ІТ-технології, програмування, комп’ютери, відео, телебачення, ігрові приставки, інтеренет – у світі 50-років художники творять мистецтво за допомогою різноманітних технічних пристроїв.
А що є у нас? Чи існує українське медіа-мистецтво? Чи потрібні Львову фестивалі медіа-мистецтва?
Минулого тижня у Львові завершився аудіо-візуальний фестиваль Тетраматика.
Цей проект відбувався вперше і був присвячений 100-річчю маніфестів футуристів.
Організатори згадують у своїй концепції про культурні революції початку минулого століття, зокрема активне впровадження технологій, машинерій у мистецьку сферу. Як результат – окремий потужний напрямок в мистецтві.
Фестиваль Тетраматика тривав 12 днів і це був один з найбільших проект цього року, що стосується мистецтва нових медіа і відбувався у Львові.
Напередодні у Львівському палаці мистецтв тривала ретроспективна виставка Ре:, присвячена 50-літтю медіа-мистецтва.
Польський фестиваль сучасного мистецтва ArtNastup відкрив цей проект у межах Днів мистецтва перформанс у Львові на початку вересня.
В експозиції було представлено кілька мистецьких об’єктів відомих польських медіа-художників, а також дві роботи українців – Сергія Петлюка та Андрія Лініка.
Петлюк перебував на резиденції у Польщі, а роботу Андрія Лініка придбало Люблінське товариство захисту мистецтва.
До Тетраматики, медіа-мистецтву вперше присвятили увагу п’ять років тому. У межах фестивалю Тиждень актуального мистецтва було представлено окремий проект – МедіаДепо, який координує Богдан Шумилович та Андрій Лінік.
TETRAMATYKA 2013 day 1 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.
Перші акції МедіаДепо відвідували в основному учасники і організатори. Весь цей відео-арт, аудіо-візуальні перформанси був таким незвичним і неприйнятним у 2008 році.
У 2009 році Андрій Лінік, сьогодні один з найперспективніших українських медіа-художників, організував власний фестиваль нових медіа Трансформатор разом зі своїми польськими колегами, який відбувся тільки раз.
Влодко Кауфман, один із засновників Тижня актуального мистецтва та куратор галереї Дзиґа говорить, що у нас дуже мало медіа-художників і цей напрямок мистецтва, на жаль, не розвивається.
Він розповів Варіантам, що українське медіа-мистецтво планував представити у межах трієнале Український зріз. Лиман, але крім Лініка і Петлюка нікого не вдалось знайти.
Натомість один із засновників мистецького об’єднання НУРТ та фестивалю Тетраматика Михайло Барабаш говорить, що медіа-мистецтво в Україні є, воно розвивається і є велика потреба в подібних фестивалях, подіях.
Власне, з потреби подібних проектів все й почалося, художник Михайло Барабаш та композитор і музикант Остап Мануляк вирішили створити своє мистецьке об’єднання і організовувати фестиваль аудіо-візуального мистецтва.
Хлопці вже організували два фестивалі сучасного сакрального мистецтва Сакральний простір, а також фестиваль електронної музики VoxPopuli.
TETRAMATYKA 2013 day 3 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.
Тетраматика – це перший наймасштабніший проект хлопців. Їм вдалося з першого разу залучити не тільки українських митців, а й знаних художників з Польщі, Румунії, Росії, Бельгії, навіть з Тайваню.
Щодо українських учасників, то організатори постаралися запросити художників з різних міст України, зокрема були митці з Харкова, Києва, Луганська.
У межах проекту діяли дві виставки, відбулося кілька аудіо-візуальних перформансів та кілька зустрічей і розмов з мистецтвознавцями та учасниками.
На сам початок відкрили виставку в Музеї ідей. У вузеньких темних пивницях помістилось багато б’єктів.
Нову роботу під назвою MODUS OPERANDI / LOTUS&VIOLA привезла до Львова Марина Фоменко з Росії. Бельгійська художниця Марія Сейнев надала для показу відео інсталяцію Сіра дорога.
Цю роботу вона створила під час навчання в Польщі і надихнулась темою міграції східноєвропейських народів під час Другої світової війни.
Поляк Ґжеґож Штвєрня поекспериментував з кадрами серіалу Доктор Хаус. Олексій Хорошко з іронією підійшов до теми. Проект під дивною назвою А/D MMXIII – це фото зложених рук як до молитви, яке він помістив у картонній коробці.
Збоку написано, що це відео і мало того, художник ще й повісив поруч навушники, які використовують працівники на будівництві для ізоляції звуку, аж ніяк не для прослуховування музичного супроводу.
Єжи Добжанський разом з дружиною Йоанною Земанек надіслали на Тетраматику відео-роботу Танець конструкцій.
