Львівські маразми

Львівські маразми

олександр ковальчук,  24 липня 2014

Львів намагається наздогнати серіал Фарго у нездоланній кількості аборигенних ідіотів.

Репресивність такого чемного у своїй побожності Львова завжди породжувала таке море психів, що з їх тіл вже давно можна було викласти справжнє море десь в районі Левандівки.

Клініка Львова завжди розташовувалась на перетині благоговійного припадання перед іконками власної непомильності та утопічним ідеалізмом галицького п'ємонтизму.

Невідповідність високим ідеалам завжди породжує стрес і тому на вулицях міста блукає стільки карнавальних хворих, які викрикують у місцеве повітря місцеву традицію розщеплення між формою та змістом.

І це ще добре, що місцеве середовище настільки звикле до таких коників, що навіть не звертає особливої уваги на такі вибрики, якщо тільки вони не виходять за межі загальноприйнятої чемності та не заходять на їх священну територію.

Цього тижня на благословенній Львівщині зафіксовано три таких випадки.

Миші в Арсені

Наукою вже давно доведено, що у активістів різноманітних економічних бойкотів Львова, як кажуть москалі – ні ума, ні фантазії.

І саме тому 22 липня активісти компанії Радика & Довженка випустили в одному з львівських Арсенів 46 мишей та гордо назвали цей акт небаченого ідіотизму протестом супроти немаркованих російських товарів.

Уся ця акція більше схожа на клоунаду та підставу, бо яка нормальна людина буде слухати їх ліричну маячню без вказівки зверху? Бо інакше, трохи незрозуміло, чому власники Арсену не виштовхали синього чоловічка Радика та неадекватну компашку його синіх чоловічків зі своєї приватної території?

Так акція синіх чоловічків впевнено стала у шеренгу безглуздих заходів з театралізованим присмаком від місцевих вуйків у проміжку між Свободою, Ідеєю Нації та Автономним Опором.

Миші лазили під стелажами, де лежали не тільки російські товари, журналісти лахали і схоже, що наступною акцією Радика буде гарматна стрільба по горобцях.

Хоча, він і його отарна вона також можуть розпочати протести проти народжування у Львові російськомовних дітей та організувати акцію колективної мастурбації під якимсь пологовим з гаслом "Жодного живчика ворожій матці".

Це б була живописна і в чомусь, навіть авангардова картинка для Львова, тим більше, що і лікарі, і священики наполегливо рекомендують різним маніякам саме мастурбацію як альтернативу їхнім небезпечним посяганням на простір інших.

І це саме той біблійний випадок, коли онанізм не тільки буде благословенний усіма релігійними структурами, але й буде доречним поза навчальним процесом пубертату.

Збіглий надзвичайник

Раптом і дуже несподівано усі у Львові перейнялись долею колишнього керівника прес-служби ГУ ДСНС України у Львівській області Павла Василенка.

Василенко, звичайно, що був стрьомний і дещо навіть пацаватий пацанчик, але аж раптом усі кар'єристи, усі ура-патріоти, усі ці закомплексовані та незреалізовані персонажі кинулись у фейсбуки обсмоктувати усі його кісточки.

Ніхто точно не знає, що сталось, але всі засуджують, охають і ахають згідно журналістських стандартів.

Найбільші світочі правди та істини, найбільші захисники чеснот об'єктивної журналістики, сайти galnet та zaxinet особливо лажанулись з заголовками, де Василенко, то перейшов на бік бойовиків, то перейшов на бік терористів, хоча у самих текстах їх новин жодної інфи про його перехід немає взагалі, окрім натяків на фейсбучні пости.

Хіба не про такі заголовки та тексти як відволікання уваги від суттєвого говорив колись Онисько?

Інквізиційна естетика ЗІКу показала не лише сусідів Василенка, але й двері його квартири. І це ще добре, і це ще навіть кланятись їм треба, що вони ще з унітазу Василенка не вилізли.

У бідного Мокрика навіть голос змінився від такої операторської наруги над людською пам'яттю. У інших його сюжетах у нього зовсім інший голос.

Зрозуміло, що в тилу завжди є проблеми зі скандальною картинкою, ось народ віднєфіг і починає страждати фігньою.

Вилазить оте традиційне лизоблюдство та запопадливість. Варто тільки подивитись відео з прес-конференції, де військові дали ЗМІ декілька дубових рекомендацій (чим ще раз підтвердили давню істину про те, чим більше в армії дубів, тим міцніша наша оборона) і де Хрущак та компанія відразу стали такими захисниками Вітчизни, що аж скакали та підстрибували.

