Львівський репер Довгий Пес та ще одна загадка його розгалуженої природи.
Новий аватар Довгого Пса зі своїм першим мініальбомом услід за його попереднім перевтіленням у персонажа на ймення Big Rostik.
За словами Довгого Пса його нова крихітка є похресником Великого Ростіка, який у 2020 році випустив альбом стьобного трепу "Грейтест хітс". Там він, здається, що вперше був не схожий на себе звичного.
Це вкотре якась ще одна загадка його природи, адже ці його іпостасі повністю відрізняються від того, ким він постає у складі гурту Ціна Ритму. Big Rostik та Велике Маля є напрочуд живими та пластичними персонажами попри всю свою стилізацію, а ось Довгий Пес у лавах Ціни Ритму наче назавжди який запрограмований механізм.
У ньому ніби живуть дві людини, які ніколи між собою майже не перетинаються, окрім хіба якихось унікальних випадків, де важко відшукати хоч якусь логіку такого прогресу. Чому це щастя кудись щезає у Ціні Ритму, щоб виникати лише у сольній дискографії?
У ньому крадькома відбувається якась львівська версія Субстанції? Його захоплюють якісь викрадачі тіл з далеких планет? Чи з ним міняються свідомістю доісторичні лавкрафтівські істоти, а він, той справжній Довгий Пес, десь зараз блукає 150 мільйонів тому у їхній бібліотеці на теренах теперішньої Австралії?
Йому самому ще не набридли ці американські гірки? З 2022 до 2025 року у ньому можна налічити чотири топові треки, які можуть стати фундаментом для якось його майбутнього альбому ("Ешкеричі", "Липа гарно пахне", "Кавова культуррра", "Сенс є"). На них він нарешті намацує у своїй ліриці певний стан іронічної магії, чин розслабленої досконалості, де сягає своєї найкращої форми. Щось йому таки тре робити зі своєю стабільністю, що знову не борсатися у скутих та безсенсовних рядках якоїсь філософії.
Хуліганське на його новому мініальбомі "З любов'ю" не лише добре стібнеться з тюремної романтики та реперських кліше з хомісами та едлібами, зокрема. Вона чітко повідомляє вкотре про те, що Довгий Пес таки має оповідальний талант (трек "Для своїх" з веселим рефреном). Якщо там чогось й бракує зовсім гіпотетично, то хіба Дитя Часу з Ґравіті Фолз.
Його стартовий трек "Весняний кіт" має відразу йти у топ найкращих за 2025 рік. На цьому соульному уповільненні він справді ніби якийсь лінивий кіт, який ходить лише там, де хоче, щоб водночас дати якийсь приклад Zbaraski та Вові зі Львова. За тієї ліричної ностальгії у чудовому моменті про колядки йому хіба можна було порадити для атракції один фрагмент з фільму Станіслава Бареї Brunet wieczorową porą (1976).
Після такого й справді можна сміло мріяти про такий цілий альбом чогось на кшталт альбому Larry June "Spaceships on the Blade" (2022). Прошу пана, варто вже нарешті на це зважитися.