Клим Забарило, який перетворив героїв оповідок Карела Чапека на львівських батярів та волоцюг.
Східняк Клим Забарило, який був за життя добрим знавцем античної та західноєвропейської літератури, увійшов в історію української літератури, передусім, як талановитий перекладач з чеської мови оповідань Карела Чапека і співавтор одного з найкращих галицьких детективів. Варіанти досліджують це питання вздовж і впоперек.
Вперше про Клима Забарила журналісти почули від поціновувача творчості Карела Чапека Вітольда Мілоша. Він наполегливо радив переглянути "Оповідання з обох кишень" Чапека, але лише в перекладі Клима Забарила, бо це, на його думку, найкраще, що є українською. Така висока оцінка заінтригувала Варіанти, тим більше, що життя Клима Забарила було пов'язане зі Львовом. Так журналісти та студенти почали збирати матеріали про нього. Нам довелося добряче посидіти в архівах Львова та Дрогобича, розшукати рідних вченого та прочитати чимало досліджень. Поступово явилась постать людини і вченого Клима Забарила, а також розуміння того, чому саме його переклади Чапека є такими близькими галицькому читачеві і чому знавці вважають їх високими взірцями галицького детективного жанру.
Клим Степанович Забарило (1898-1976) народився і виріс в селі Гостомель Київської області. Анкетні дані, які збереглися в архіві Дрогобицького педагогічного університету, доволі скупі. Українець, батьки – селяни-середняки, жили з власної праці, але в часи колективізації увійшли до складу сільськогосподарської артілі. Педагог, викладач, не був ані членом ВКП(б), ні членом ВЛКСМ, але приймав активну участь в житті громади Гостомель та профспілковому русі освітян. Обирався депутатом сільради, був членом Гостомельського районного виконкому у 1921-1925 роках, головою райкому спілки Робос в 1921-1925 роках, а також депутатом міської ради робочих депутатів Києва. Одружився в 1923 році з донькою селян Уляною Олійник. У подружжя народилися і доростали три доньки. Ніколи не був за кордоном. Знання іноземних мов до війни: французька, німецька, латина, грецька, польська, російська. Після війни до цього переліку додалися: італійська, чеська, англійська, казахська, білоруська. Єдине, про що не згадують в офіційній біографії, і про що нам розповіла пані Мирослава, донька вченого, то це, що Клим Забарило любив театр і грав Гостомелі в аматорському театрі.
Климу Забарилові не було легко в житті. Він доклав волю та зусилля, щоб отримати вищу освіту. Спочатку закінчив два класи сільської школи, потім навчився в духовній семінарії в Києві, яку не закінчив, а вийшов з четвертого класу з метою вступити до університету. Радянсько-українська війна 1917-1921 років перешкодила цим планам і тому він працював в батьківському господарстві. В 1920 році вступив в Київський університет (Інститут народної освіти), але через матеріальні труднощі залишив і став учителювати в Гостомелі. Саме він відродив школу в Гостомелі після війни. В 1924 році вдруге вступив до університету, навчання завершив в 1928 році, і відтак залишив учителювання. З Гостомеля до Києва їздив потягом, і тому не мав можливості відвідувати всі лекції. Після завершення в 1928 році філологічного відділення отримав право викладати літературно-лінгвістичні науки.
Початок 30-х років був непростими роками для науки, коли вищі навчальні заклади Києва і Харкова радянська влада зачистила від "агентури" та неблагонадійних елементів. Декому таки вдалося в цей період уникнути репресії. Поміж них був професор, літературознавець Степан Савченко. Саме він в 1932 році запросив Забарила вступити в аспірантуру університету. Під впливом Савченка Клим Забарило зосередився на дослідженні французької класичної літератури, а саме творчості Гі де Мопассана. В 1935 році він склав кандидатські іспити, але захистив дисертацію вже після війни, в 1947 році. У 1935 році професор Сергій Родзевич запропонував Клима Забарила на роботу до Київського педінституту. Літературознавець та критик Родзевич відомий своїми дослідженнями про західноєвропейських письменників та передмовами до українських перекладів світової класики, а також розвідками з шевченкознавства.
Події Другої світової війни справили вплив на подальшу долю Клима Забарила. В опублікованій біографії стверджується, що в перші місяці нападу Гітлера на СРСР він потрапив до німецького полону.
Клим Забарило натомість про цей факт ніде не згадує та описує події тих років так: "Я спочатку був призваний на короткий час до армії і відразу ж відпущений в розпорядження Наркомосвіти, а звідтам відправлений до евакуйованого з Києва до міста Лебедин Сумської області педінститута. Проте німецький наступ перешкодив. Я був відправлений у відрядження до Києва забрати родину і дещо з майна педінституту, але попав у вороже оточення у вересні 1941 року. Змушений був від того часу перебувати на окупованій ворогом території. Для заняття хоч би формально роботою, вирішив відкрити робочу картку. Я став в одній гімназії учителем, навіть у двох гімназіях, і фактично перебував на... Влітку 1942 року німецька влада зліквідувала гімназії, внаслідок чого я був поставлений на біржу праці, до моменту відправки до Німеччини. Знову пощастило влаштуватись в букіністичну книгарню закупщиком книг (Володимирська, 46). Внаслідок чого я мав робочу картку від освіти аж до моменту відступу німців. Під час загальної евакуації з Києва німцями перебував з сім'єю десь під Гостомелем".
І в іншому листі: "Від служби в армії був звільнений в 1941 році лікарською комісією. Раптовий розвиток подій через хворобу моєї дружини не дав мені змоги вчасно виїхати на схід. Так я опинився в окупації. Жили з продажу речей і обробки городу (на території стадіону ім. Хрущова). Після звільнення Києва мені доводилось займатись збиранням книг з безгосподарних бібліотек, залишених окупантами і їх співробітниками, для комплектування бібліотеки університету. За цю роботу я був відзначений у наказі ректора в 1943 році".
Мирослава Забарило, донька вченого, не приховувала, що батько скупо ділився спогадами про воєнні роки: "Це була проблема не тільки для нього, але і для мене. Батько був на окупованій території з простої причини – мобілізований на війну, а він був винятково непрактичною людиною, мабуть аж смішний своєю непрактичністю, то він був в оточенні, і він був біля дому та повернувся у свій дім. От і вся його провина. Але в зв'язку з цим його звільнили з роботи уже пізніше, у Львові". В радянські часи згадка в біографії "перебував на окупованих територіях" звучала як вирок, бо означала, що ця людина є неблагонадійною для влади і остання їй не довіряє. Саме ця обставина перешкодила післявоєнній науковій кар'єрі Клима Забарила. Однак, зі слів Мирослави Климівни, рішення залишити Київ і переїхати до Львова батьки ухвалили не через переслідування з боку влади, як це стверджує дехто з колег Клима Степановича, а тому, що в Києві було складно вижити.
