Пісні фронту 2024 (# 94)

Десять треків від представників української попсцени, які намагаються сказати щось важливе та потрібне під час війни.

Українська попмузика змінюється. 29 топових альбомів за 2023 рік – це велике щастя. Деякі вкраїнські виконавці, звісно, все ще занадто неповороткі для великих викликів. Дрібними паразитами вони бовтаються біля чогось значного замість того, щоб просто змінити професію. Це звична картина для подібних процесів, і тому варто просто не звертати.

Алюзії на Олександра Довженка після найкращого українського альбому 2023 року ще більше закликають гурт Пиріг і Батіг до статусу живої класики.

Подібної артистичної делікатності, як у My Ron, ще наразі доволі мало на українській сцені. Відразу у найкращі треки року.

Сюди б дещо гнучкіший текст, якщо вже взоруватися на Бумбокс, і цей саунд, і без того хітовий, засяяв би значно сильніше. Однак у топ найкращих треків року також одразу.

Спроба багатого рнб, яка у своїх млосних спробах лише ледь-ледь торкається бажаної екстази через дещо ліниву лірику.

Якийсь відверто збочений глум з Христини Соловій на який вона вже давно заслуговує у своїх вакарчукесках.

Один з найкращих треків про цю війну за всі останні десять років.

Потопське інді з пофігістичним героєм у середньостатистичних інтер'єрах. Ще один дзвіночок СадСвітові.

Міський ретровейв про океан з вайбами гурту Таліта Кума на віддалі.

Дещо п'яний, а тому навіть ще кращий звук про пустельні мандри самоти. Артюр Рембо мусив би зацінити.

Трансовий вояж від Ірини Швидкої з декількома елегантними натяками у хітовому стані.