Тетраматика

Програмки і коди фестивалю Тетраматика

Оля Вишня,  24 жовтня 2013

ІТ-технології, програмування, комп’ютери, відео, телебачення, ігрові приставки, інтеренет – у світі 50-років художники творять мистецтво за допомогою різноманітних технічних пристроїв.

А що є у нас? Чи існує українське медіа-мистецтво? Чи потрібні Львову фестивалі медіа-мистецтва?

Минулого тижня у Львові завершився аудіо-візуальний фестиваль Тетраматика.

Цей проект відбувався вперше і був присвячений 100-річчю маніфестів футуристів.

Організатори згадують у своїй концепції про культурні революції початку минулого століття, зокрема активне впровадження технологій, машинерій у мистецьку сферу. Як результат – окремий потужний напрямок в мистецтві.

Фестиваль Тетраматика тривав 12 днів і це був один з найбільших проект цього року, що стосується мистецтва нових медіа і відбувався у Львові.

Напередодні у Львівському палаці мистецтв тривала ретроспективна виставка Ре:, присвячена 50-літтю медіа-мистецтва. 

Польський фестиваль сучасного мистецтва ArtNastup відкрив цей проект у межах Днів мистецтва перформанс у Львові на початку вересня.

В експозиції було представлено кілька мистецьких об’єктів відомих польських медіа-художників, а також дві роботи українців – Сергія Петлюка та Андрія Лініка.

Петлюк перебував на резиденції у Польщі, а роботу Андрія Лініка придбало Люблінське товариство захисту мистецтва.

До Тетраматики, медіа-мистецтву вперше присвятили увагу п’ять років тому.  У межах фестивалю Тиждень актуального мистецтва було представлено окремий проект – МедіаДепо, який координує Богдан Шумилович та Андрій Лінік.

TETRAMATYKA 2013 day 1 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.

Перші акції МедіаДепо відвідували в основному учасники і організатори. Весь цей відео-арт, аудіо-візуальні перформанси був таким незвичним і неприйнятним у 2008 році.

У 2009 році Андрій Лінік, сьогодні один з найперспективніших українських медіа-художників, організував власний фестиваль нових медіа Трансформатор разом зі своїми польськими колегами, який відбувся тільки раз.

Влодко Кауфман, один із засновників Тижня актуального мистецтва та куратор галереї Дзиґа говорить, що у нас дуже мало медіа-художників і цей напрямок мистецтва, на жаль, не розвивається.

Він розповів Варіантам, що українське медіа-мистецтво планував представити у межах трієнале Український зріз. Лиман, але крім Лініка і Петлюка нікого не вдалось знайти.

Натомість один із засновників мистецького об’єднання НУРТ та фестивалю Тетраматика Михайло Барабаш говорить, що медіа-мистецтво в Україні є, воно розвивається і є велика потреба в подібних фестивалях, подіях.

Власне, з потреби подібних проектів все й почалося,  художник Михайло Барабаш та композитор і музикант Остап Мануляк вирішили створити своє мистецьке об’єднання і організовувати фестиваль аудіо-візуального мистецтва.

Хлопці вже організували два фестивалі сучасного сакрального мистецтва Сакральний простір, а також фестиваль електронної музики VoxPopuli.

TETRAMATYKA 2013 day 3 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.

Тетраматика – це перший наймасштабніший проект хлопців. Їм вдалося з першого разу залучити не тільки українських митців, а й знаних художників з Польщі, Румунії, Росії, Бельгії, навіть з Тайваню.

Щодо українських учасників, то організатори постаралися запросити художників з різних міст України, зокрема були митці з Харкова, Києва, Луганська.

У межах проекту діяли дві виставки, відбулося кілька аудіо-візуальних перформансів та кілька зустрічей і розмов з мистецтвознавцями та учасниками.

На сам початок відкрили виставку в Музеї ідей. У вузеньких темних пивницях помістилось багато б’єктів.

Нову роботу під назвою MODUS OPERANDI / LOTUS&VIOLA привезла до Львова Марина Фоменко з Росії.  Бельгійська художниця Марія Сейнев надала для показу відео інсталяцію Сіра дорога.

Цю роботу вона створила під час навчання в Польщі і надихнулась темою міграції східноєвропейських народів під час Другої світової війни.

Поляк Ґжеґож Штвєрня поекспериментував з кадрами серіалу Доктор Хаус. Олексій Хорошко з іронією підійшов до теми. Проект під дивною назвою  А/D MMXIII – це фото зложених рук як до молитви, яке він помістив у картонній коробці.

Збоку написано, що це відео і мало того, художник ще й повісив поруч навушники, які використовують працівники на будівництві для ізоляції звуку, аж ніяк не для прослуховування музичного супроводу.