"Житла не було у Києві, їсти також не було. Мене відправили в село. Бо в нашу квартиру заселили подружжя з фронту, приємні, хороші люди. Але нам залишилась прохідна кімната, не було ванни, їжу готували на примусі на кухні. Так виглядав побут. І батько поїхав до Львова. Спочатку сам, а потім поступово переїхали ми всі" – зазначає вона. У Наркомосвіти Забарилові спочатку запропонували переїхати викладачем до Чернівців і навіть надали офіційне скерування. Але там не було вільних посад. Друге скерування було до Львова. У Львівському педагогічному інституті Клим Забарило з 1945 по 1950 рік викладав зарубіжну літературу спочатку як старший викладач, а потім як доцент. Сім'я Забарилів отримала квартиру в районі Снопківа, в будинку на вулиці Дибовського 23 (зараз – Кубанська), дві молодші доньки навчалися в школі, післявоєнний побут у Львові поступово налагодився.
Але в 1950 році Забарила звільнили з інституту. Він про це писав: "У лютому 1950 року був звільнений з посади доцента Львівського педінституту з мотивів "зв'язаних з перебуванням на територіях, окупованих ворогом", хоч одночасно мені була дана цілком позитивна ділова характеристика". Мирослава Климівна переконана, що це сталось через те, що радянська влада вважала її батька націоналістом. Вона згадувала: "Одного разу ми йшли з концерту втрьох, батько, я і його колега, і колега щось запитав у батька з української літератури про Шевченка чи когось іншого. І батько так докладно, це в його стилі, почав пояснювати, а той раптом скипів, обурився, що його ніби повчають, і сказав: "Ах, Клим Степанович, вы известный националист, ведь все ваши дети учились в украинской школе". Тобто тоді це був злочин. Хоча насправді зі всіх трьох сестер лише одна я, наймолодша, з третього класу у Львові навчалася в український школі". Звільнення Клима Забарила саме в 1950 році, ймовірно, варто пов'язати з кампанією зачистки інтелігенції Львова від антирадянських елементів, яка стала наслідком вбивства в 1949 році письменника Ярослава Галана. Варіанти писали про ті події в циклі Дами з вулиці Голомба.
Нову роботу за фахом віднайти було складно, перед усім у Львові. Забарилові вдалося отримати запрошення з Литви, але була одна вимога – знання литовської мови. Клим Степанович відмовився. Тоді довелося пристати на пропозицію, яка надійшла з Казахстану. Два роки Забарило викладав в Кзил-Ординському педінституті. Саме тоді він вивчив казахську мову. Дружина і доньки не поїхали в степи. Клим Степанович шукав першої нагоди, щоб повернутися до них. Нарешті в 1953 році він переїхав на роботу в Кам'янець-Подільський, а ще через два роки повернувся до викладання у Львівському педінституті на умовах погодинної оплати праці. Ймовірно, що робота в Казахстані була формою покарання для нього. "Перебування у Казахстані скорше схоже на покарання. Чи то був табір чи заслання – не знаю. Зі Львова до Кизилорди за власної волі не їхали" – припускає Вітольд Мілош.
Після повернення до Львова кар'єра Забарила більше не зазнала несподіваних поворотів, але й злетів також не було. В 1964 році Клим Степанович обійняв посаду професора кафедри російської та зарубіжної літератури тоді вже Дрогобицького педінституту, а в 1972 році за власним бажанням вийшов на пенсію, оскільки стало "складно їздити зі Львова в Дрогобич". Клим Забарило поховали на Янівському цвинтарі у Львові.
Мирослава Климівна згадує батька як людину, яка жила перед усім в колі сім’ї, її інтересами і турботами. Його вірними і постійними друзями були книги. "Він весь час проводив в колі книжок. Наша бібліотека – це його бібліотека. Вона повністю займала велику кімнату і не скидалася на приватну. Батько був такий, в собі. Не балакучий, а цікавився усім. Він мав широкий діапазон і любив знати все про все. І також українську літературу. Хоч античність для нього була дуже близькою, в нього був культ античної культури" – розповідає вона.Одним із небагатьох спогадів про Клима Забарила, як про викладача, є згадка філолога і краєзнавця Дмитра Брилинського: "знаючий, спокійний, щирий, доброзичливий, який вчив по-шевченківськи "своє любити і чужого не цуратися".
Клим Забарило і Карел Чапек
Єдиним колегою, з яким Клим Степанович Забарило підтримував тісні зв'язки, постійно листувався і запрошував в гості до дому, зі слів Мирослави Климівни, був Микола Васильович Хомичевський (Борис Тен) – український поет і перекладач, колишній священик УАПЦ, лауреат премії ім. Максима Рильського. З ініціативи останнього наприкінці 60-х років Клима Забарила запросили написати передмову до другого видання українського перекладу Бориса Тена гомеровської Одіссеї. Мирослава Климівна згадує, що для батька це була надзвичайна подія.
"Коли йому запропонували написати передмову до Одіссеї, це для нього була велика радість. Він дуже хотів і до Іліади написати передмову, але не дали. В античній літературі він був асом, таких знавців на Україні було небагато. Одіссея вийшла з батьковою передмовою. За якийсь час її помітили у Москві. Звернули увагу на передмову, на її рівень. Книжку перевидали з передмовою в перекладі російською. Тобто двома мовами" – розповіла вона. Це було вже в 2001 році, коли в живих давно не було ні Хомичевського, ні Забарила. А от за життя Клим Забарило так і не дочекався публікації підручника з античної літератури, який він написав. На пропозицію опублікувати його в співавторстві з одним "пробивним" чиновником, він не пристав. Цілком можливо, що саме цей й епізод був переломним для нього.
