Чому так сталось, спробували розібратися журналісти Варіантів.
Що таке Солідарність на Львівщині і хто реально забезпечив перемогу президентської партії на місцевих виборах
Не секрет, що Олег Синютка зобов'язаний посадою голови Львівської ОДА середовищу, пов'язаному з народним депутатом Ігорем Гринівим. Останній обрав єдино правильну стратегію створення в регіоні нового пропрезидентського середовища, незалежного від впливів місцевих олігархів та інших бізнес-груп.
Однак реалізувати цю ідею в життя не вдалося. Просто не вистарчило часу для того, щоб знайти достатньо нових незалежних людей, сформувати з них дієву команду, розгорнутись організаційно та зміцнити партійні структури.
На старті виборчої кампанії Солідарність Порошенка на Львівщині виглядала блідо і невпевнено. Рейтинги партії замість росту демонстрували постійну тенденцію до падіння. Розуміючи важливість Львівщини як області, на яку рівняється, як мінімум, уся Західна Україна, політтехнологи президента змушені були кардинально змінити акценти та пріоритети.
Ті, хто будував партію Солідарність на Львівщині з нуля (читай – група Гриніва), були посунуті на дуги ролі. А доля президентських виборів віддана в руки місцевих олігархів, яких в списку народних депутатів Солідарності є багато.
Додатковим вкладом в перемогу у цьому варіанті стали рейтинг губернатора Синютки, якого терміново, з порушенням усіх демократичних норм, зробили головою обласної організації Солідарності, і славнозвісний адмінресурс у вигляді залучення до участі у партії державних чиновників.
Кризовий менеджмент врятував ситуацію: Солідарність посіла перше місце в області з результатом 21,37% і друге місце у Львові 12,9%.
Порошенко заплатив за цей результат відповідну ціну, адже де-факто під його політичним брендом до Львівської обласної ради потрапили депутати, які представляють перш за все відомих місцевих олігархів і будуть обслуговувати їхні бізнес-інтереси.
Лише за попередніми підрахунками брати Дубневичі у складі Солідарності завели у Львівську облраду 11 із 20 депутатів: Олег Домчак – помічник Ярослава Дубневича, Михайло Гичка – родич Богдана Дубневича, Михайло Задорожний – старий колега по облраді, Володимир Кирилич – разом були в "Батьківщині", Мирослава Лісна – освіта Пустомитівського району, вотчини Дубневичів, Катерина Кеньо – помічниця Ярослава Дубневича, Олександр Ганущин – помічник Ярослава Дубневича, Володимир Шведа – помічник Богдана Дубневича, Володимир Саган – працівник Фонду Дубневичів, Іван Лабай – медицина Пустомитівського району, вотчини Дубневичів, Володимир Ременяк – голова Городоцької РДА, що входить до виборчого округу Яросла Дубневича.
Через зв'язок з НРУ і Ганущина можна припустити, що в орбіту впливів Дубневичів також входить депутат Василь Баран, а через УДАР прослідковуються їхні впливи на депутата, голову Жовківської РДА Романа Демчину.
Ще четверо депутатів: Анатолій Дейнека, Михайло Дзюдзь, Михайло Ільницький, Володимир Кужидло, – представляють гірські райони, підконтрольні олігарху, нардепу Андрію Лопушанському.
Всеволод Білас, який, як відомо, є самодостатнім гравцем завдяки своїм зв'язкам з групою IDS Group (Моршинська ТМ).
Підприємець Микола Седіло з Миколаївського району наразі не ідентифікується ні з ким.
Дозволимо також припустити, що 5 депутатів від НРУ, яких зі всіх сил влада тягнула до облради, також завдячують своїм успіхом не лише політичному бренду, але й грошам Дубневчів та впливам свого колишнього побратима Олександра Ганущина.
Про скандал навколо списків кандидатів від НРУ львівські ЗМІ вже писали. Але чомусь обласна ТВК закрила на це очі.
Голова Львівської ОДА Олег Михайлович Синютка, як голова ЛТО Солідарності і перший номер списку, також отримав депутатський мандат, але очевидно, не отримав жодних впливів на фракцію своєї партії.
Слабкий губернатор, насправді, влаштовує всіх, як владу, так і опозицію. Але Синютка не просто слабкий губернатор, він поступово перетворюється на перешкоду у стосунках інших впливових регіональних гравців і в цьому його основна проблема на даному етапі.
Синютка vs Садовий: боротьба без правил
Олег Михайлович завжди наголошував, що його стосунки з мером Львова Андрієм Садовим носять виключно діловий характер і не несуть в собі нічого особистого. Однак, враховуючи кількість років, пройдених разом, в таки клятви складно віриться.
Всі розуміють, що Синютка реально багато чим завдячує Садовому у своїй кар'єрі. Хоч йому також є чим дорікнути Андрію Івановичу. Згадаймо, історію з кримінальною справою щодо незаконно використаних коштів міського бюджету на ремонт доріг до Євро-2012, в який Синютка проходив як головний підозрюваний.
Кажуть, що тоді Садовий просто зробив вигляд, що його це не стосується, а витягали Синютку з халепи зовсім інші впливові люди.
