Хроніки Головного залізничного вокзалу у Львові.
Головний залізничний вокзал у Львові став пунктом призначення для тих, хто шукає притулку у Львові від війни, а також форпостом для тих, хто прямує у цивілізований світ чимдалі від загрози для свого життя.
Переповнений Залізничний вокзал людьми, які у пошуках та в очікуванні потяга у захищений світ.
На вокзалі перебувають жінки з дітьми та іноземці, які тут мешкали й навчались. Вони вперше опинилися на вокзалі та не всі знають українською, але для них також важливо розібрати у голосі, що лунає над Двірцем, те, що ось зараз буде потяг, який довезе їх до кордону, де вони будуть у безпеці.
Когось чекають за кордоном, а хтось зібрав найцінніше та вирушив у дорогу. Їх підтримують волонтери, і, зокрема, Мальтійський червоний хрест на вулиці, працює польова кухня, роздають сухі пайки та фрукти на перекус.
Везуть зі собою домашніх улюбленців, які не звикли до великої кількості людей. Однак, і вони переймаються тривогою та поводяться максимально спокійно, наче намагаються заспокоїти власників.
А ще вони вчать бути безтурботними. Діти бігають, хтось навіть грає на музичному інструменті. Ми усі опинилися в умовах війни, однак ми усі живі. Вокзал став місцем сили, що зосередив у собі весь спектр енергії, що несе людина, сильніше, ніж усі намолені місця разом узяті. Людське обличчя у війни, коли на нього спрямовуєш камеру, посміхається. Усі хочуть, щоб їх запам'ятали щасливими.
Люди шукають безпеки та спокою. Люди вірять у свій порятунок. "Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ!" Щасливої їм дороги.
Новина створена в рамках проєкту «Організаційна підтримка незалежних місцевих медіа», який реалізується ГО «Атом» у партнерстві з ІА «Варіанти» за фінансової підтримки Чорноморського фонду регіонального співробітництва (BST) у межах програми ЄС «Прямуємо разом». Зміст новини не обов'язково відображає погляди ЄС.