"Він якось відклав античну літературу і зосередився на дослідженні творчості Карла Чапека" – згадує Мирослава Климівна. З іншого боку Карел Чапек, як об'єкт дослідження, міг з'явитися в науковій творчості Клима Забарила під іншими впливами. Цю тему міг підказати той же Хомичевський. Останній добре знав чеську мову і літературу та переклав деякі твори Чапека українською. Зацікавлення до творчості Чапека могло сформуватися також під впливом переїзду до Львова. Міста, яке, як і Прага, де жив й писав Чапек, колись входило до складу Австро-Угорської імперії, тобто мало споріднену з нею історію та культуру.
Клим Забарило опублікував першу статтю про творчість Карела Чапека в 1953 році. Десь на початку 60-х років Забарило визначився з тим, що творчість Чапека стала для нього темою докторської роботи та монографії. Отож, кожна нова публікація була витягом з великого дослідження над яким він продовжував працювати до останніх днів. Спеціально задля цього він вивчив чеську мову, яку раніше не знав. Прискіпливо вивчав і конспектував все, що стосувалося життя братів Чапеків: біографії, твори, епоху, стилі, критичні статті, спогади сучасників. Не оминав і те, що в радянські часи було під забороною. Наприклад, в архіві зберігся конспект Забарила чеською "Бесід з Масариком" Карела Чапека, які ніколи не видавалися в СРСР.
"Батько писав монографію про Карла Чапека. Йому непросто йшло. Ті всі його виступи я відіслала в Прагу, і книжки чеською мовою, які йому позичив вчений Міхал Мойнер. Він це все не завершив" – розповіла Мирослава Климівна. Втім багато що з рукописів вченого зберігається в бібліотеці ім. Стефаника у Львові. Наукова спадщина Клима Забарила представляє інтерес для літературознавців та дослідників історії літератури. Водночас вона є відбитком епохи, в якій він жив, і суспільно-політичних умов, в яких працював. Попри глибокі спостереження, бездоганне викладення, висновки вченого подаються в традиціях теорії класової боротьби, отож сьогодні сприймаються далеко не всіма. Важко не помітити, як дослідник уважно викреслював з машинописів прізвища, які були під забороною в СРСР, чи редагував в рукописах фрази, які могли не пройти цензуру.
Празькі фігурки оповідок Чапека
"Оповідання з обох кишень" Карела Чапека в перекладі Клима Забарила опублікували в 1970 році в серії "Зарубіжна сатира і гумор" видавництва "Дніпро" у Києві. Вважається, що в Україні це було перше систематизоване видання відомих творів світової сатири та гумору. Серія з 21 книги охоплювала твори авторів різних епох: від Відродження (Себастіан Брант) до сучасності (Курт Воннеґут). Переважну більшість творів, зокрема, й Чапека, тоді переклали українською вперше. Клим Забарило, якого запросили до роботи над четвертим томом, присвяченому Чапеку, побачив в тому рідкісну можливість поділитися з сучасниками своїм знанням творчості чеського письменника та майстерністю українського перекладу. Він прагнув максимально використати цей шанс. І частково йому це вдалося.
Забарило, як дослідник, виокремлював новели поміж інших творів Чапека, добре знав їхній зміст та специфіку, вважав яскравим явищем в розповідному жанрі. Він поділяв думку своїх чеських колег про те, що в чеській літературі Чапек був першим письменником, який почав працювати в жанрі так званої белетристичної газетної замітки.
"Карл Чапек невпинно шукав нових жанрових форм, які б не втрачали своїх ознак розповідного жанру, але одночасно мали ознаки публіцистики. Звичайний газетний фейлетон, уже традиційна звичайна вироблена форма художньої публіцистики, його вимогам і намірам не відповідав. Чапек пише такі фейлетони, які одночасно відповідали новелам і виконували роль філософських і лірично-філософських медитацій. Для цього найбільше був придатний так званий слоупег (стовбець), новий жанровий варіант, який можна було назвати "фейлетон-оповідання-роздуми" – писав Забарило. Клим Степанович підмітив, що Чапек добував до них сюжети, читаючи "тонни словесної руди в газетах і видобував з них дорогоцінні метали і камінці свого художнього слова". Тобто саме журналістська практика допомогла Чапеку створити чудові новели.
Попри те, що "Оповідання з обох кишень" вийшли в серії "Зарубіжна сатира і гумор", далеко не всі вони відповідали задекларованому критерію відбору цієї серії. Новела "Балада про Юрая Чупа", яку Забарило виділяв серед інших через історію з життя русинів (гуцулів), була радше романтичним твором з елементами містики. В його основу лягло вірування гуцулів в те, що якщо до померлого підвести вбивцю, то рани почнуть кровоточити, оскільки кров померлого кличе до помсти. Забарило схилявся до того, що "Оповідання з обох кишень" швидше є іронічними новелами на кримінальну тематику, аніж детективами в класичному розумінні цього жанру. Наприклад, новела "Голка" за його визначенням це: "Критика роботи агентів розшуку і критика тих, хто шукає собі розваг в читанні детективів", а новела "Поет" – "радше про роль інтуїції, а не про методи детективної роботи".
Клим Степанович вважав, що Чапек в своїх оповідках наслідував кращі традиції світового детективного жанру. "Те, що в ходить у наше життя як щаслива нагода, у Чапека-оповідача стає внутрішньою скритою силою, працюючи в підтексті розумової діяльності його детективів, комісарів і мудруючих поліціантів. В тому Чапек своєрідно розвиває Честертонову реакцію на складні індуктивно-детективні процеси мислення славних детективів Конан Дойля і Габоріо. Конан Дойль вимагає для свого Шерлок Голмса менше всього одну постать, яка уперто подає невірні рішення випадку, оперує наївними доказами (Уотсон), а потім рафіновано зосереджує увагу читача на логічні дії детектива. Уотсон ненастанно Голмсові підготовлює, динамізує зауваження детектива. Честертон, навпаки, в отці Брауні створив постать, і скажемо тип детектива, який протиставить інтуїцію явним доказам, напруження, яке виливає з протилежності здавалось би між неспростовним розумовим доказом і інтуїцією отця Брауна живить Честертонові історії. Браун замість холодної спекуляції, проникає в людську основу злочину. Крім того, Браун не спаситель, не вісь, навколо якої накручується клубок аналізів і складових частин дії. Це тип – мистецька постать з своєю долею і враженнями, якими намагається судити про мотиви поведінки інших".