Єжи Добжанський разом з дружиною Йоанною Земанек надіслали на Тетраматику відео-роботу  Танець конструкцій.

На кількахвилинному відео – життя величезного крана, який не тільки «танцює», але й створює своєрідну музику.

Грюмчики, металеві геометричні конструкції мистецької групи SVITER з Харкова сподобались найбільше дітям. Ці об’єкти самостійно змінюють свій рух та звук.

Іван Світличний, учасник цієї групи також у день відкриття представив свій аудіовізуальний перформанс.

TETRAMATYKA 2013 day 4 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.

Другу виставку Тетраматики відкрили у Картинній галереї ім. Б. Возницького. Це, напевно, найперша виставка такого формату у стінах цього закладу.

Постійні відвідувачів відкриттів виставок у цій галереї не могли зрозуміти, що це таке і хто посмів таке мистецтво показувати у центральному виставковому залі міста.

Але якщо не про стереотипи, а про виставку, то це був найцікавіший проект не тільки фестивалю, але й загалом з-поміж тих подій, які відбувалися цього року у Львові.

Все це мистецтво цікаве не лише своїми засобами вираження, інтерактивністю, а  й присутністю ідей та коцепцій.

Об’єкт художниці з Тайваню Лін Пей Чвен набував кольору як тільки людина наближалась до нього.

Камери на відео інсталяції Тамари Грідяєвої реагували на рух людей і також змінювали своє зображення.

При торканні глядачів до кульок на екрані роботи польського медіа-художника Павела Яніцького, з’являлися нові фрази на мові хінді і починала звучати музика. 

Вперше у Львові свою відео-роботу Empty city показав Сергій Петлюк. Він цей проект створив в США, під час перебування на одній мистецькій резиденції. Художник розповів, що там його вразили красиві, але безлюдні центральні частини міст. 

Киянка Анна Васильківська зачіпає філософську тему у своїй роботі – про голоси всередині кожної людини, про їхній діалог і їхню боротьбу, про боротьбу зі собою.

Аж дві відео-роботи відомого румунського медіа-художника Міхая Ґреку можна було переглянути під час цієї виставки – проект Глюкоза і сонце-сороконіжка. Останюю роботу автор знімав у Чилі, це було дослідження регіону Алтіплано.

Цей автор сьогодні живе і працює у Франції, він учасник багатьох фестивалів медійного мистецтва у всьому світі.

Працює переважно з соціальними темами – питання клонування, взаємодії людини з природою, бідність, війна, міське життя, тощо.

Виставки тривали всього тиждень, оскільки експонувати таке мистецтво – дороге задоволення. Натомість у галереї Дзиґа досі можна побачити звуковий об’єкт Юрія Білея Пустоти – більше сотні скляних банок, через які протікає вода.

Це єдиний проект Тетраматики, де не використано сучасних технологій. І в цьому вся ідея, як каже автор – "це можливість для глядача забути про свої соціальні проблеми, згадати про первісну єдність людини і природи".

TETRAMATYKA 2013 day 5 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.

У межах фестивалю також відбулося кілька аудіо-візуальних перформансів у Пороховій вежі. Зокрема свої роботи тут представили: Михайло Барабаш та Остап Мануляк, Юрій Булка, Антон Лапов з Луганська, Георгій Потопальський з Києва.

Заповненим був зал арт-кафе Квартира, 35 під час лекції Богдана Шумиловича про текст в мистецтві.

На жаль, не вдалось до Львова приїхати Яніні Пруденко, яка є куратором форуму медіамистецтва Україна нових медіа та кандидатом філософських наук. Вона планувала говорити про медійне мистецтво в Україні.

Перша спроба вдалася. Відвідуваність, у порівнянні з першим Медіа Депо тішить активністю і зацікавленістю, заповненими були не тільки виставкові зали, а й приміщення, де відбувались дискусії та лекції.

Програма потішила своєю інтерактивністю та креативністю. Місту пасують подібного роду фестивалі.  Зокрема Львову, містові з претензіями на культурне розмаїття і на фоні всіх цих гастрономічних, кічових «свят», такі проекти просто необхідні.

Львівська ІТ-сфера, про розвиток якої згадували організатори, не відреагувала на фестиваль. Львівські програмісти не вірять, що завдяки кодам і програмкам можна робити актуальне мистецтво. 

Натомість у медіа-мистецтві Україна лиш стартує у серйозний процес. Що буде далі, як буде розвиватись цей вид мистецтва у нас, чи буде достатньо творів, які б можна було представити на наступному фестивалі – все це покаже час.

На разі організатори уже говорять, що художники-початківці у цій сфері звертаються і хочуть брати участь у Тетраматиці. Головне, що з'являються нові платформи, головне, що є рух. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.