Секта фестунів

Секта фестунів

олександр ковальчук,  14 серпня 2013

Нагірна проповідь Назарука про настінну ванну на Майстерні шоколаду була десакралізована його ж фанатиками.

І це вже не перший випадок у новітній історії Львова, коли промови якогось локального лідера були спаскуджені його пилососними послідовниками.

Уся комерційна емоційність (типу, вияв правди та щирості) актуального посту Назарука була негайно ж вивітрена неадекватами у його френдах, які аж занадто ревно вирішили дотримуватись положення "in Fest we trust".

Так завжди буває у нездалій людській природі сектанського мислення, де правда істини періодично виявляється фейком.

Ще від початків сотворення !Фесту біля нього стовбичать такі дари рекламного духу, як креатив та оригінальність, які, зважаючи на привселюдну орієнтацію до Європи, мали б звузитись до локального (провінційного) креативу та локальної (містечкової) оригінальності, бо наслідування чогось вже присутнього у навколишній природі якось важко назвати просто креативом.

Оригінальність взагалі шкодить бізнесу. Криївка, наприклад, вже давно стратила свою актуальність і її вже варто закривати, щоб, принаймні, залишити у пам'яті народній її легендарний дух. А от Пструг, хліб та вино, як заклад більш нейтральної орієнтації, буде тривати ледве не вічність.

Тому, коли сайт !Фесту бачить свою місію в "уникненні посередних ідей", то це вже смішно (напевне це мав на увазі один з адептів Назарука, коли писав, що з !Фестом Львову веселіше живеться). Ще смішніше стає, коли один з прибічників емоційного холдингу починає надруковано вважати, що проекти !Фесту небезпечні для влади.

Ще добре, якщо це політика партії така, але це вже погано, коли це блаженна наївність, яка не шарить львівських розкладів і навіть не знає, хто за ким стоїть та хто кого кришує. З цієї паталогічної області періодично приходять повідомлення і про міфічне протистояння !Фесту та Садіка. Звідси, напевне, випливає і твердження Назарука про те, що !Фест, як бізнес-структура чимось ризикує. Чим можна ризикувати за таких веселкових розкладів трохи незрозуміло.

"Робота лише на wow-ефект" зближує та ототожнює !Фест з Експресом. Wow-ефект зорієнтований на рагулів та лохів. І тут вже навіть варто співати осанни менеджерським засадам Назарука та Починка, які в обличчя знають усю психологію своєї клієнтури. !Фестівський кітч залежить від своєї аудиторії (рагулів). Не тому, що у них (фестівців) мало креативу та оригінальності, а просто тому, що це кон'юнктура ринку.

Тому й карнавальна апологія Назарука така уся у віньєтках нонконформізу та у позі ображених (але блаженних), гнаних і переслідуваних темною юрбою, цією нерозумною більшістю солідарних, яка вже давно сидить у його кафешках.

Ефекти !Фесту розраховані на вразливі душі, що так втомились бути туристами у цьому швидкоплинному світі і тому бажають чогось, типу, справжнього. Вони переважно спраглі емоцій, що переважно виявляються комплексами. Тому таким ключовим у фестівському (та експресівському) світі є слово фрустрація.

Навіть слава Богу Живому, що вони так старанно обробляють цю паству. Важко працювати з клієнтами з далекого 19 століття, але вони можуть і навіть так месійно проводять у широкі маси відблиски світла божого у цю важку для кожного реального трударя годину, де сектанство – це загальна характеристика цієї духовної кризи.

Тому фестівські клерки такі перелякані та неуповноважені, а неофіти Назарука – такі агресивні та обмежені розумово. Nobrow рулить і чим тепер відрізняються свободівські гопники від гопників від !Фесту – не зовсім зрозуміло, бо увесь цей локальний феноменаль розрахований виключно на пересічних (яких так кляне у своїх статтях такий близький (і такий пересічний) до Назарука своїм тілом та духом Володимир Павлів).

Переляк та залежність – страшні у своїх масштабах і тому навіть ЗІК – це секта, УП – це секта, Експрес – це секта. Навіть секта Садового – це секта. Майже 300 вірнопідданих лайків, майже 30 побажальних коментів та 6 перепостів курортному посланню Садіка на фейсбуці – це не тільки уважні сигнали ЦРУ, але й усім свідомим землянам.

Це ще можна зрозуміти політикою партії, бо за такої тоталітарності навколо триматись за робочі місця не соромно навіть зубами, але співчувати кавайним фанатикам няшного Садового – це вже глибше усіх людських зусиль.

Фейсбук – це не тільки відкритий канал для спецслужб, але й відкрите та неанонімне чудо комунікації, який псує уся людська недосконалість та піарні форми ідеального. Простір ніби неанонімний, але закидонів там, ще з часів тієї грішної анонімності.

Сектанська одноманітність не знає інших ксенофобських слів, окрім залізно аргументованої заздрості інших і навіть так дуже тупо починає порівнювати Гауді та !Фест. Навіть за часів nobrow все ще зрозуміло, хто такий Гауді у світовому контексті, але хто такий !Фест у тому ж контексті – трохи ні. Але мережа войовничих фестунів так вперто переконана у своїй позитивній есхатології, що незабаром вже порівняє улюблений !Фест зі самим Енді Ворголом.

А поки що, уся ця нагірна проповідь впирається хуєм у питання дозволів на встановлення ванночки на пам'ятці архітектури.

Креатив ходить, де хоче і тому навіть не дивно, що така пертурбація заунісонила з тим, що називається скандалом у Дрогобичі, де також усі унікальні та неповторні ангели світла почали ставати легіонами темряви. Одна обурена громадськість бакланила іншу обурену громадськість (графоманка Форостина так голосно причитала над тим, що дрогобицьких мракобісів називають науковою громадськістю, ніби сама далеко від них втікла), а деякі їх представники навіть далі продовжують так неактуально та невдало тим бавитись.

І як не дивно, але уся ця сектанська пурга має чудесну співзвучність з текстом "На середині класу", що написав Остап Дроздів. 25 разів розіп'ятий і 25 разів розстріляний Остап Дроздів – це дико та непристойності смішно. Розбурханість його масштабів так вражає (було ж десь там нагорі вже написано, що ЗІК – це секта) своєю монументальністю, ніби він один з розстріляного відродження, або один з тих двох пророків, якого мають вбити у 11 розділі Апокаліпсису.

Цей оперний пафос можна спихнути на специфіку його сексуальної орієнтації (див. Філадельфію чи Мілка, або чит. як їхній Лось ображено здмухував свою емівську чілку), але таке романтичне піднесення характерне усьому любовному дискурсу без поділу на гетеро та гомо.

Але на жаль увесь сотеріологічний логос Дроздіва завдяки передозованій сентиментальності також розрахований винятково на рагулів (якби цього не хотів сам Дроздів).

Рагулі – це також секта, а nobrow, звичайно, просто сука.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.