Головне ж в новелах Чапека, переконаний Забарило, це звичайні люди, або як він висловився, "празькі фігурки": "Комісари і детективи з повідок – це перед усім празькі фігурки. Авторові ніби часом навіть байдуже до того, хто і яким способом розкриє загадку історії (хоч у вічі б'є комбінаційна основа повідок). Він зосереджується на розповідній характеристиці і розставляє фігурки і постаті в обставинах, часом імпровізованих, спрощених, укаже на позірно неспростовнологічному суджені його нелогічність, щоб підкреслити завдання інтуїції, але раптом відповідно до цього акцентує терпеливе спостереження дрібних фактів (повідка "Поет"), і спроможність суджень, щоб у дальших повідках висміяти детектива, який надто вже покладається на свою інтуїцію. Поруч з тою розмаїтістю в обох книгах з'являється ряд оповідок, в яких замість детективного "рішення" несподівано блисне як основна ідея огонь чистої людськості ("Убивство в халупі")".
В особливій увазі до звичайної людини Чапек наслідував передусім кращі взірці чеської літератури: Якуба Арбеса, Яна Неруду, Карела Вацлава Райса, Індржиха Шимона Баара тощо. "На відміну від ретельного та бельферського тону англійця Честертона пражанин Чапек вирішив нагадати про персонажів Неруди штилем Ярослава Гашека і трошки посміятись з детективних романів шалено популярного у ті часи Еміла Вахека та Едварда Фікера. Однак про це Забарило не згадує" – зауважує Вітольд Мілош.
Апокрифи Чапека
Їхнє видання в 1970 році в українському перекладі в тому ж, четвертому, томі серії "Зарубіжна сатира і гумор" можна вважати літературною сенсацією та заслугою Клима Забарила. Адже це було перше в СРСР видання канонічної збірки Чапека, яке включало всі 29 оповідань. У російському перекладі апокрифів зі збірників творів Карела Чапека, що вийшли в 1958 році та 1977-1978 роках, з міркувань атеїстичного світогляду не ввійшли апокрифи "Брат Франтішек" і "Свята ніч". Перекладач Клим Забарило прагнув подарувати читачеві справжнього Чапека. Останнього офіційно дозволяли в СРСР у "кастрованому вигляді": без розмов з Масариком, без публіцистики, без новел, есе та фельєтонів. Причина була в ідейних розбіжностях. Чапек був гуманістом, антифашистом, що імпонувало радянські владі, але разом з тим він був лібералом і послідовним антикомуністом. Його есе "Чому я не стаю комуністом" слід вважати одним з найкращих взірців публіцистики на антирадянську тему. І саме тому цензура в СРСР пильнувала за тим, щоб твори антирадянського змісту Чапека не міг прочитати радянський читач.
Апокрифи Чапека – це новели, які в гумористичному, сатиричному або іронічному ключі інтерпретують відомі біблійні, літературні та історичні сюжети і філософські осмислюють вчинки людини. Вони створювалися в 20-30-х роках і спочатку друкувалися лише на сторінках газет. Апокрифи, як правило, позбавлені стилізації під вихідні тексти. Це самобутня авторська інтерпретація загальнокультурних сюжетів та персонажів. Вартувало Чапеку замінити божественне засудження Прометея на вирок людського суду, як проблематика апокрифу різко змінилася, осучаснилась і перетворилась на іронічну сповідь про сучасників Чапека. Клим Забарило вважав, що відсилання Чапеком читача до таких жанрів, як детектив або апокриф, було невипадковим. Ці жанри несли додаткове смислове навантаження, дозволяли йому "примирити соціальні суперечності капіталістичного ладу". Таке трактування Чапека відходила від офіційного сприйняття його творчості радянською наукою, яка визначала Чапека як "глашатая празького Граду". Забарило ж був переконаний, що апокрифи були для Чапека способом популяризації філософської течії прагматизму.
Забарило як перекладач
Редактором тому, присвяченого Чапеку, зі серії "Зарубіжна сатира і гумор" був український дисидент і літературознавець Іван Дзюба. Він разом з Забарилом готував тексти до публікації та вносив в них свої численні правки. "Коли батько видавав Карла Чапека, то в нього була мовна суперечка з редактором Іваном Дзюбою. Він їхав до Києва і віз з собою валізу словників, щоб довести Дзюбі, що такого слова немає в жодному словнику. Я пам'ятаю це слово. Прикрапка – пригода. Воно було в заголовку, Дзюба забрав його. Але в тексті воно є. Навіть якщо це неологізм, то воно гарне, пригода" – розповіла Мирослава Климівна. Спочатку цей епізод зі словниками видався дещо алогічним. Проте насправді саме він розкриває творчу концепцію Забарила як перекладача і пояснює цінність та успіх його перекладів, які, попри відбиток радянської цензури та втручання редактора Дзюби, не втрачають своєї свіжості та чару сьогодні.
Цензура літературних перекладів в СРСР може бути окремою, великою тема для дослідження фахівців. Однак те, що цензура чи самоцензура не оминула творів Чапека в перекладах Забарила, є очевидним фактом навіть для просто уважних читачів. Наприклад, на перший погляд безвинне оповідання про крадіжку колекційного килима в українському перекладі називається "Китайці та птахи", але в оригіналі "Cintamani a Ptáci". Чінтамані в індуїстській та буддистській міфологіях – магічний кристал, який виконує бажання. Буддизм, як і всі інші релігії, в СРСР не особливо шанувався, а цензура пильнувала за тим, щоб не було зайвих згадок про нього. Через це, вочевидь, Забарило або Дзюба з власної ініціативи вирішили замінити в тексті оповідки згадку про зображення чінтамані на раритетному килимі на просто рідкісний китайський візерунок, а, відповідно, й саму назву оповідки. І таких дрібниць можна відшукати чимало.
Вимушені огріхи не применшують головної заслуги Забарила. Він щиро, без підробок любив і знав українську мову та мови, з яких перекладав. В роботі над перекладами Клим Степанович керувався переконанням, що вони мають виконуватись сучасною класичною української мовою. Оповідання Чапека у перекладі Забарила – це правильна, граматично і лексично, східноукраїнська мова з легкими вкрапленнями німецьких кальок (гаунер, наприклад). Останнє робилось заради підкреслення, що йдеться про Прагу, де німецька мова, як і на теренах Галичини, панувала до 1918 року. І саме ці вкраплення надають перекладам новел Чапека галицький шарм, наближують їхню атмосферу, а не лише героїв, до Львова.