На кількахвилинному відео – життя величезного крана, який не тільки «танцює», але й створює своєрідну музику.
Грюмчики, металеві геометричні конструкції мистецької групи SVITER з Харкова сподобались найбільше дітям. Ці об’єкти самостійно змінюють свій рух та звук.
Іван Світличний, учасник цієї групи також у день відкриття представив свій аудіовізуальний перформанс.
TETRAMATYKA 2013 day 4 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.
Другу виставку Тетраматики відкрили у Картинній галереї ім. Б. Возницького. Це, напевно, найперша виставка такого формату у стінах цього закладу.
Постійні відвідувачів відкриттів виставок у цій галереї не могли зрозуміти, що це таке і хто посмів таке мистецтво показувати у центральному виставковому залі міста.
Але якщо не про стереотипи, а про виставку, то це був найцікавіший проект не тільки фестивалю, але й загалом з-поміж тих подій, які відбувалися цього року у Львові.
Все це мистецтво цікаве не лише своїми засобами вираження, інтерактивністю, а й присутністю ідей та коцепцій.
Об’єкт художниці з Тайваню Лін Пей Чвен набував кольору як тільки людина наближалась до нього.
Камери на відео інсталяції Тамари Грідяєвої реагували на рух людей і також змінювали своє зображення.
При торканні глядачів до кульок на екрані роботи польського медіа-художника Павела Яніцького, з’являлися нові фрази на мові хінді і починала звучати музика.
Вперше у Львові свою відео-роботу Empty city показав Сергій Петлюк. Він цей проект створив в США, під час перебування на одній мистецькій резиденції. Художник розповів, що там його вразили красиві, але безлюдні центральні частини міст.
Киянка Анна Васильківська зачіпає філософську тему у своїй роботі – про голоси всередині кожної людини, про їхній діалог і їхню боротьбу, про боротьбу зі собою.
Аж дві відео-роботи відомого румунського медіа-художника Міхая Ґреку можна було переглянути під час цієї виставки – проект Глюкоза і сонце-сороконіжка. Останюю роботу автор знімав у Чилі, це було дослідження регіону Алтіплано.
Цей автор сьогодні живе і працює у Франції, він учасник багатьох фестивалів медійного мистецтва у всьому світі.
Працює переважно з соціальними темами – питання клонування, взаємодії людини з природою, бідність, війна, міське життя, тощо.
Виставки тривали всього тиждень, оскільки експонувати таке мистецтво – дороге задоволення. Натомість у галереї Дзиґа досі можна побачити звуковий об’єкт Юрія Білея Пустоти – більше сотні скляних банок, через які протікає вода.
Це єдиний проект Тетраматики, де не використано сучасних технологій. І в цьому вся ідея, як каже автор – "це можливість для глядача забути про свої соціальні проблеми, згадати про первісну єдність людини і природи".
TETRAMATYKA 2013 day 5 from Mykhaylo Barabash on Vimeo.
У межах фестивалю також відбулося кілька аудіо-візуальних перформансів у Пороховій вежі. Зокрема свої роботи тут представили: Михайло Барабаш та Остап Мануляк, Юрій Булка, Антон Лапов з Луганська, Георгій Потопальський з Києва.
Заповненим був зал арт-кафе Квартира, 35 під час лекції Богдана Шумиловича про текст в мистецтві.
На жаль, не вдалось до Львова приїхати Яніні Пруденко, яка є куратором форуму медіамистецтва Україна нових медіа та кандидатом філософських наук. Вона планувала говорити про медійне мистецтво в Україні.
Перша спроба вдалася. Відвідуваність, у порівнянні з першим Медіа Депо тішить активністю і зацікавленістю, заповненими були не тільки виставкові зали, а й приміщення, де відбувались дискусії та лекції.
Програма потішила своєю інтерактивністю та креативністю. Місту пасують подібного роду фестивалі. Зокрема Львову, містові з претензіями на культурне розмаїття і на фоні всіх цих гастрономічних, кічових «свят», такі проекти просто необхідні.
Львівська ІТ-сфера, про розвиток якої згадували організатори, не відреагувала на фестиваль. Львівські програмісти не вірять, що завдяки кодам і програмкам можна робити актуальне мистецтво.
Натомість у медіа-мистецтві Україна лиш стартує у серйозний процес. Що буде далі, як буде розвиватись цей вид мистецтва у нас, чи буде достатньо творів, які б можна було представити на наступному фестивалі – все це покаже час.
На разі організатори уже говорять, що художники-початківці у цій сфері звертаються і хочуть брати участь у Тетраматиці. Головне, що з'являються нові платформи, головне, що є рух.