До парламентських виборів залишилось менше місяця, а політичні пристрасті досягли свого апогею. При чому політична «війна» йде не лише між провладними та опозиційними силами, найбільше звинувачень один проти одного лунає з вуст так званих опозиційних кандидатів.
Про хід передвиборчої кампанії на Львівщині кореспондент «Львівської пошти» розмовляв з народним депутатом України, головним «регіоналом» Львівщини Петром Писарчуком.
Петре Івановичу, Ви пройшли не одні вибори і саме Вас без сумніву можна назвати експертом політичного життя області. Коротко опишіть, як оцінюєте хід виборчої кампанії на Львівщині?
Як завжди, партії, кандидати від них і безпартійні змагаються не програмами, а нищівною критикою один проти одного. Багаті кандидати накинулися рятувати знедолений народ.
Одним словом: демократія по-українськи. А якщо серйозно – це молода і незріла демократія.
Дубневич завішав Львів закликами не віддавати Вашій партії жодного голосу. Що будете робити?
Недавно я вже давав відповідь на подібне запитання і пробував «дати здачу» Дубневичу. А потім спам’ятався і подумав: «Це ж не наша філософія життя». Мене з дитинства навчали не боятися підставити другу щоку, коли вдарять по першій. Бачите, не скористався дармовою нагодою з’їздити на прощу і вже схибив.
Тому буду закликати моїх земляків голосувати за Дубневичів, Батенка, Козака, Канівця і ще декого, а їх прихильників за Партію регіонів. Так буде чесно, та й клопоту буду мати менше.
А то наживемо собі ворогів не тільки в особі цих кандидатів, але і у їх високопоставлених покровителів. Та й люди не дуже сприймають мою критику на їхню адресу. Нічого страшного. Критика як ліки пороків, потрібна всім.
Можливо, я дійсно помиляюсь, і для партії буде корисніше, коли вона буде підтримувати таких рейтингових кандидатів-самовисуванців, яких чомусь відкинула об’єднана опозиція. А то бачите до чого я своїми критичними закидами спровокував Дубневича?
Хочу сьогодні закликати поважного Володимира Степановича Загорського та й інших кандидатів від нашої партії по відповідних округах, співпрацювати з цими кандидатами, оскільки, на думку багатьох виборців, вони чинять добро. А протиставляти себе людям ми не маємо права.
Вибори минуться, всім нам потрібно буде жити, не ворогувати, а творити добро далі. Іншого виходу у нас немає.
Абсолютно переконаний, що після виборів всі ці кандидати повиходять з підпілля і ми разом будемо розбудовувати рідний край.
Пане Петре, Ви дійсно так переконані у перемозі Вашої партії? А може Ви програєте, і ці кандидати приєднаються не до Вас, а до опозиції?
Шкода, що Ви сумніваєтесь. На жаль, поки що Партія регіонів є чи не єдиною партією, як не вміє красиво говорити, зате вміє щось робити. Підготовка до Євро-2012 мала би Львівщину у цьому переконати.
За даними соціологічних опитувань дійсно виглядає так, що Партія регіонів на загальноукраїнському рівні перемагає. Але ж сумарно опозиційні партії назбирують більше голосів?
Арифметика і політика – це зовсім не тотожні поняття. Кого Ви відносите до «опозиції»?
Той же УДАР, який дійсно дуже швидко набирає популярності…
А з чого Ви взяли, що він обов’язково буде в опозиції?
Про це неодноразово заявляв сам Кличко…
Можливо, сьогодні він щиро так і думає, але це не означає, що він не може змінити своєї думки. В новітній історії, на жаль не нашій, а США є приклад, коли великий актор став одним із кращих президентів цієї країни. Мова йде про Рональда Рейгана. Я щиро бажаю такої кар’єри і Віталію Кличку. Проте точно знаю, що сьогодні не він робитиме політику своєї партії, а ті люди, які стоять за ним.
Як я розумію, економічний блок розроблятиме Віктор Пинзеник. Але ж хіба не він після роботи в уряді Тимошенко заявляв, що йде з політики?Невже він повернувся в політику, щоб знову об’єднатися з тими, хто доводив його до таких заяв? Одним словом, поживемо-побачимо. Якщо у Кличка є дійсно президентські амбіції, то треба набратись терпіння і досвіду.
Всі ці «опозиціонери», які нині так дружно накинулися на владу, розраховують на коротку пам'ять людей. Адже в недалекому минулому самі були владою і довели свою немічність. Складається враження, що вони заради влади з глузду з’їхали і совість втратили.