Забарило вважав мову живим організмом, який розвивається, а тому поруч з іншомовними вкрапленнями допускав вживання неологізмів, які сам вигадував. Його прогресивний підхід, однак, виявився не зовсім прийнятним навіть для такого поціновувача всього модерного, як Іван Дзюба. Тому й доводилося Климу Степановичу тягати до Києва валізи словників. Бо інакше він не міг переконати Дзюбу в тому, що автором неологізмів є саме він. Українська мова Забарила відшліфована, позбавлена канцеляризмів, штампів, діалектизмів та кальок. Переклади Чапека звучать мелодійно, сприймаються легко, а у читача виникає відчуття, що "празькі фігурки" Чапека живуть десь поруч, на сусідніх вулицях Львова.
Забарило своїм майстерним перекладом перетворив людей Праги на мешканців міста з-над Полтви. Та ж крадіжка килима з новели "Китайці і птахи" могла статися з колекцією перських килимів Кульчицького. Образ Мечислава Гембаровича випливає у пам'яті, коли герой новели "Збірка марок" розповідає про колекціонування. Історія з новели "Поет" жваво викликає аналогії з парапсихологічними практиками Юзефа Світковского, які, попри увесь скептицизм, рятували львів'ян від рутинного життя у провінції. Завдяки тому "Оповідання з обох кишень Чапека" в перекладі Клима Забарила і сьогодні залишаються неперевершеними взірцями галицького детективного жанру, виділяються в шерензі творів, які створювали письменники: Мигаль, Винничук, Андрухович тощо.
Байки Чапека
Клим Забарило, скориставшись нагодою та приспавши пильність цензури, прагнув в серії "Зарубіжна сатира і гумор" опублікувати переклади найбільш відомих циклів новел Чапека. В його архіві, окрім перекладів "Оповідок з обох кишень" і "Апокрифів", журналісти знайшли загальний зошит з перекладами "Байок" та уривків Чапека, декількох циклів іронічних мініатюр і афоризмів, що створювалися з кінця 1920-х років майже до смерті письменника.
Практично всі байки багаторазово цитувалися в публікаціях. Однак в СРСР їх ніколи не публікували повністю російською мовою. В 1937 році частково байки про громадянську війну увійшли у збірник, який видав Комітет допомоги демократичній Іспанії, оскільки ці мініатюри й були, власне, реакцією Чапека на події громадянської війни в Іспанії. В 1946 році частково байки Чапека видали в книзі "Сказки и веселые истории". Українською ж мовою вперше вони їх опублікували в перекладі Юрія Лісняка в 1987 році в двотомнику творів Карела Чапека. Забарилові не вдалося схилити Дзюбу та видавництво до включення байок у зміст збірника. Можливо тому, що це і так був найбільший за обсягом том серії, а, можливо, не дозволила й цензура. Отож, Варіанти вперше публікують ці переклади.
Карел і Йозеф Чапеки
Карел Чапек – король чеської літератури народився 9 січня 1890 року. "Війна з саламандрами", "Розповіді з однієї кишені. Розповіді з другої кишені", "З життя комах" – ці книги видаються і перевидаються на всіх мовах світу, а п'єса "Засіб Макропулоса" не сходить з театральних афіш. Навіть той, хто не читав Чапека, знає, що саме Карел і його брат Йозеф придумали слово "робот". І навіть той, хто не читав Чапека, знайомий з його розтиражованими 12 правилами ведення полеміки, які не втрачають актуальності. Карел Чапек був високоосвіченою людиною. Він закінчив Філософський факультет Карлового університету в Празі, Філософський факультет університету Фрідріха Вільгельма в Берліні і Філологічний факультет в Сорбонському університеті в Парижі. На нього справили вплив, перш за все, прагматизм і експресіонізм, а також науково-технічна революція. Крім філософії, в творчості Чапека чітко відбивається також гуманізм, який лежав в основі його поглядів на життя і світ. З 21 року Чапек боровся з анкілозуючим спондилоартритом (хворобою Бехтерєва) – хронічним ураженням суглобів. Від перших проявів захворювання і до своєї смерті він не міг позбутися постійного болю, з яким він, однак, навчився жити.
Перша світова війна багато в чому визначила його світогляд і напрямок творчого пошуку. Книги Чапека просякнуті духом пацифізму, антифашизму, неприйняттям насильства і революцій. Карел Чапек прославився своїм опором посиленню фашизму і расизму. Карл Чапек за своїми ідейними переконаннями був лібералом. Величезну роль у долі майбутнього чеського класика зіграв його старший брат Йозеф, відомий художник і письменник, з яким вони створили спільну творчу майстерню. Карел працював в редакції газети "Лідове новіни", займав посаду драматурга в знаменитому празькому Виноградовому театрі. У 1920 році він зустрів письменницю і актрису Ольгу Шайнпфлюгову, яка в 1935 стала його дружиною. Йозеф, Карел і Ольга утворили ядро чеських інтелектуалів, які були моральним камертоном країни. Чапек був другом президента Чехословацької республіки Томаша Гарріга Масарика, якого він дуже поважав. Внаслідок цієї дружби виник твір "Бесіди з Т. Г. М." (три томи), що є унікальним свідченням життя Масарика, його поглядів не тільки на політику, але і на людину.
Карел Чапек був письменником номер один на батьківщині, домігся він також й міжнародного визнання. Його вісім разів номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. На жаль, певні особи з чеської боки дуже цього не хотіли, а Швеція не хотіла розсердити нацистську Німеччину, і тому йому цю премію так і не присудили. Чапек заснував Чехословацький пен-клуб, висувався Гербертом Велзом на пост президента Міжнародного пен-клубу, став членом Комітету Ліги Націй з літератури і мистецтва. Мюнхенський договір 1938 року та окупація гітлерівською Німеччиною Судетської області стали для Чапека особистою трагедією. Його світ буквально впав – "саламандри", про яких він попереджав, підступили впритул.
На відміну від президента Чехословаччини Едварда Бенеша, який після Мюнхена пішов у відставку і покинув країну, Карел Чапек категорично відкинув еміграцію. І тоді письменник перетворився в мішень. Чапека засипали анонімними листами та дзвінками зі знущаннями й погрозами; йому навіть побили вікна. Чапек намагався бути вищим від подібних нападок і не відповідав ненавистю на ненависть. Однак наприкінці життя для нього це стало занадто важким випробуванням.Після застуди в серпні 1938 року під час повені, Карел Чапек вже не зміг одужати. 25 грудня письменник помер від запалення легенів. Сумно, але саме смерть стала одночасно і його порятунком. Він не дожив декількох місяців до дня, коли в Прагу увійшли нацистські війська, і не побачив, як його батьківщина перетворилась в протекторат Богемія і Моравія. Ім'я Карела Чапека вже було в гестапівських списках на арешт. Брата письменника Йозефа схопили в 1939 році і він помер в концтаборі в квітні 1945.