Синютка без сумніву усвідомлював, що перехід в команду Порошенка вимагатиме від нього принесення в жертву не просто дружби, а любих стосунків з Садовим. Але навряд чи він до кінця уявляв, коли і в якій формі це відбуватиметься.
Під час виборчої кампанії, доводячи свою вірність новому сюзерену, Синютка спочатку допускає ряд нетактичних висловлювань на адресу Садового, а саме: заявляє в пресі про те, що останній може навіть не пройти до другого туру виборів мера.
Садовий це проковтнув, а от експерти зробили припущення, що губернатор має установку з Києва на гру на пониження авторитету і рейтингу Садового. І не помилилися.
Протягом останніх місяців прокуратура поновила розслідування справ, пов'язаних з розкраданням коштів міського бюджету, в тому числі, на будівництві об'єктів до Євро-2012. Однак це все були квіточки.
У ході другого туру виборів Синютка реально підставив Садового в історії з виступом останнього на засіданні Громадської ради при Львівській ОДА. Члени Ради нагадаємо, вислухав Садового і Кошулинського, проголосували в підтримку Кошулинського.
Садовий змушений був зробити вигляд, що його не попередили про голосування. Як би там не було, він навряд чи колись пробачить цю підставу Синютці. Як втім і набіг АТО-шників на його будинок у Львові, який, як подейкують обізнані у волонтерських справах люди, також був узгоджений з губернатором.
Синютка так перейнявся установкою на програш Садового, що спалює всі мости, які колись єднали їх між собою, не задумуючись над тим, а що буде далі, у випадку , якщо Садовий все ж таки переможе на виборах мера втретє. Можливо, що така поведінка є правильною під кутом зору політичного лідера, але необачливо з позиції губернатора області.
Вартує нагадати пану Синютці, що Солідарність навряд чи матиме абсолютну більшість у місцевих радах, а відтак приречена шукати союзників і підтримку, в тому числі у Самопомочі. І невдовзі саме йому, як губернатору, доведеться домовлятись із Садовим про те чи інше рішення на користь громади Львова.
Та чи захоче Садовий тоді мати справу з людиною, яка його так зневажила? Знаючи не перший рік Андрія Івановича, висловимо припущення, що ні. Більше того, якщо ж Садовий все ж таки переможе, він отримає повне право запросити "шкурку" Синютки у якості трофея за неспортивну гру Солідарності під час місцевих виборів.
Такий сценарій, насправді, абсолютно не виключений, хоча б з огляду на те, як класно
Садовий затролив Синютку перед всією країною на дебатах з Кошулинським, натякнувши, що в 2013 році саме останній нібито передав Львівському СБУ зброю, використану для розгону Майдану та інших масових акцій під час Революції Гідності. Цей тролінг, насправді, був меседжем усім політичним гравцям, що Садовий більше не збирається стримуватись і обов'язково докаже Синютці who is who.
А от губернатор Синютка реально немає що протиставити Садовому. Слабенька прокуратура, полуреформована податкова і недополіція Львівщини і так вже витягнули на Божий світ весь компромат на мера, який залишився після Ночі гніву. На більше вонипросто неспроможні.
Олігархи Дубневичі та й всі інші бізнес- і політичні кола в регіоні, на відміну від президента і Синютки, зовсім не зацікавлені у війні з Садовим.
Можна пригадати, як ще весною місцеві і навіть деякі центральні ТБ-канали крутили відео, на якому Дубневичі поряд із Садовим були присутні на Пасхальній молитві і усім своїм виглядом демонстрували, що тепере не лише один Садовий у Львові господар. Занадто довго вони йшли до свого тріумфу, щоб все втратити через Синютку.
Тим більше, що по великому рахунку Олег Михайлович після виборів виявився нікому не потрібним в області. Саме тому, не помиляться ті, хто зробить ставку на можливу заміну Синютки на посаді голови Львівської ОДА.
Коментарі експертів
Ігор Танчин:
Синютка – технократ, а посада голови облдержадміністрації є політичною.
Олег Синютка мені симпатичний тим, що обійнявши посаду голови Львівської ОДА, почав реально працювати, вирішувати господарські проблеми області. Але справа в тому, що посада голови облдержадміністрації – це політична посада і вона передбачає наявність якостей, які у Синютки відсутні просто тому, що в нього відсутній відповідний життєвий досвід.
Сьогодні складно прогнозувати, як ситуація розвиватиметься далі. Але очевидно, що Синютка некомфортно себе почуває в політичних питаннях і йому тяжко дається цей досвід.
Юрій Шведа:
Синютка остаточно вийшов з-під впливів Садового
Об'єктивно стосунки губернатора і мера є напруженими і заходять в суперечність і Львівщина знає мало прикладів позитивної співпраці між ними. Проте у Синютки з Садовим – особлива історія стосунків. Результати виборів показують, що Синютка остаточно вийшов з-під впливів Садового і це поклало початок розмежуванню особистих стосунків між ними.
У Садового і Синютки сьогодні різні політичні інтереси. Президент зацікавлений в пониженні рейтингу Самопомочі і Садового, і Синютка, як губернатор, робить все для недопущення зростанню їхнього рейтингу в області.