Друге пришестя Гітлера

Друге пришестя Гітлера

олександр ковальчук,  19 квітня 2016

Абсурдова комедія про футуристичний реванш Адольфа Гітлера – зірки Youtube та няшного котика.

Нарешті й до благословенних галицьких палестин добрався фільм Давида Внендта Er ist wieder da (екранізація бестселера Тімура Вермеша), мок'юментарі про те, як фюрер раптово очунюється в жовтні 2014 десь у Берліні, наче Термінатор, і розпочинає свій цифровий бліцкріг та ще й обіцяє цього разу зробити усе правильно.

Сатира Er ist wieder da ховається поміж нескінченного набору гегів та атракціонів, яких в необмеженій кількості можна було надивитися, наприклад, у Back to the Future, Les Visiteurs чи у російському серіалі Обратная сторона Луны (з коронним номером "Не дергаться! Я – гей"), тобто там, де подорожні у часі вперше зустрічаються з поки що незрозумілим для себе контентом.

Тут у кожному кадрі, якщо не одне, то інше: Гітлер та сегвеї, Гітлер і селфі, Гітлер і турки в Берліні, Гітлер і телевізор, Гітлер та інтернет, Гітлер і хімчистка (де ніхто не хоче прати його труси), Гітлер і джинси, Гітлер і реп тощо.



Для режисера така поетапна комічність, звичайно, що цілковито другорядна річ (хоча не оминули тут й славнозвісні виступи в барі), мереживні витребеньки обабіч того, як харизматичний та елегантний Гітлер Олівера Мазуччі (на противагу можна згадати іпохондрика-фюрера Пола Дано в Юності Паоло Соррентіно) блискавично стає завдяки гаджетам ледве не єдиним ідеалом тверзості та адекватності у божевільному світі мультикультуральності та постмодернізму.

Світу, де єврейка може бути ліберальною сатаністкою, де єдиним компроматом на самого Гітлера може бути хіба що вбивство маленького песика (чому, чому не котика???), і де віпи вітають Адольфа з тим, що його побили нео-нацисти.

Фюрер блискавично адаптовується до нового дигітальному світу, стібеться з фрау Меркель та хоче коаліції з зеленими. Він моментально піднімається в очах громадськості від статусу фюрера-коміка (усі думають, що це актор, а не справжній Гітлер), фюрера-мема (фюрер-nyan cat) до фюрера-сенсації, фюрера-феномена.

Він стає зіркою Youtube, зіркою соціальних мереж (фейсбук – сила, інстаграм – могила). Фюрера-бунтаря вже обговорюють навіть задрочені блогери і тому навіть не дивно, що з'являються, наприклад, й курси мейк-апу під Гітлера.

Гітлер, як ніхто інший, розуміє силу телебачення, цього фантастичного засобу для пропаганди і тому так різко критикує різноманітне шайсе на тіві, типу кулінарних шоу. У прайм-таймі харизматичний оратор Гітлер говорить знудженим бюргерам чистісіньку правду і тільки правду. Елегатний маніпулятор Гітлер вміє переконувати та дає відчути піднесення від відчуття власної важливості.

Гітлер – гуру комунікації та ефективний менеджер, який хоче врятувати Німеччину відповідальністю з навколишнього бедламу, йому лише потрібно відшукати правильний формат.

Іміджева постать Гітлера ідеально потрапляє на благодатний грунт (його бліцкріг у цей цайтгайст) загального розчарування країни у лицемірній політиці та безхребетних політиках. Щось подібне, наприклад, можна побачити в ролі Путіна, який, схоже усе на те, що не існує (якщо вірити КВН).

Внендт дещо перебирає наприкінці у своїй сатирі з читанням моралі (хоча пафос його, можливо, від безсилля перед можливим приходом нового Гітлера). Монструозність фюрера просікають лише божевільні (єврейська бабуся сатаністки), а усіх (Савацкі), хто вірить, що Гітлер живий (а не актор) оголошують психами (стара радянська і нова фейсбучна фішка).

У прекрасному новому світі Внендта важко вбити Гітлера, бо Гітлер безсмертний у кожному, Гітлер поміж нас (є і буде).

Фільм Er ist wieder da міг би стати уроком для ідеального українського телебачення (під час війни з Росією) якби воно існувало. Er ist wieder da вже не бачить різниці між клятим зомбі-ящиком та зомбі-фейсбучниками (інстаграмною шизою та селфі-параноєю), які маніакально та колективного реагують на усе, що треба і не треба (гендерна рівність так і не поборола бабськість у реакціях на цей мінливий світ).

Смішно, звичайно, коли пишуть про залишки тоталітаризму (радянського) в Україні, але повністю ігнорують новий тоталітаризм, типу фейсбучного соліпсизму чи різдвяного епізоду Чорного дзеркала.

А над беззубим Львова Er ist wieder da пролітає хіба що краєм вуха, бо те, що дозволено юпітерам, не дозволено бикам. У фільмі стільки зіґують, що ті кончені зіґи псевдо-нациків перед "Дністром", перед псевдо-геями та перед телебаченням настільки смішні, як і маніпуляції влади (у яких всі вони скопом й задіяні).

фото: skip.at

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.