У Чехії брати Чапек сприймаються як єдине ціле. На честь братів назвали літній кінотеатр і кілька гімназій, а в Празі встановили пам'ятник: з одного боку кам'яної брили написали ім'я старшого брата, а з іншого – молодшого. У 2013 році адміністрація міста Праги викупила в столичному районі Виноград частину вілли, в якій жив і працював Карел Чапек. Місто отримало не лише частину вілли, але й особисті речі письменника, які зберіглися в будинку. Відтак там відкрили музей і галерею Чапеків. Другий музей, присвячений братам Карелу і Йозефу Чапекам, знаходиться досить далеко від Праги, в селищі Мале Сватоневіце, де колись жили батьки Чапека. Карел Чапек в житті захоплювався багатьма речами. Зокрема, колекціонував килими і навіть мав славу експерта в галузі килимарства. Любив кактуси і в цій справі теж досяг успіху. Любив собак, але не вмів їх дресирувати. Але найбільше він захоплювався фотографією.
Уривки
І (1933 рік)
*
Чому ви дивитесь на той дах? Я дуже боюсь. Що той покрівельник зірветься, а він, chlap mizerna, не падає та й не пада!
*
Щирість: я ні на кого не зводжу наклепів, я тільки кажу, що думаю
*
Одна комаха сарани – це не кара єгипетська; Кара єгипетська – це багато сарани. Те ж саме й з дурнями
*
Націоналіст: Чорт з ним, з тим народом; Нам йдеться тільки про його престиж
*
Народний господар: нинішні умови не втішні тому, що не керувалися моєю теорією.
*
Майстер ремесла: Працюю, щоб прогодуватися; але яка це грунтовна праця! (….) Яке повне життя! (…. Zivot).
*
Я стопроцентно переконаний... Пане. Чи не могли б ви зробити якусь знижку?
*
Думка Кайяфи: хотів би я знати хто і скільки цьому назарянинові заплатив.
*
Солідарність: Мій двоюрідний брат, але коли це про нього скаже хтось інший, він образить честь нашої родини.
*
Критик: Критикувати – це значить обвинуватити автора. Що він робить не так, як робив би я, коли б зміг. Одне з найбільших лих цивілізації: учений дурень.
*
І революційність має своїх педантів
*
Наша мова мудра: встановлює принципову різницю між "я переконаний" і "я переконався".
*
Краще бути послушник наглядачеві, ніж слову. Засада релігійна: Кто не зі мною, той проти мене. Засада політична: Кто не зі мною, той босяк.
*
В дебатах: Що мені правда, коли я її не маю?
*
Тільки малі люди сперечаються про престиж; Великі мають його.
*
Вік машин: замінити ціль швидкістю.
*
Уявіть собі ту тишину, коли люди казали б тільки те, що знають!
*
Боротьбу створила природа, ненависть винайшла людина.
*
Я вже мінятись не буду, сказав пень.
II (1938 рік)
*
Не називайте це ненавистю. Назвіть це пізнанням.
*
Угоди існують на те, щоб їх виконували слабші.
*
Завдяки зусиллям державних діячів була збережена світова невпевненість.
*
В інтересах миру з усією енергією виступили про того, на кого напали.
*
Для справи миру жодна чужа жертва не досить велика.
*
Є великі й малі сили. Є також великі й малі безсилля.
*
Локалізувати конфлікт: залишити жертву на призволяще. Ліквідувати конфлікт: підбити їй ноги.
*
Це не так погано: не продали нас, а відділи нас даремно... Ми хоч знаємо, що ми втратили.
*
Це все-таки прогрес у світі: замість насильства воєнного насильство без війни.
*
Неуспіх: невикористання можливостей. Успіх: зловживання можливостями.
*
Правду сказано в Старому заповіті: часом падають мури від простого крику. Але простим криком не можна побудувати нічого.
*
Це просто біда, збудити стільки симпатії.
*
Ні, у нас не обросте серце салом.
*
Принаймні хай одне збережеться у нас: бути обманутими самими собою.
*
І на пожарищі дехто підігріває свій суп (свою юшку)
*
Тільки той справді вірить, хто працює спочатку.
*
Знову будувати державу… це ще варте життя.
*
Хоч може й нещасливими, але тільки не бути малими.
*
Видно, є такі, що уже самі хотіли б втратити більше, ніж земля.
*
Нові люди – це тільки ті, хто здатний до нових завдань.
Байки
І (1932)
Люди
Це, пане, мука. Я мушу щохвилини ганяти хлопців, щоб не дражнили мого пса. Оце я знову мушу гонити псів, щоб не гонили мою кішку. А я мушу стріляти в саду на кішок, щоб не ловили птахів. А я мушу стріляти на птахів, щоб не пожерли черешень.
Попелиця
Пані сусідко. Чи є на світі яка-небудь справедливість? Чи я перешкоджаю кому-небудь? Чи я стою кому-небудь на дорозі? Я сиджу собі стиха на споді листа, мене не видно, мене не чутно, ховаюсь я в своєму коточку як душечка, маю спокій, займаюсь своєю справою, тільки свої яєчка знесу і з міста на листок тихесенько переселюсь – кажу вам, пані, я нічого ні з ким не маю, не дерусь наперед, ні до чого не втручаюсь, а все-таки жорстока людина, той Ірод, ненавидить мене і нищить.
Берізка
Звуть мене гарною білою березкою. Воно, правда, так, тільки почекайте, яка я буду красива, як постарію!
Дощовий черв'як
Я вам кажу: те, що люди орють… що риють… що копають грунт, це вони роблять тільки ради мене. Вони знають. Що я цього не люблю... Це вони навмисно. Щоб мене приворожити.
Фабричний комин
Ха-ха, хмари! Якісь царі! Просто папірці! Ви краще подивіться на мій дим: який він густий і темній і скільки його! Можна його різати. Братіку, оце так і я кажу, хмари!
