Кавалькада президентів. Добродомов

Кандидат у Президенти України Дмитро Добродомов (Народний контроль).

Варіанти розпочинають цикл про учасників (та учасниць) президентських виборів 2019 року, які бували чи мешкали у Львові (а таких цьогоріч майже чимало), щоб ретроспективно поглянути на великий шовковий шлях персонажів, які зазіхнули на найвищу посаду в країні.

На прикладі львівського журналіста, почесного зіківчанина, Дмитра Добродомова, либонь, найкраще відстежувати усі трансформації життєвого шляху кандидатів у Президенти.

Це саме він колись стояв згорблений важким тягарем журналістських розслідувань та звабливим потягом до влади у кінотеатрі "Довженка" обабіч боксера Кличка, який на руках ніс його з Сихова до Верховної Ради. Це саме він колись начебто бився зі свободівцем Ситником у львівських клозетах поблизу сокровенних пісюарів і так опускав власну клікабельність в сортирних асоціаціях. Це, власне, саме його упосліджували колись горді санта-барбаряни під час візиту Олег Ляшка, бо розігрів не може бути святішим (і балакучішим) за самого хедлайнера.

Але тепер і нині, коли потяг до влади у ньому остаточно переміг (в парламенті його зупинка), відразу можна помітити саме ті, характерні, покращення життя на його парсуні та у його поставі. Як випрямилися у нього плечі. Як він поправився на державних харчах. Як він посміливішав у державницьких речах. Як він визначився з фризурою для іміджу (яка ще ніколи його зраджує з вітром). З'явилось щось у ньому жуїрне та жевжикувате, бомондне, прости Господи. Він вже не настільки приречено та зогбенно блукає в чотирьох кутах передачі "Хто тут живе" та зиркає на усіх з-під лоба. Лишень зрідка у ньому вже помітити се питомо галицьке бажання втягнути голову у плечі, стиснутися до розміру чубатого горобчика перед кимось вищим.

От що з людиною робить свята столиця. Столиця робить з нього людину. Дає наснагу, натхнення та завзяття.