Якщо перейти на якісь конкретні приклади місцевого шансону, то ось, наприклад, Тарас Возняк – класичний приклад трагедії інтелектуала, який проміняв інтелектуальну відвагу пошуків істини на пропагандистські побрехеньки мізерійного штибу.
Трагедія Возняка у тому, що у загельованого свободівця Ситника чомусь розкуйовджене волосся після туалетної бійки з Добродомовим, а дитсадковий похід Фаріон невипадково висвітлювали місцеві телекамери, хоча насправді усе цікаве показала одна відеокамера, бо усі інші телекамери показали лише цей, кастрований сюжет.
Дрібнички, але у них увесь сатанізм Возняка, який хіба що так вперто вгроблює свою репутацію тому, що хоче воскреснути для майбутнього життям якимось гамаюном.
Не далеко від маразмів Возняка втікає і його побратим-поплічник Андрій Павлишин (вони свого часу сиділи одесную та ошейную трясці святого Луценка), який у своєму ФБ вже починає бачити у кожному малолітньому поливальнику Обливаного понеділка потенційного агента окупанта.
Вкраїнська пропаганда нічим не краща за російську, тільки менш підготовлена, але така ж соплива у своїх агресивних кітчах.
Тому й зовсім не дивно, що на дещо інтелектуальному сайті Збруч з'являються фрагменти культурної графоманії від дівчаток та хлопчиків, де закликається у дружньому колі під ковдрою читати Українську правду, як святе, незамулене джерело інформації. Читати і дрочити.
Львівські культрегери (та інші хіпстери) й справді є античними ідіотами, які до Євромайдану усіма фібрами своєї чуттєвої натури відбивались від політики, але коли політика вже сама зацікавилась їх безсмертними душами, то вони лише так безтурботно піддаються будь-якому зомбуванню, не особливо просікаючи місцеві розклади.
Хоча, таки-так – Садовий – це їхнє все.
Хоча й їх непомильні душі може зігрівати той минулорічний факт, що навіть український Esquire може конкретно лажати у політичних джинсах.
Позаконтекстуальні пред'яви до Тягнибока від нью-йоркського єврея, гея та порнографа Майкла Лукаса (навіть зважаючи на усі кулуарні ігрища) вбили своєю пацаватістю будь-яку довіру до євреїв, геїв та спаскудили усю любов до порно.
То ж поки нові сорти ірису називають на честь Небесної сотні, то для усіх сурмачів кумачевих плачів звучить Astronomyy та його хіт "Don't Need U".