Стара сосна
Як досягти мого віку й моєї величини? Це зовсім не просто: треба собі вибрати сухий і піщаний грунт, тільки щоб на споді не було води, мало гумусу. Скромне живлення. – Як, старий бук вам навпаки радив якнайбагатший грунт? А верба спідню вологу? Не вірте цьому, це дурні думки, вірте моїм словам: найліпше – це голий пісок і сухо, сухо, сухо!
Покрівля
Я знаю, я знаю; на мені нема нічого, на мене ніхто не дивиться. Але яка я гарна, коли блищу під дощем! І як я в ту хвилю почуваю, що я покрівля!
Пантофля
Яка я нещасна! Повсякчас бути вкупі з другою, з тією rajdou, з тією дурною пантофлею! Якби не було її, я могла б дістати до пари щось ліпше…
Бджола
Скільки наговорено про мою працьовитість! А на мою думку більше підстав говорити про моє жало!
Мурашка
Так! Ті ідіоти збудували дім саме нам на дорозі!
Гасова лампа
Електрична лампа? Ах так; але я вміла дрижчати.
Квітка
Це неправда. Що я відцвітаю… Я росту.
ІІ. (1932)
Наукова гусениця
Ха-ха, так з мене буде метелик? Бабські забобони, пане. Проста ілюзія. Казки для дітей. Науково встановлено, що в нас гусеницях є тільки черево і зовсім нема крил. Жодних різнокольорових крил. Здохне й кінець.
Блощиця
Я, пані, можу радіти за своїх діток. Вони здорові й обдаровані, життєрадісні і навіть уже смердять. – Слава богу, вони в світі не загинуть.
Адресна книга
Поезії! Такий собі тоненький зошит... І ото, пробачте, також зветься книгою!
Старий свідок
Де там, за моєї молодості були інші часи. Тоді ми, ясени, росли аж до неба. А трава? Трава тоді росла вище, ніж я… Уявіть, яка то була трава… Де там тепер!
Зернятко кульбаби
Лечу! Підіймаюсь! Досягаю хмар! Тепер, нарешті знаю, чому живу на світі!
Воша в волоссі
Що це під нами, там глибоко, там долі, куди наш хоботок не сяга? Нічого. Тільки камінь. Нежива й некорисна матерія.
Турун
Є єдиний закон життя. Єдина мораль. Єдина мудрість. Будьте тверді!
Слимак
Мурашки – це набрід. Подумайте, адже вони навіть не вірять, що світом править Великий Слизняк!
Горщик з квітами
Я – глиняний черепок? Я? Погляньте-но, що з мене виросло!
Півень
Ще не світає. Я ще не подав знак.
Іржавий цвях
Ха-ха, я вколов його в п'яту! І, проте, кажуть, що я не потрібний!
Дерево
Далеко видно: для того треба високо вирости.
Горобець
Так оце пан, соловейку! Так нас, горобців, більше!
Пень
І чому не кажуть також: велебний пень?
Кал
Коли б у мене були крила! Я, братіку, інакше поводився б!
Лисиця
Все живе ділиться на три види: на ворогів, на конкурентів і на здобич.
Яструб
Що ж, жорстокість? Боротьба за життя. Пане, завжди легальна.
Стонога
Тільки те, тільки те я хотіла б знати… чи на інших планетах також є стоноги.
Блощиця
Я жила не даремно... залишу по собі ряд потомків... І самі блощиці! Самі блощиці!
Бур'ян
Велебне дерево, подумаєш! Почекайте, поки мені буде п'ять сот літ!
Вовчок
Є три класи створінь: вовчки, тварини і рослини.
Квітка
Чи я пахну? Чи я приваблюю комах? Ах, бачите, про це я навіть не знаю.
Жаба
Прогрес? Розуміється. Є прогрес. Наприклад, я колишній простий поголовок.
Поважна муха
Так ви не знаєте? Так я ж та муха, що сіла на королівське чоло!
ІІІ (1932)
Розподіл праці
Я буду дивитись на вас, як ви працюєте. А ви знову будете дивитись на мене, як я їм.
Заздрість
Ах боже, тут так пахнуть сосиски, а я маю на вечерю тільки каплуна.
Роботодавець
Вісім годин праці, як це? Ви думаєте, що я вам платитиму гроші тільки вісім годин щоденно?
Кат
Знаєте, наш брат має таке почуття. Даремно, но я цього не робив би.
Володар
Я вам даю розпорядження, щоб ви мені платили, а ви мені платите, щоб я вам наказував.
Психоаналіз
Ту ніч мені приснилась моя покійна мати: скажіть, будь ласка, чи це означа кровозмішення, чи некрофілію?
Блощиця
А скільки я всього знаю про людей! Я могла б розповісти про справи!
Кактус
Тільки бути добре озброєним! Дивіться, як мене боїться людина! Вона навіть мене обслуговує!
Павич
Я це не ношу для параду. Це ради самиць.
Філософічна гусениця
Та йдіть з людиною! Якийсь релятивіст! Створіння. Яке жере все! Щодо мене, то я визнаю тільки листя крушини.
Яструб
Я – принциповий індивідуаліст.
Бджола
Чому я маю жало? В ім'я вулика.
Муха
Ба, погані часи. Але в час війни, дівчата скільки було гарних трупів!
Дощовий черв'як у горщику
Що ви знаєте про самотність! Але я, я – це двоє. Самець і самиця. – Ах, яка самотність.
Сірник
Дивиться, я – вічний огонь!
Бацила Коха
Туберкульоз? Що це?
Гусениця
Стать! Дивлюсь я, що стільки про це розмов. На мій погляд, це сильно перебільшують. Я, наприклад, навіть і думки не маю про такі дурниці. Я на те надто розумна.
Кротовина
Та синя шпичка на обрії? Це – ніщо. Називають її Мон-Блан.
Ганчірка на гіллі
Тріпатися на вітрі? Ні. Але треба йти з духом часу.
Прапорець
Сьогодні дме з північно-північного заходу тай годі!
Останній листок на гіллі
Хай живе життя!
ІV (1933)
Деревінка на воді
Мені буде якийсь там пструг казати, як треба плавати! Якийсь там недоук! Адже він пливе проти течії.
Одноденка
Сталітня черепаха! Як може дехто бути так страшно відсталий!
Личинка жука
Зима? Я це вже давно подолала!
Миша
Гм, птахи. Який пережиток! Не розумію, як може бути хто-небудь птахом.
Горобець
Чи має рацію жайворонок? Це виключено. Правда тільки одна, це – горобці.
