Змій Львівський "Ц. Є." (2018)

Десь відразу можна було зрозуміти, що нещодавній альбом анонімного Brata буде приємним винятком поміж того, що називають львівським репом. Ось і свіжий альбом львівського виконавця Змій Львівський "Ц. Є." вкотре переконує поціновувачів хіп-хопу у тому, що місцева сцена – то дивовижна клоака, де лише інколи (на великі свята) всупереч усьому з'являється несподівана радість.

Змій Львівський навіть не демонструє мінімальних ознак власного тотема, гнучкого та лукавого змія, бо з таким примітивізмом у текстах і з такими попсовими (попсовими у сенсі поюзаними) семплами йому краще було називатися Дуб Львівський чи Фанера Галицька.

Можливо, якби Змій уважно слухав A Tribe Called Quest, Camp Lo, Goodie Mob, молодого Nasа чи Busdriver, то він би краще читав, а не набурмосено пережовував у роті свій набір слів, однак, як на львівського послідовника Q-Tip чи Digable Planets, у нього занадто повільні (навіть затягнуті) мізки.

Він занадто дубовий і неповороткий у такому пластичному жанрі, як реп. У тих його апеляціях до досягнень заокеанського олдскулу немає олдскульної легкості та азарту, він ніби читає під бромом, тому й злості особливої у нього катма, а увесь цей допотопний (у його виконанні) нон-конформізм, то лише легеньке мацання за дупцю няшного котика.

Забичена читка без відчуття слова та з цілковитим ігноруванням атмосфери власних мінусів видає у ньому село без сільради, навіть незрозумілу тінь Вови зі Львова, який, на хвилиночку, анітрохи не репер у жодному місці. Без техніки та іронії (тому тут навіть не варто заїкатися про флоу чи панчі) він повністю налягає на пафос та непомильну правильність, де ближче до диктатури, ніж протестної свободи.

І тому звичайно, що на якомусь етапі (дуже швидко) його альбом вже більше схожий на шароварну клоунаду, тобто, таки так – це нова шароварщина, як, наприклад, Kozak System чи Гайдамаки, яку ще хоч якось можна було зрозуміти десь у 2005 році. Ця казкова нудота нічим не качає і тому маразматичність текстів особливо оголена для глузування з "поета, який бореться пером з цербером" та місцевого достоєвського, йопта, який читає про те, як красу міняють на ковбасу та патетично протестує проти річок гівна навколо ("влада – це ми, а ми ведемо себе як стадо").

Невідомо наскільки це права естетика (більше пародія на неї), однак ці фаталістичні спроби підняти рідний нарід на боротьбу з баригами та уродами якісь особливо беззубі в текстах про сон народу, де на підсвідомість треба ловити правильний посил та втілювати у життя фізкультурний слоган "роби, а не говори, міняйся або вмри". Закономірно, що після фізкультурки вилазять з-під землі розмови з Всевишнім про грішний світ, але якщо вже так апелювати до блюзовості в народній тематиці, то вже краще спочатку послухати Buck 65, акурат, перед творчістю репера Yelawolf.

Смішно, звичайно, коли клоун починає так убого читати-причитати про моду на клоунів та балагани ("Козацький реп", "Заповіт"), про бариг та наркоманів у Верховній Раді ("нащадки козаків стали рабами"), але це вже щось з області маразму у моменти, коли він ще й так безпардонно розчулюється неозорою душею під переливи рідної бандурки та колосіння пшениці.

Цікаво, що у текстах про москалів-педерастів зі словами "відважні лицарі, діти Святої Русі, попри нищення пам'яті зберегли генотип" ця кон'юнктурка Змія нічим особливим не відрізняється від репу польських шовіністів про повернення коханих кресів і любого Львова, зокрема (хіба що він думає, що косить під Onyx у яких якраз вийшов новий альбом "Black Rock").

Періодичний набір меланхолійних русизмів у текстах Змія вказує на те, що з таким репом не сильно й повоюєш з клятими москалями, бо навіть зажурливий пітерський репер Ассаи (з його любов'ю до джазу) усю цю каламуть Змія за мить копає під лавку будь-яким треком з альбома "Фаталист" (2008).



Хоча найцікавіше на цьому альбомі простежувати те, як цей патріотичний реп Змія Львівського з риторикою непогрішимої правильності перегукується з іншими російськими командами.

Наприклад, з треком колективу Рабы Лампы "TV Shit".



Чи з культовими Bad Balance в треці "Донецкий край".



Чи з Центром "Земля под ногами"



Або з Krec "Спальные Районы"

І ха-ха як смішно нагадує другий трек Змія Львівського "Злість" трек ростовського Змея з Касти "Самый счастливый человек".



Але наприкінці, щоб хоч якось забути про Змія Львівського раз і назавжди, для усіх (і для нього також) лунає достобіса прекрасна перлинка з нового альбому Rejjie Snow "Dear Annie" (2018).