Василь Васильків: Ми тримаємося зараз на передплаті

Розмова з редактором турківської газети Бойківщина Василем Васильківим.

Варіанти розмовляють з редактором турківської газети Бойківщина Василем Васильківим про виживання місцевих ЗМІ під час пандемії Covid-19.

Як ви позиціюєте медіа, яке очолюєте?

"Бойківщина" – це суспільно-політична газета, що з іншою назвою функціонує ще з тих старих добрих часів. Зрозуміло, що кардинально змінився зміст. Вона розрахована на місцевого читача. Є різні видання нашого рівня, так звані районки, але я вважаю, що місцева газета має нести інформацію читачеві.

У ній має бути менше аналітики та різних роздумів, а більше інформації. Читачі газети – це переважно люди старшого віку. Зараз молодь має соцмережі та інтернет. А читають газету люди старших років, які звикли читати, так, як вони це робили, коли їм було 40 років. Нині їм 70. І вони беруть газету та читають.

Хоча ми й працюємо на дві громади (Турківська та Боринська ТГ), але тираж падає катастрофічно. Залишилася лише старша аудиторія, яка пам'ятає нашу газету, цінує та хоче її бачити.

Чи маєте бізнес-план або стратегію розвитку для своєї газети?

Планів чимало, але немає підґрунтя для їхньої реалізації. Наприклад, якби ми жили та працювали в Дрогобичі чи подібному районі, де є промисловість, то тоді можна було б створювати якісь проєкти. Ми тримаємося зараз на передплаті, яка сьогодні становить майже 2000 підписників. А ж є газети, які мають 300-400 підписників. Частково маємо надходження від реклами, але це незначні кошти.

Як карантинні обмеження вплинули на діяльність газети у 2020-21 роках?

Частково ми перейшли на дистанційну роботу, менше спілкуємося з владою та читачами. У штаті фактично залишилось двоє працівників. Бухгалтер та коректор працюють дистанційно.

Місцева громада вважає газету важливою для себе?

Буває по-різному. Знаю, що є чимало читачів, які читають, цікавляться тим, як живе газета, і часто нам телефонують. Хоча є й такі, які просто подивилися і їм байдуже. На мій погляд, влада мала б більше цікавитися життям газети, вона мала б бути зацікавленою у тому, щоб вона успішно функціонувала та доносила читачам новини про її працю.

Люди мають знати все, чим вона займається. Хоч розуміємо, що так не буває. Можливо у владі не все відбувається так позитивно та "на ура", але народ має володіти інформацією та все оцінювати. Інколи буває так, що потрібно висвітлити будь-яку дію влади, навіть ту, що не завжди приносить результат, а також написати про те, чому так сталося. Влада, на жаль, чомусь цим нехтує.

Визначте головні проблеми вашого видання у цьому році?

Проблем чимало, але основна – це брак кадрів. Були випадки, коли до нас приходили молоді люди з освітою, хотіли працювати, але коли ми давали їм завдання написати про ту чи іншу людину, то вони писали так, щоб від них просто відчепилися або відмовлялися від праці. Можливо, що хтось би й згодився, але ж не з такою мізерною зарплатою.

Чи профспілки представляють інтереси ваших працівників?

Ми давно вийшли з профспілки, але дуже тісно співпрацюємо з освітянською профспілкою, яка є нашим незначним рекламодавцем. Гадаю, профспілка має бути зубастішою, але наразі час вона перебуває під адміністративним впливом.

Як центральна влада може допомогти місцевим медіа працювати та розвиватися?

Якщо центральна влада допомагатиме всім газетам, то її не вистачить. Вважаю, що має бути меседж центральної влади на місцевий рівень. Я б хотів, поки існує журналістика, особливо місцеві ЗМІ, щоб влада бачила в ній користь та різними способами надавала підтримку. Тому що коли ти бачиш, що тебе підтримують, то ти готовий працювати, ти гориш цією справою.

У яких формах відбувається співпраця газети з місцевою та обласною владою?

Ми співпрацюємо з владою, і можна сказати, що навіть їм в чомусь догоджаємо. Маємо угоди на висвітлення її діяльності. Якби не вони, то ми б взагалі лягли на дно та перестали б вже існувати. Висвітлюємо те, коли відбуваються засідання сесій, коли засідають виконавчі комітети. За цю роботу нам й платять. Але я вважаю, що співпраця має бути іншою та не зводитися лише до констатації фактів.

Чи газета вибудовує партнерські стосунки з громадськими організаціями?

Колись ми співпрацювали, але представники громадських організацій звертаються до нас лише тоді, коли їм це цікаво. Є чимало активістів, які готові використовувати газету, але коли досягають своєї мети, то про все забувають. У всьому шукають вигоду для себе. Представники громадських організацій мають бути активними завжди, незалежно від того вигідно їм це чи ні. Важливо, щоб була вигода для громади.

Чи запрошуєте на практику студентів-журналістів?

Ми готові допомагати журналістам-початківцям. Аби лише у них було бажання працювати. Але нині чомусь особливого ентузіазму не бачу. Я пригадую свої студентські роки чи той період, коли прийшов працювати у районку.

Якось написав замітку про лікаря дільничої лікарні, то заступник головного редактора тричі повертав мені її на допрацювання. Я змушений був зробити її такою, щоб її можна було розмістити на шпальтах газети. Інакшого варіанту не було. Зрозуміло, що за це я вдячний своїм колишнім наставникам та вважаю, що вони правильно навчали мене журналістики.

Інтерв'ю створено в рамках проєкту "Організаційна підтримка незалежних місцевих медіа". Грант на реалізацію проєкту наданий Чорноморським фондом регіонального співробітництва (BST) за фінансової підтримки Європейського Союзу.