Вісім років тому вони всі стояли з Віктором Ющенком на Майдані Незалежності і давали клятву українцям, що об’єднають український народ, реформують владу, поборють корупцію, зневагу до людей і приведуть Україну в сім’ю Європейської Спільноти.
Набравшись в Сірка очей, всю провину за невиконані обіцянки звалили на Ющенка і почали творити нові міфи, щоб втриматися на політичному Олімпі.
Одним з таких міфів є нав’язування думки виборцям, що тільки так звана об’єднана опозиція зупинить наступ, як вони заявляють, «антиукраїнських сил». При цьому до антиукраїнських сил вони зараховують не тільки Партію регіонів, але й третину населення країни, які голосують за цю партію.
Горе з такими політиками, які не розуміють, що не вони, а тільки український народ шляхом виборів має право когось зупиняти, в тому числі і «їх». Не позбулися наші демократи тоталітарного мислення. Тільки Сталін дозволяв собі зупиняти своїх опонентів. Яким чином він це робив – добре відомо. Не приведи Господи, щоб це повторилося.
Новий-старий лідер об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк веде на штурм Верховної Ради бувалих опозиціонерів в основному із колишньої «Нашої України». Правда до нього долучились соратники Тимошенко, яку ще недавно він звинувачував мало не в антидержавній зраді, а вона йому закидала співпрацю з Партією регіонів. Дійсно горе з розуму. А може це свідомий «розвод» українців, які є такими довірливими і милосердними до ображених.
Нині вони вже разом мечуть стріли, бо нічого іншого не вміють, не тільки в Президента держави, але не соромляться Ющенка, який витягнув їх у політику, обзивати агентом Партії регіонів. Чи не так робив Сталін, який всіх незгідних оголошував агентами іноземних розвідок. Того й гляди скоро усіх тих, хто стояв на Майдані у 2004 році звинуватять у співпраці з Партією регіонів.
Думаю, що з такими захисниками українців наші недруги можуть відпочивати.
Знову і знову потік шумних галасливих фраз і повна відсутність тихої невтомної праці заради людей і держави. Саме це, як на мене, і є найбільшою загрозою державності України, її репутації в світі.
А політика Партія регіонів сприяє підвищенню цієї репутації?
Мало кричати, які погані «донецькі злодії» і чекати, що вони підготують наше місто до єврочемпіонату з футболу чи відремонтують наші дороги. Тут все на виду і не скажеш, що пропаганда. Два роки підготовкою міста до цієї позитивної для іміджу нашої держави події, яким став Єврочемпіонат з футболу, на рівні уряду займався наш земляк. Так займався, що мало бракувало для того, щоб УЄФА виключило Львів зі списку міст, які мали приймати Євро-2012.
Пронесло не без допомоги Віктора Федоровича Януковича й уряду. Але львів’яни вперто цього не зауважують. Наша біда в тому, що для багатьох виборців визначальним при прийнятті рішення є партійність кандидатів.
«А до якої партії Ви належите?», - найпопулярніше питання при спілкуванні з виборцями. Ми дуже заполітизовані і ще дуже часто керуємось логікою комуністів «хто не з нами, той наш ворог». Оце треба лікувати. Вибори – це свого роду конкурс по прийому на роботу політиків.
Напевно, під час ремонту помешкання, наймаючи майстрів для цієї роботи, Вам байдуже, за яку партію вони голосують, лиш би роботу зробили добре, матеріалів не розікрали…
Вчимося демократії, а що Ви хотіли…
Так, тому ще раз хотів би наголосити, нам дуже важко дається ота демократія. Вона дає нам право обирати, а ми ніяк не навчимося цього. Йдемо за найлегшими принципами: «свій-чужий», «всі вони одинакові», «хто заплатить, за того й проголосую» і пішло-поїхало. А потім починаємо голосити, які ми нещасні, яка паскудна влада. Звідси, зі ставлення виборців до свого голосу все і починається. Замість того, щоб запитати себе – може я не за тих голосую, подумати і постаратися пізнати не тільки, що говорять кандидати по телевізору, а й пошукати про них трохи більше інформації. Легше всього сказати – «всі вони однакові».
Я нікого не звинувачую, але намагаюсь разом з Вами знайти відповідь на запитання, що буде після виборів.
І який Ваш прогноз?
Можна також сказати, поживемо – побачимо, а можна намагатися щось робити, щоб після цих виборів розчарувань було менше. Бо мене як і багатьох болить, що наші дорогі галичани пожирають один одного за депутатський мандат, а багато гідних людей в тому числі і від нашої партії не будуть обраними тільки за правду, бо не маскувалися під час виборів під улюблені партії моїх земляків і не йшли самовисуванцями.
Напередодні чергових виборів важливо зрозуміти, що сьогодні фронт боротьби за виживання нашої держави лежить не в політичній, а економічній площині.