Вони текст не можуть нормальний написати, чи фото адекватне зробити, але потриндіти про кента без військової таємниці, який виїхав до Росії, так – це святе.

І тут варто зазначити, що мова про політичних (чи економічних) журналістів Львова, а навіть не про культурних, яких сміливо можна відправляти на АТО за профанацію професії, навіть не про особливий заповітний заповідник спортивних журналістів Львова зі своєю особливою, пташиною мовою, куди потрапляючи, здається, що відразу опиняєшся на іншому світі, бо тут не м'яч, а куляcтий, або якась зовсім інша складнопідрядна пурга з розвернутим членом речення.

Видавництво підсліпуватого лева

Видавництво Старого Лева завжди тримається тієї, що потрібно хвилі і тому розродилось полум'яним постом про наступне:

"Друзі, ми ніколи не думали, що виставлятимемо такий пост.

Але ситуація останніх днів здетонувала багато болячок нашого суспільства, зокрема і в літературному середовищі – і рвонуло. Я розумію, що всі на нервах, що ситуація затягнулася і ускладнилася, а людська психіка не залізна. Однак, як би не було важко, найбільшим нашим обов'язком є залишатися людьми.

Те, що собі дозволяють висловлювати деякі літератори в публічному просторі, опускаючись до персональних образ, переходить всі межі пристойності, людяності і здорового глузду.

На жаль, такі літератори є і серед авторів нашого видавництва.

Тому ми заявляємо наступне.

Видавництво Старого Лева не несе відповідальності за персональні дії та висловлювання авторів, книги яких виходили друком у нашому видавництві.

Натомість видавництво під час Форуму видавців не виставлятиме для продажу і не презентуватиме книг тих авторів, котрі дозволили собі недостойні висловлювання і вчинки".

Хто не знає, то мова про поета Романа Скибу та його вірну бойову подругу Наталі Пасічник.

Мова про епічний баттл у фейсбуках між дитячими письменниками (будемо так їх називати) Романом Скибою та Іваном Андрусяком.

Короткий опис попередніх серій з вуст очевидців десь такий:

"Скиба випробовував патріотам нерви постами про те, що АТО – це великий розвод. Що треба забрати армію з Донбасу, ніхто не має права підтримувати війну, якщо сам не воює і взагалі.

Спочатку його ігнорили і банили, але знайшовся Андрусяк, який поліз у полеміку. За дві секунди, як це буває в українських літераторів, обидві сторони перейшли на особисте.

Скиба назвав Андрусяка жирною свинею і висловив підозри щодо розмірів його геніталій".

Ось за таку трансагресію книги Скиби й не будуть продаватись на Форумі видавців (хоча до і після, схоже, що будуть).

Тут варто зазначити, що деякі українські видавництва, знаючи про ситуацію Скиби, інколи забували віддавати йому гонорари і, схоже, що тільки у ВСЛ у нього не було подібних проблем.

І ось тепер доведеться читати про знамениті сіднички мого братика та рецензувати нову книгу Наталі Пасічник (таким оксимороном вона колись підписувалась на західнеті) про песика Терезку, який слухає Діму Білана.

Уся ця ситуація також більше схожа на піар, ніж на звичайний випадок. У Скиби круті дитячі вірші, це ж не Фалькович якийсь, прости Господи, що так комерційно копіює, усе, що колись так абсурдно рухалось та має лише 3-4 випадки чогось близького до ідеалу. Скибин бурундик Василь – це вже щось з чимось. І Баламутники (особливо, "Бадьора черепаша баламутинка") його просто чудові.

В Андрусяка, хіба що класні переклади Анджея Бурси, але дитячі речі у нього неймовірна нудота.

Схоже, що клановості представників української літератури потрібен свій Майдан, оскільки їх закритість гальмує увесь розвиток літератури.

Вже б пересрались модерністи з традиціоналістами та постмодерністами і заспокоїлись, але відвічна вкраїнська чемність і особлива чуттєвість та вразливість поетичної душі не дозволяє їм усім це зробити.

А Видавництво Старого Лева також трохи лажає, бо увесь цей скандальчик зі забороною може крутитись навколо того, що хтось там таки зрозумів, що нова книга графоманки Пасічник – це справді страшна графоманія.

Савка також могла б дати по шапці творчій студії Аґрафка за художню халтурку у книзі Ірини Старовойт "Гронінгенський рукопис".

За всі ті розтиражовані і тому такі попсові колажі (грице-ердизми чи грице-ердески у традиції ВСЛ) за мотивами сюрреалістів та Конроя Меддокса, зокрема.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.