблена енергія перевищила витрачену на запуск. Однак американська установка, на відміну від японської та французької, використовувала методику, відому як інерціальний термоядерний синтез. При цьому високоенергетичні лазери паралельно спрямовували потоки енергії в маленький бак, що містив водень. Конгрес Сполучених Штатів визнав отримані результати значним досягненням у пошуку джерела необмеженої екологічно чистої енергії, щоб позбутися залежності від наявних шкідливих видів палива.
Спосіб отримання енергії шляхом ядерного злиття перебуває на початковій стадії розвитку, проте розглядається деякими енергетиками як перспективна відповідь на стрімко висхідні потреби людства в енергії. Термоядерне злиття відрізняється від резонансу поділу, який застосовують сучасні ядерні електростанції, тим, що в цьому процесі два ядра атомів об'єднуються, але не розщеплюються. На відміну від реагування поділу, термоядерний процес не передбачає можливості виникнення глобальних ядерних аварій. Крім того, у процесі термоядерного синтезу утворюється набагато менша кількість радіоактивних відходів порівняно з сучасними атомними електростанціями.
