Поро нарешті приїхав відфуршетитись на благословенній Галичині.
Але це десь там він Поро, а на Галичині, після виступу футбольно-поетичної команди, він – Порро – нестримний народний месник клятим буржуїнам, подарунок з квіточкою за усі попередні людські страждання.
Порро – мачо та суперначо. Йому б плащик як у Джека Блека, трико, маску на голову – і гайда на ринг борсатись з важковаговиками. На свою львівську презентацію Поро запізнюється на 30 хвилин. Він приходить з Луценком і навіть не перепрошує перед парафіянами. З нього котиться піт. Він задихається і говорить тихо-тихо багатостраждальним голосом. Це високі сходи чи це просто фішка багатостраждального іміджу нового месії зі старими обіцянками нового життя? Важко бути ющенком. Коли він посміхається, то він схожий на хом'ячка-вампіра, коли він мовчить – він трохи схожий на Мирона Маркевича.
Всі ознаки вчорашнього дня пророкували йому про те, як важко бути ющенком, хоча, ще минулого літа ходили чутки про те, що він іде у президенти. Чорний дим над вечірнім Львовом сповіщав, що країна матиме нового папу.
Вороняччя клювало його печінку на кожному стовпі й тільки один балкон був за Юльку.
Недосконалі люди паркувались на тротуарах під рекламою Порошенка так, що затуляли бамперами сакральне графіті Небесної сотні. Паркувались так, що вже не було зрозуміло: чи це посвята Небесній сотні, чи це реклама нового американського серіалу The 100.
Іконки Поро висіли на кожному дереві біля Покровської церкви. У цьому був свій, особливий унісон.
Якийсь блюзнір порвав іконоборчого писка Поро на паркані біля редакції журналу Ї. Можливо, що це навіть капітула нарешті виявила свою інтелектуальну відвагу руками.
Та попри всі ці перешкоди та пророцтва на прес-конференції Поро зібрались сонми язиків та народів. Кого тут тільки не має. Норвежці сплять. Німкені стрекочуть. Австрійці шифруються. Японці комунікують. Поляки хваляться. Чого тут тільки не має. Колишній фотограф Ющенка ходить туди-сюди в очікуванні нового господаря. Київські жлоби з відеокамери чухаються ротом. Секретарні персонажі латентно шпортаються у мештах з довгими носами. Всі мовчки вслухаються у благодатний голос розуму, який приходить до них звідкись зверху. Там Поро страждає по-новому.
Від поту, що стікає струмочками, його обличчя блищить, наче чоло Мойсея після сходження зі Синаю.
Піт дзюркотить по щоках і вигинається вилицями. Поро витирає священний піт носовичком кольору царської багряниці, а всі фотографи колективно фоткають цей стигматичний момент.
Луценко надуває щоки та видуває мідь, ніби святковий оркестрик.
На свій урочитий туш він вистрибує, наче Пилип з конопель зі своїми невротичними тезами. У нього дивний причухан і він вже котрий рік продовжує працювати у стилі Кончіти Вурст – розповідає бородаті історії та анекдоти. Луценко урочисто нарікає Поро президентом усієї України та забуває, хіба що, додати до президента ще й патріарха. Поро – президент і патріарх усієї України – так це звучить краще. Луценко увірував у Поро і благословляє його на перемогу у першому турі, бо навіть у Христа був лише один тур розп'яття, а учень не може бути більшим за свого вчителя. На словах Луценка про захмарні рейтинги Поро покладає свій перст на свої уста, оскільки, можливо, має про що мовчати.
Поро гордо глаголить про децентралізацію влади та жаліється про те, що двох його голів виборчих комісій взято в заручники, а його довірену особу поранено і вона в реанімації.
Поро-всевидячий бачить під ковдрою десяток диригентів.
Поро важко бути ющенком і щоб не наврочити, він починає повторювати його (ющенка) оберегові фігури пальцями.
В очах Луценко вже помітний екзальтований екстаз.
У цьому екстазі можна помітити, як зворушливо губами намагається Луценко згадати вірш Максима Рильського "Лист до молодих виборців" (1946) з отими священними словами:
Щоб простелилось у віки
Життя погоже та безбурне, –
Ідіть, дівчата й юнаки,
Усі до виборчої урни.
Поро-уважний повідомляє львівським журналістам усю правду про посадову шизофренію голови Львівської ОДА Ірини Сех, хоча сам аж вісім місяців суміщав нардепство з секретарством в РНБО.
Поро-поліглот обіцяє захищати українську мову та навіть пропонує мешканцям Єнакієва провести референдум за регіональний статус англійської мови.
В азарті екстазу Луценко починає лякати Путіна голими китайцями та навіть миролюбними у своїй боллівудськості індусами. Француватих стрікачів з ДНР він лякає бойовими Апачами, ударними гелікоптерами McDonnell Douglas AH-64 Apache на яких літав та закохувався ще молодий Ніколас Кейдж у фільмі Fire Birds 1990 року.
На цій інтернаціональній ноті від, можливо, потенційного учасника 12 Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві, слово почало переходити до іноземних учасників презентації Поро у Львові. Норвезький журналіст з вікінговим масштабом порівняв Петра Олексійовича Порошенка (Поро) з Петром Олексійовичем Романовим (Петро 1). У його вустах євангельське ім'я Пітер звучало як піца.
Поро відповідає землякові Гаррі Холе майже чистою англійською і на словах про absolutely fantastic закочує й заплющує очі на західний манір.
Піт Поро стікає еліпсами. Його прибічники з секти Садового стікають соками. Канал, чи то Садового, чи то якогось бізнесмена зі секти Садового, дуже нерозумно вважає цю зустріч закритою, хоча львівський штаб Поро вважає цю зустріч відкритою та навіть запрошує. Практика закритих зустрічей з інтелігенцією була майже у всіх попередніх месій. Стригун пропонував Янику випити та закусити. Пилатюк щебетав Колеснікову на вушко місячну сонату. Одного разу навіть сама інтелігенція грізно наказувала журналістам лишити їх на одинці з Мамою-Юлею, щоб досхочу насмоктатись її солодкавої циці.
Але Поро не знає майбутнього. У тій пресклубній реальності, синхронно з його останніми англійськими словами – градом скочується піт – уся важкість буття ющенка, усі передчуття Поро від зустрічі з фарисеями.
Підозрілість набридливих поглядів втомлює нового ющенка і тому усе відео його глаголів десь тут.
А оскільки у Поро трохи поганенько з ритмікою та відчуттям свята, то для нього звучить хіт Cold Cave "Confetti".