Камікадзи львівських маршрутів

Камікадзи львівських маршрутів

Корнелій Сулла,  15 жовтня 2013

Сьогодні мені випала нагода побувати на екстремальній для моєї душі та тіла події.

Подія, що для багатьох громадян міста Львова, які добираються на роботу чи назад додому кожен Божий день, видалась, напевне, буденною і малопомітною.

Ця подія називалась "Конкурс професійної майстерності серед водіїв пасажирського транспорту" і її організував Львівський обласний осередок "Всеукраїнської асоціації автомобільних перевізників України".

Подія приурочена до дня автомобіліста і мала на меті огляд кермувальної шляхетності львівських водіїв маршрутівок.

З давніх-давен наше славне місто славиться професіоналізмом свої майстрів керма та гальма. Такі інтимні подробиці львівських шоферів особливо відомі усім поціновувачам їзди у маршрутках, усім тим, детермінованим обставинами і часом.

Водії львівських маршрутів вміють гнати у будь-якому сенсі цього слова. Навіть в алкоголічному, що завжди буде залишатись їх приватною справою, які і будь-які поїздки наліво.

Ми, практично, ніколи не задумуємося над ризиком, що кружляє над безпекою нашої життєдіяльності завдяки засобам пасажирського транспорту.

Але після такої автомобільної імпрези починає, мимоволі, задумуватись над тим, що подорожі у львівських маршрутках можуть будь-коли стати непередбачуваним ексклюзивом у твоєму житті.

Спостерігаючи за процесом екзаменації кращих з найкращих я випадково зауважив, що на теоретичній частині іспиту вони (водії львівських маршрутівок) жваво шукають правильної відповіді в сусіда (тобто, списують).

Краєм вуха оминаючи цих представників маршрутної еліти міста Львова я почув, що дехто з них робив вісім помилок у двадцятьох завданнях. Сам цей факт вже на мить заставляє замислитись про вічне.

Після завершення розминки з правил дорожнього руху розпочався практичний екзамен. Я також вирішив стати його учасником навіть до кінця не передбачаючи усіх можливих наслідків такої їзди.

Я сидів у пустій маршрутці. Маршрутка гнала і моє розхитане его гойдалось та розплескувалось у ній, наче маленька жовта качечка у розбурханому морі.

Назад я вирішив вертатись з знайомим, який люб’язно запропонував мені добратися до редакції автівкою. Я дуже вдячний йому за цей приклад людської солідарності після такої травматичної поїздки з львівськими маршрутчиками.

Я дякую Карлу Бенцу, який запатентував перший автомобіль і саме таким винаходом оберігає наші душі від маршрутного зла.

Також я дякую моїй родині, яка дозволяє мені так мало і рідко пересуватись маршрутними засобами транспортування.

Також я дякую Господу Богу за те, що Він привів на цей світ Карла Бенца, а також за те, що Він дозволив мені народитись у такій родині, яка так мало і рідко дозволяє мені їздити львівськими маршрутками.

P.S. Люди, будьте взаємовічливими у львівських та приміських маршрутках, бо інакше з Вами станеться ось такий випадок.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.