Наталія Костенко про проблеми та успіхи трансформації Шептицької громади
Наталія Валентинівна Костенко з 2023 року працює на посаді головного спеціаліста відділу цифрової трансформації, інформаційної політики та прозорості Шептицької міської ради, секретар робочої групи з Інтеграції стратегічного планування та публічних інвестицій, створеною Шептицькою міською радою. Кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки, авторка монографії «Стратегії геоекономічного розвитку країн в контексті міжнародних інтеграційних процесів» (2014). Родом із Криму, професійний та академічний розвиток відбувався в м. Донецьк, на Львівщині живе з перервами з 2014 року. Має значний досвід викладання стратегічного управління, роботи в автомобільній промисловості та участі міжнародних проєктах.
Наталія Костенко поєднує глибокий теоретичний бекграунд, практичний досвід і щиру віру в те, що навіть невелика громада може успішно пройти трансформацію — якщо працювати системно, спільно і з орієнтацією на майбутнє.
У розмові з ГО «Європейський діалог» Наталія Костенко розповідає про цифрову трансформацію громади, справедливу трансформацію вугільних регіонів, виклики перепрофілювання шахтарів та перспективи розвитку економіки Шептицької громади.
Ви приїхали на Львівщину в 2014-му за досить драматичних обставин. Як склався ваш шлях до Шептицького?
В 2014 році ми прилетіли у відпустку до Борисполя — і вже не повернулися додому, бо в Донецьк зайшла російська колона. Так опинились на Львівщині. Працювала в 2014-2015 роках в евакуйованому в м. Покровськ Донецькому національному технічному університеті, але там залишилось 0,2 ставки, й прийшлося звільнитися з університету і повернутися на Львівщину. Спочатку було дуже важко: не було роботи за фахом. Пройшла стажування в Румунії на заводі «Фуджікура», приймала участь в запуску заводу на Львівщині у відділі прототипів і зразків. Це був цікавий досвід в розумінні технологічних процесів, створення доданої вартості. Але згодом у центрі зайнятості мені запропонували посаду продавчині — я відмовилася й поїхала працювати за кордон за запрошенням української діаспори. У 2022-му повернулася в Україну, а у 2023-му пройшла конкурс на посаду в Шептицькій міській раді.
Пані Наталіє, ви багато років досліджували економіку та цифрові інновації. Наскільки процеси трансформації відповідають вашому професійному шляху?
Це правда, я все життя досліджувала цифрову економіку в ІТ сфері, тому мені в основній моїй роботі особливо близькі й цікаві процеси цифрової трансформації. Наприклад, сьогодні у роботі в Шептицькій міській раді активно відбувається цифрова трансформація стратегічного управління та публічних інвестицій, інтеграція цифрових реєстрів, адміністрування місцевих податків, електронний документообіг, розвиток сфери відкритих даних. У межах проєктів, що реалізуються, процеси управління інтегруються через систему планування та організації, вдосконалюється контроль шляхом моніторингу виконання проєктів через дашборди. Це корисні і важливі зміни, які значно підвищують рівень прозорості.
Які головні перешкоди стоять на шляху справедливої трансформації у Шептицькому?
Головна перешкода — земельні ділянки під шахтами, які належать до державній власності. Громади не можуть ними розпоряджатися. У польському Катовіце така земля є власністю муніципалітетів, тому там не було перешкод на шляху перетворення закритих шахт у активні урбан-зони чи вітропарки.
Інша серйозна перешкода, це те, що, на мою думку, щоб зміни якість життя, потрібні проєкти, в яких участь беруть не одна, а декілька громад одночасно, які входять до Шептицького вугільного мікрорегіону. Громадам варто спільно працювати над проєктами якості життя й екологічної спрямованості. За кордоном є приклади на кшталт «міста-губки» (Spanch-City), і в нас є свої напрацювання — рекреаційна зона на озері Левада, яке потрібно очистити, також є проєкт рекреаційної зони на річці Західний Буг.
Якщо реально постане питання про закриття шахт, то слід вважати на складнощі з професійною переорієнтацією шахтарів. Шахтарям зі стажем важко перевчитись на нові професії. У Шептицькому рівень безробіття сягає майже 30%, бо шахтарі, які офіційно вийшли на пенсію у віці 45 років, зазвичай ніде більше не працюють, щоб не втратити пільги. Водночас саме завдяки шахтарям середній рівень оплати праці по громаді вищий, ніж по області. Тому потрібно шукати можливості для перепрофілювання. Таким людям підходить фізична, важка робота, до якої вони звикли. Наприклад, лише один колишній шахтар у Шептицькому відкрив автомайстерню.
Які напрями ви вважаєте перспективними для розвитку економіки громади?
Сьогодні на першому місці за надходженнями до бюджету громади — ДП «Львіввугілля», але моноекономіки вже немає. В громаді добре розвинений аграрний сектор (переважно зернові), переробка м’яса («Єврокомерс», «Агросервіс»), меблева й легка промисловість («Дюна», «Калина»), а також підприємство BADER, яке виробляє автомобільні чохли.
Важливим фактор розвитку економіки громади стали релоковані підприємства. Показовий приклад — релоковане з Рубіжного підприємство ТОВ «АГК Україна», єдине в громаді, що відповідає стандартам індустрії 4.0: там встановлений робот-маніпулятор, тобто це вже роботизоване виробництво. Компанія активно співпрацює з Шептицьким гірничо-економічним коледжем за напрямами альтернативної енергетики та перекваліфікації дорослих. Цей досвід добре спрацював завдяки циклу «наука — освіта — виробництво». Такі проєкти варто масштабувати, хоча територія громади обмежена і це стримує розвиток як альтернативної енергетики, так і появу нових підприємств. Наприклад, якщо говорити про релокований бізнес, то були запити, зокрема на розміщення трубного заводу, але громада не змогла забезпечити вимоги для розміщення такого великого виробництва.
І звісно, великі надії Шептицька громада покладає на молодь, активно розвиваючи професійну освіту. У Шептицькому гірничо-економічному коледжі, наприклад, відкрили смарт-лабораторію з технологіями «розумного дому». Триває цифрова трансформація освіти. Випускники стають фахівцями нової галузі, готовими працювати з сучасними підходами. Молодь не прагне важкої ручної праці, тому перспектива — автоматизовані, роботизовані виробництва. Тому запровадження принципів справедливої трансформації з молоді цілком зрозуміло і логічно.
Нагадаємо, у березні в Шептицькому вугільному мікрорегіоні Львівщини стартував проєкт «Залучення громадян до справедливої трансформації вугільних регіонів Львівщини». До нього долучилися сім громад: Белзька, Великомостівська, Добротвірська, Лопатинська, Радехівська, Сокальська та Шептицька.
Ініціативу реалізує ГО «Європейський діалог» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини (BMWE).
На першому етапі проєкту громади працюють над планами залучення громадян до процесів справедливої трансформації. З цією метою в громадах утворено робочі групи, які вже провели перші засідання. Наступним етапом стане розробка Стратегії розвитку громади на 2028-2034 роки.