Вишуканий труп громадянки Сех

Пацавата театральщина свободівського коментатора Мірошніченка та його рампових побратимів за одну ніч вилетіла за усі межі космогонії і нарешті досягнула Львова, який також вирішив пропіаритись на своїй провінційній авансцені.

Триває цикл політичних самогубств у струнких рядах ВО "Свобода" і після Ірини Сех у цю когорту зачищених та забутих на шляху до Європи долучились Ігор Мірошніченко, Богдан Бенюк та деякі інші посестри побратимів, яких можна почути і побачити на відео.

У цю зливну днину на лінчувальний пікет до Львівської ОДА прибігла тьма журналістів. Навіть 112 канал тут. І звідки вони подіставались у цей дощовий день? От якби уся їх кількість переросла в якість, але таке досягнення вже дуже якесь сумнівне і навіть сумне.

Журналістів набилась тьма. Вони пишуть плакати і вмикають планшенти там, де колись євромайданівці Соколова готували хавку. Дещо наляканий хлопчик Сех запрошує четверту владу в окрему, більш цивілізовану палату.

Там триває боротьба за аудиторію. Плакати фоткаються, інтерв'ю беруться, відео знімається.

У куточку на кріселках вже сидять глядачі, напевне з громадських активістів. У першому ряді возсідає на сідалищі своїми масами Мисик. Усі готуються почути і побачити бездротовий цирк.

Як згодом виявиться, так звані активісти чи свідомі громадяни не читають останніх новин і не дивляться місцевих телеканалів. Вони досі не знають усіх розкладів у місті та області.

Вони невинними ягнятками (окрім Мисика звичайно) приходять на цю бойню, де замочити їх за таких інфантильних обставин – це свята справа.

Хрестовий похід маляток супроти всесвітнього зла та несправедливості апріорі має бути знищений у своєму маніфестованому на усі усюди наївному безглузді.

Поміж операторів, фотокорів та новинарів окремим епізодом виділяються гендир ЗІКу Дмитро Добродомов та заступник головного редактора газети Експрес Богдан Куфрик.

Усім обіцяється масштабне та безпощадне лінчування і подрібнення громадянки Сех за гріхи її театральних побратимів та за її нездану мандату, зокрема.

Але тут Сех несподівано вирішує скористатись конспектами Путіна та нахабно змінює свою точку сидіння за овальним столом. Вона сідає не на самісінькій вершині кабінетного овалу, а примощується десь на 225 азимуті південного заходу даного кабінету.

За компасом, це звичайно, що буде десь 45 градус північного сходу.

Так підступна Сех зміщує кут обстрілу та змушує усіх журналістів затискатись у куточок та перебивати глядачам усю лафу споглядання.

За таких непроглядних обставин громадянські активісти згодом будуть змушені кричати на Сех, хоча б мали прийти разом з сектою Садового, Ударом, Експресом (та іншими ненависниками Свободи) та плакатно подякувати пацанам Тягнибока за те, що вони так успішно зливаються в лети і так цілеспрямовано втрачають свій електорат.

Але замість плакатів з надписом "Дякую" усі вони так радикально кричать на Сех.

Сех, уся така в етномотивах небесного кольору з білим мереживним поясочком, як справжній солдат партії не має власної думки і тому словами Тягнибока закликає до миру та злагоди, а також вибачається перед товариством за неадекватні за даної ситуації понти Мірошніченка з москаликом Пантелеймоновим.

Але обурена праведним гнівом громадськість так активно не бачить берега у своїй емоційності і тому так безперестанку бакланить: і Сех у її окулярах за дві штуки, і усю Свободу зокрема.

Громадськість просить дотримуватись законів, але сама у своїй розбурханій інквізиційності нічим кращим не відрізняється від пацаватих закідонів Мірошніченка.

І якщо вже навіть сам Тягнибок долучив до енциклопедії даної ситуації слово "недоречність", той активісти, які чомусь вважають, що вони постійно воюють на боці Добра, мали б звернути увагу на це слово за такої ситуації.

У ситуації з солдафонкою Сех мали використовуватись якісь більш хитромудріші, ніж крик, технології. Але неадекватні активісти не бачать берега, не відчувають ситуації та доцільність контексту, не читають останніх новин і тому кидаються на Сех, наче неандертальці на мамонта.

Закономірно, що за такої ідіотичної ситуації, коли свідомі активісти ще три місяці тому нічого не хотіли знати про політику, на такому самогубстві Свободи та непідготовлених активістів виграє Садовий, якщо його, звичайно, що не посадять.

Сех своїми блискітками на манікюрах майже усіх пальців ще якось відбивається від нападок сопливих активістів, але тут слово отримують крупнокаліберні канонади і музи благоговійно замовкають.

Експресівець Куфрик був одним з ініціатором сьогоднішнього пікету Сех, але схоже, що й він не златоуст і навіть не Августин Блаженний.

Він щось там так запитально бурмотить собі під ніс про ті щасливі часи, коли Свобода почне виконувати закони у Львові та Україні і на це Сех флегматично та логічно запитує: "Про що ви?"

Схоже, що у цій боротьбі за аудиторію Куфрик трохи забув, що Свобода та Експрес – це одна сатана.

Їх аудиторії та електорат ідентичні та тотожні у своїй забиченій, сектанській сліпоті і що Мартинець – це екпресівська Фаріон з її (так званими) радикальними, провокативними та кітчевими спічами праведної прі на благо затлумленого народу України.

За Євромайдану Експрес трохи притих зі своїми скандалами, інтригами, розслідуваннями, але лише тому, що майже всі українські ЗМІ почали активно юзати їх жовтопресну (на правильну думку Починка – "пристрасну") фішку надмірної сентиментальності та мироточивих сопель з неприхованою акцентанцією на шокуючих кадрах.

Куфрик хоче, щоб Свобода з сьогоднішнього дня дотримувалась букви закони, але вони й так буквеники, книжники, тобто фарисеї націоналізму. Не ширяє над ними дух Бандери, а лише дух капіталізму.

Саме тому вони так есхатологічно очікують на Друге Пришестя Бандери, який і порятує їх з сьогоднішнього багна формалізму та буквалізму.

Коли ж на авансцену вийшов Добродомов, то відразу стає зрозуміло, що сьогоднішній і такий зливий день обдарує львівців декількома шедеврами, або перлинками усної народної творчості.

У першому Сех та щиро, що аж двічі зізнається Добродомову у тому, що він точно і двічі знає, що вона язиком не ляпає (тут повна версія їх діалогу).

Другий феномен їхнього діалогу є більш симптоматичним і навіть цайтгайтовим. Усе вже традиційно крутиться навколо змагання опонентів за найбільшу адорацію Небесній сотні.

Добродомов нагадує голові Львівської ОДА, що за її обіцянками наглядає Небесна сотні і з обмовок Сех зринає дивна конструкція (тут повна версія їх діалогу):

– І я стою коло тої сотні була.

– І я був – відповідає Добродомов.

На таке Сех категорично відрубує:

– Вас я не бачила, на жаль. Вас я, на жаль, не бачила.

Ось тут, наприклад, можна побачити жертовні подвиги Сех та Кошулинського біля Небесної сотні, але з яких потойбічних територій ведуться ці діалоги і як далеко їхні власники від народу.

Зомбі, не інакше.

Усе відео їх потойбічних діалогів тут, а для усіх інших свідомих та активістів звучить новий хіт Kid Ink "Show Me".