Після останнього коника Коломійцева у Лесиному театрі на нього махнули рукою навіть ті, хто ще рік тому кинув на нього своїм оком, радісно підморгував і навіть лащився милим щенятком.
Він (Коломійцев) – плоть від плоті місцевого театрального бажання, яке й підняло на нього свою руку (хоча в декого після такого взагалі опустилися руки), він – суголосний його (місцевого театрального бажання) провінційним прагненням, які й зробили його плоть крайньою у цьому драматичному питанні.
Трешових забавок у стилі Коломійцева вистачає лише на ці три абзаци, і тому Варіанти вибирають лише родзинки з сьогоднішньої зустрічі Коломійцева з праведним (і не дуже) народним гнівом у приймальні відомого поціновувача театрального мистецтва Садового.
Один сирітський коуб
Та відео у двох варіантах
Для фанатів лінійних структур
І для прихильників довільного прочитання з будь-якого боку