Двадцять років ми боремося з надмірною залежністю України від російського газу. В свій час навіть Арсеній Яценюк називав газові контракти Юлії Тимошенко злочинними.
Тільки уряд Миколи Азарова почав робити реальні кроки, які дадуть можливість невдовзі стати нашій державі енергетично незалежною. Це не мої слова, а думка президента найбільшої енергетичної компанії Америки.
Можу привести багато інших прикладів, які дають підстави стверджувати, що не на шкоду України – в чому намагаються переконати нині галичан наші опоненти – діє Партія регіонів. Але працювати завжди важче, аніж критикувати.
Верховна Рада – це не фронт, де українцям потрібно постійно один з одним воювати. Це вищий політичний законодавчий орган, який має виробляти стратегічний курс держави. Там мають бути присутніми різні думки, дискусії, але відсутня ворожнеча. Ті, хто дійсно поважає свій народ, любить свою державу, не можуть керуватись принципом: «Чим гірше для влади – тим краще для нас».
Ваша партія є лідером перегонів, а скільки мажоритарників плануєте залучити до співпраці?
От сьогодні деякі з кандидатів в депутати дають обіцянку виборцям, що будуть голосувати за імпічмент Президенту, але я точно знаю, що робити цього вони не будуть, а з часом будуть підтримувати чинного Президента Віктор Януковича.
Відкрийте Конституцію і прочитайте статтю про процедуру імпічменту.
Не буду тут її аналізувати, лишень скажу, що для імпічменту Президента на завершальному етапі потрібно набрати три четверті, тобто 340 голосів у Верховній Раді. Ясна річ, що як би хто не голосував, зробити це – нереально. Тому тим, хто таке обіцяє, як казала моя бабця, треба плювати в очі, бо брешуть.
Дивними для мене є клятви багатьох мажоритарників, що вони будуть в опозиції до влади і тільки за це їх потрібно обирати. Ну добре, коли ти «голий чи чистий» політик, а коли ти туди йдеш з бізнесу, яка користь виборцям від твоєї опозиційності?
Якщо ти не будеш співпрацювати з владою, будеш просто протирати штани, то як зможеш ремонтувати дороги, школи, як зможеш виконати всі ті обіцянки, які дав людям?
Це також тема окремої розмови. Невігластво деяких кандидатів просто вражає. Наслухавшись їх можна сміло розпустити міські, районні ради, адміністрації, а кожен рік проводити вибори до Верховної Ради і ці кандидати відремонтують Вам від туалету в школі до даху над головою.
Це також результат того, що далеко не кожен виборець знає Конституцію, основний закон держави. Якби вони знали цей основний закон, у них виникло б багато запитань до цих кандидатів.
Важко нам дається будівництво своєї держави, але я не погоджуюсь з тими, хто впадає в розпач і говорить, що у нас немає майбутнього.
Коли десять років тому я прийшов у Верховну Раду, то моя покійна мама отримувала 70 гривень пенсії і цьому раділа. Сьогодні вона б отримувала в 12 разів більше.
Коли тоді зимою у школах бракувало вугілля для опалення і всього 10% населення користувалось газом, то сьогодні газифіковані майже всі села моєї рідної Перемишлянщини.
В тих позитивних змінах, до яких ми швидко звикаємо, є заслуга нинішнього Президента та Уряду.
Напевно, заслуга опозиція у цьому також є.
Безперечно, але коли говорити з ними мовою цифр та фактів, позиція їхня слабенька. Легше наобіцяти в 2007 році виборцям, що ми ручаємось за кожного, кого ведемо в парламент, щось подібне ми спостерігаємо і сьогодні, а потім списати на Партію регіонів те, що третина з тих, за кого вони ручались, повтікали від них.
Внісши в парламент закон «Про засади державної мовної політики», Партія регіонів почула біль галичан і зняла питання про надання російській мові статусу другої державної, але поступила чесно до своїх виборців, що вимагають від неї захисту своїх прав.
Правда полягає в іншому. Закон, прийнятий не тільки голосами Партії регіонів – їх явно бракує у Верховній Раді, щоб приймати закони – а голосами тих, хто на минулих виборах просто обманював в тому числі моїх земляків. Не на Партію регіонів треба злитися і звинувачувати, але, як це не прикро, в тому числі і на себе.
Все минеться і правда переможе. Але щоб не затягувати цієї перемоги, нам потрібно не тільки шукати ворогів, але й «попорпатися» в собі і в своїх душах.
Тоді то ми зробимо той вибір, за яким, можливо, ніколи не будемо жалкувати.
Джерело: Львівська пошта
