Олександр Завадович: Це зварйована ідея – паркуватись у місцях відпочинку

Олександр Завадович: Це зварйована ідея – паркуватись у місцях відпочинку

Юрій Семашко,  2 серпня 2016

Розмова з заступником директора з освітньо-виховної та рекреаційної діяльності парку "Знесіння", колишнім директором (1991-2013) цього парку Олександром Завадовичем.

Парк "Знесіння" матиме візит-центр. Це щось зовсім нове для львівських парків. Які його функції?

Він виконуватиме кілька функцій за прикладами схожих центрів, які працюють при парках закордоном. У ньому мають бути адміністративні приміщення, бо ми досі тулимося в маленьких кімнатах, музейний блок, виставковий і окремий блок – для міжнародних делегацій. Останній – щось наближене до дешевого хостелу.

Також має бути господарський двір, лабораторне приміщення для занять, харчовий блок, демонстраційні зали, де будуть встановлені макети, а також можна буде переглядати фільми на тему збереження довкілля.

Тобто такий центр мав би бути, і ми зробили для цього перші кроки. У нас функціонує освітньо-інформаційний осередок: кімната для занять на 25-30 чоловік з проектором і комп'ютерами. У Львові більше немає парків, де облаштовано такий освітній центр.

На його основі ми плануємо розвинути візит-центр, в якому наші відвідувачі почерпнуть більше інформації про природу Львова і області, а також відпочинок. Вони також саме тут зможуть орендувати спортінвентар, щоб покататись на велосипеді чи на лижах парком.

Ідея створення візит-центру, однак, є досить затратною. І друге питання, яке нам необхідно вирішити, це подолати побоювання громади щодо можливої зміни призначення споруди в майбутньому, наприклад, на комерційний готель. Тому нам необхідно зараз правильно вибудувати діалог з громадою, зокрема шляхом громадських слухань. 

У парку "Знесіння" будують велодоріжку. Чи вона буде пов'язана з мережею велодоріжок Львова, перед усім, включена у так званий "Маршрут здоров'я"?

Згідно з проекту, так. Це досить перспективна задумка. Бо у планах побудова велодоріжки через "Професорську колонію" аж до Винниківського лісу. Тоді цих 300 м велодоріжки, що вклинюються в дорогу, яка веде до "Шевченківського гаю", мають сенс.

Адже якщо це просто відрізок 300 м з тротуаром, що там робити? Якщо розраховувати цей проект на перспективу, то це елемент чогось більшого.

Перейдімо до інших парків. Спостерігається комерційна активність у парку ім. Івана Франка: заходи у ротонді, інсталяції з рекламою кондитерської продукції, майданчик для вигулу собак. Все це вигідно відвідувачам чи адміністрації парку?

Центральне розташування цього парку визначає його основну функцію –транзитну. Більшість людей просто проходять через нього.

Разом з тим далеко не всі мешканці центру мають можливість вигулювати песиків на Цитаделі, де місце для вигулу передбачено офіційно. Той загороджений майданчик мені видається непоганою ідеєю. Таке практикують в інших країнах.

А щодо інсталяцій "Рафаелло", то я не бачу шкоди. Вони примостилися собі на краю газону. Інше питання – естетична оцінка такої реклами: співіснування з середовищем парку, з його історичною тяглістю. Там би пасувало робити щось інше, серйозніше.

Наприклад, ті фірми могли б стати спонсорами відтворення якогось історичного фрагменту, чогось пізнавального. Про те, що ці території належали монахам-єзуїтам. Тобто територію, яка належала монахам-єзуїтам багато разів купували-перекуповували, згодом подарували місту. Естетично така реклама сприймається дещо кітчувато – наче лялька Барбі у музеї археології. Але мусить бути якась оплата за використання площі парку. Якщо наші заклади культури змушують заробляти гроші, тоді це має якийсь сенс.

Взагалі, реклама на центральній алеї парку вже навіть якось трохи прижилась – на вході є літній майданчик, столики з парасольками вже не одне літо.

Інша справа – територія довкола ротонди, де організовують зону сніданків на вихідні, для яких встановили дерев'яні палети, прилавки з дашками, виглядає модно, молодіжно. Але ця територія дещо засмічена. Знову ж, воно мусить давати якусь грошову віддачу.

Там, за задумом архітекторів, мав би грати класичний оркестр.

Мені здається, що ми не вміємо скерувати того мецената-бізнесмена, його мислення у правильному напрямку. Щоб він підтримував якісь пізнавальні речі, а не споживацькі.

Минулого року Парк культури став комерційно найуспішнішим комунальним підприємством. Kоманда менеджерів зуміла купити новий атракціон, щоліта у ньому є по два фестивалі, не дивно, що тепер взялись відновлювати й занедбаний колишній кінотеатр Дружба.

Це дуже добра додаткова можливість для парків, і Парк культури не єдиний з кінотеатром. Раніше був невеличкий кінотеатр у парку Франка, кінотеатр "Львів" у Стрийському. Вони давали невеликі находження коштів для парків. Шкода, що їх закривають, не відновлюють.

Але й ресторан не є чимось поганим для парку. До нього їдуть, хочуть припаркувати авто. Адже в нас є така манія: до місць відпочинку (водойм) їдуть автівкою, виходять з дверей, а на ногах вже є лижі, щоб одразу їхати. Це нескромно та незаконно.

Пригадуєте, на місці ресторану "Зелений гай" у Стрийському парку фірма "Монте крісто" спорудила оригінальний будиночок – приміщення гармонійно випсувалось в то місце.

Вони там хотіли мати міні-готельчик. Але в них виникло питання: "Що робити з клієнтами, які приїдуть на авто? Де вони залишать транспорт?" І вирішили ще довкола будиночка виділити місце. Але ж це парк! Автомобілі – це загазованість, яка заважає відпочиваючим. Це зварйована ідея –паркуватись у місцях відпочинку.

У Львові більшість парків має свій профіль: історичний парк – "Високий замок", розважальний – Парк культури, дика природа – на "Погулянці" і на "Знесінні".

Тому Парк культури насичувати розвагами, з одного боку, начебто природньо. Ініціативам, які є у адміністрації, можна лише аплодувати. Однак є питання до тих ініціатив у співвідношенні до території.

Адже концентрація тих послуг на одиницю площі така, що ми скоро матимемо ніби штучно зліплений з пазлів "Діснейленд", де вже не буде місця парку як парку. Адже тамтешні об'єкти (літня естрада, стадіон) встановлені так, щоб залишались чисто зелені "зони затишку".

Чи була раніше автомобільна дорога до кінотеатру "Дружба" у Парку культури?

Була до тильної сторони управління Служби безпеки: доїзди-виїзди, для можливої евакуації.

Загальновідомо, що існує три групи впливу в суспільстві: влада, громада, бізнес. Інколи буває таке: громада із запізненням дізнається про щось. І грає роль обурення громади: "Чому ви нам нічого не сказали, не поділилися планами? Може маємо якісь зауваження, пропозиції?"

А бізнес знає, що в наших умовах треба щось зробити якомога швидше, щоб ніхто потім не чіплявся, не заважав працювати. А влада є між ними диспетчером.

Але люди не можуть сісти за стіл переговорів, про щось домовитись, як серйозні львів'яни, щоб було краще для всіх. Кожен хоче під обрусом, таємно робить якісь схеми, потім, наче у регбі, схопив м'яч і самотужки біжить до воріт. Але так не можна – є команда – львівський соціум, якому той м'яч слід пасувати.

Власне з Парком культури десь так й сталося, бо коли ми спілкувались з директором Олександром Молодим, то він не сказав, хто саме реконструює колишній кінотеатр, радив звертатись до архітектора, а паспорта будівництва на місці взагалі немає. Хоча ми вже самі дізнались.

Колись, у часи, коли земля належала лише державі, була тенденція: периметральні вулиці, що примикали до парку, умовно виконували функцію його меж.

Але ніхто не вимірював його – скільки було зеленої площі, скільки незеленої. На горі, біля парку Франка, на місці теперішнього готелю "Дністер" були тенісні корти. Мені їх шкода, але так сталося. Що я хочу сказати, навівши цей приклад? Здається, владі нічого не коштувало б давати в оренду ті корти власникам спортінвентарю. Могла б бути інфраструктура для туриста, але яка не влазить у сам парк.

А зараз довкола парків будують магазини одягу, побутової техніки. Навіщо такі магазини довкола парку? Парк повинен мати зонування: зона тихого відпочинку, активного, господарська. Якщо б межами парку були вулиці, то не було б суперечки щодо переділу земель, дозволів.

А зонування є якось зафіксовано на законодавчому рівні?

То залежить від типу парку: парк "Знесіння" має статус об'єкту природно-заповідного фонду України, тому зобов'язаний мати зонування: є рекреаційна зона двох типів, заповідна, господарська.

А для інших парків такого обов'язку нема. А від зонування виграли б усі. Бо завдяки зонуванню чітко уявляєш які акценти у якій частині парку слід розставляти. Якщо є пам'ятник, то під ним вже пиво-каву не продаватимеш.

У Львівській міськраді при управлінні екології є спеціальний відділ парків та ландшафтів. Коли він був заснований і як Ви оціните його роботу?

Це було наприкінці каденції Буняка, коли виникла потреба в управлінні екологією, парками, ландшафтами. У тому відділі є порядні люди, і він справді потрібен.

Паркові зони мають специфічний статус: парк це не просто зелені насадження – потрібно продумати як їх будуть використовувати.

А цей відділ міг би проводити зонування парків, що не входять до природно-заповідного фонду?

Це було б схоже на певну пропозицію, під яку слід укласти договір простого проекту. Але управління могло б замовити в когось таку розробку. Чи можна це зробити на студентському рівні, щоб зекономити бюджетні кошти? Такий варіант можливий.

Але потім постало б питання – як потім це легалізувати. Через містобудівну раду. Відділ міг би зайнятись питанням процедури погодження розробок, взятих "на стороні", зокрема й студентських: адже вони попри безкоштовність, є неофіційними.

Це питання варто винести на сесію Львівської міської ради. Бо ми ж працюємо з студентами, вони щось пропонують, але їх роботи просто лежать, як гарні пропозиції.

фото: Фб парку "Знесіння"

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.