Слимак
Проста лінія, наприклад, не правильна, оскільки вона не спіральна.
Фігурка на автомашині
Це я керую машиною. Я веду.
Опока
Ми. Опока, не визначаємо жодного кремня.
Кропива
Чи цей сад запущений? Навіть я б не сказала.
Муха
Бачити мушині сліди на рамі картини? Це моя робота, пане. Я також маляр.
Короп
Жодне живе створіння не може жити на повітрі.
Папірець на вітрі
З дороги, тепер летимо ми!
Компетентна гусениця
Ботаніка? Це моя спеціальність.
Кругляк
Допрацювався внутрішньо аж до того, що став кругляком.
Осел
Тьфу! Такий серйозний час. А черешня не соромиться цвісти!
Один у мурашнику
Я це все маю. Вимога двадцятого століття – це колективність.
Блоха в собачій вовні
Але ми прогнали цього сусідського Воржеха, чи не так?
Блощиця
Щоб ви знали, я воняю від імені всіх блощиць.
Сухий листок
Наказ доби? Це значить: шелестіти на вітрі.
Дим
Ви всі раби матерії. Тільки я вільний. Я і хмари.
Білизна на віртовці
Я – прапор і розвіваюсь! За мною! До бою!
Кізяк
Я мінерал? Я жива істота? Яка життєва проблема!
Висохле болото
Тільки твердий камінь вистоїть. Я також камінь.
Тління
Я також іду з добою.
V (1933)
Терсіт
Ура, ура, ми, греки, це виграли!
Ефіальт
Але й завадив я це тому нікчемі Леонідові!
Сусід
То страхополох і зрадник, отой Архімед! На наше місто нападає ворог, а він креслить собі свої кола!
Катон – державний діяч
Що ж? голо? Нужда? Неврожай? Нічого цього нема. Насамперед треба знищити Карфаген.
Ананія
Що хотів врятувати світ. Чому ні; але не треба було йому поривати з фарисеями.
Нерон
Переслідування християн – це брехня. Ми тільки спростовуємо їх світогляд.
Аттіла
Ми також прийшли врятувати світ
Болеслав Жорстокий
… з Вацлавом, то була політична неминучість
Чінгіс-Хан
Тільки паліть і ріжте! Адже йдеться про велич Татарства!
Мусульмани
Так, але ми б'ємося в ім'я боже.
Диктатор
Я досяг однаковості думки. Всі повинні слухатись.
Тиран
Ви, набрід, я з вас зробив славний народ.
Після Варфоломіївської ночі
Ух!.. Ми обновили в народі єдність духу!
Коніяш
Освіченість? Пане, скільки я цього перечитав.
Конкістадор
Ти знаєш, милосердний боже, що мені чужа нелюдяність. Але ацтеки, звичайно. не люди.
Негри
Ми спалили Твої села. Наша перемога – це нова сторінка в історії світу.
Полководець
Заткнись, мої герої!
Над полеглим ворогом
Це він почав. Не повинен був боротися, і був спокій.
Мародер
Тільки жодної полохливої гуманності. Війна – це війна.
Повідомлення
Жителів побито і місто спалене в рішучому порядку й дисципліновано.
Вождь
Ми боремось за високу ідею: за свою перемогу.
Сучасник
Чи має рацію Гус? Я вам скажу: його тактика не правильна.
Інший сучасник
Що каже той Галілей? Що Земля крутиться навколо сонця? Гм, так я маю важливіші турботи!
Ще диктатор
Я відняв у них свободу, але зате я їм надихнув самовпевненість
VІ (1933)
Ворог
(Кішка) Мій найближчий ворог – це пес.
(Пес) мій також.
Мораль хижаків
Є тільки два види створінь: вороги й конкуренти.
Левова школа
Коли йдеш нажертися, це звучить правом дужого або питанням лев'ячої честі.
Мурашка
Я не воюю. Це воює мурашник.
Змія
Я? Я хочу мати тільки мій спокій
Метелик
Яке зухвальство! Що собі якийсь там простий білан жилкуватий дозволяє!
Касатка
Оті смердючі, мізерні. Нікчемні ластівки!
Віл
От я собі кажу, навіщо власне існують на світі олені.
Тички в плоті
Гей, оті дурні дерева: саме гілля і нема жодного порядку
Кілок у плоті
Тихо, тички! Пліт – це я.
Черепок на грядці
Я маю бути разом з тією брудною глиною? Братіку, для цього я надто добрий.
Тумба
Сонце? Якийсь ледар! Все мусить пустувати… Жодного твердого становища.
Блощиця
Кожний має свої життєві погляди. Я, наприклад, воняю.
Цегла
Я знаю найліпше, як усе мало б виглядати. Прямокутно.
Коров'ячий гній
Плюск! Так, тепер я повністю розвинув свою особистість.
Стічна канава
Я знаю, що я – невелика річка. Але зате внутрішність!
Дзеркало
Я вже це маю. Світ – це тільки моя уява. Крім мене нічого нема.
Годинник
Я не йду погано, я йду вперед. Я йду вперед. Я показую майбутнє.
Катастрофічна муха
Дні скорочуються… Лихо, це буде кінець світу
Горобець і світова ситуація
Ніде німа кінського гною… До чого йде світ.
Смітник
Дивіться, як я росту! Це життєва сила, чи так?
Народження поденки
Гляньте, гляньте, я винайшла життя!
Кам'яний стовп
Весна? Гм, це мине. Скільки я бачив весен і це було ні до чого.
Сьогоднішній день
І я коли-небудь буду славним минулим.
VІІ (1933)
Критик
Навіщо мені дивитись, який є світ? Мені досить знати, яким він має бути.
Пророк у лютому
Мусимо підготуватись на зимовий час.
Критична жаба
Я кажу, гад не повинен бути так надмірно довгий.
Щогла
Це найвищий ступень розвитку: жодних коренів, жодної гілки, жодного листя.
Цивілізований щур
Дайте мені спокій з селом. Адже там навіть нема каналів.
Черепаха
Чому я не скачу, як жаба? З принципу.
Коза на вірьовці
Який той світ малий!
Муха на вікні
Я вже знаю, де межі дійсності.
Дзеркало
Людина – це тільки моя уява.
Розбитий горщик
Світ ні до чого. Суєта суєт
Поденка
Історія? Це мені нічого не каже.
Павук у павутині
Чекати є також каторга.
Пуголовок і повідь
Ура, ми, пуголовки, затопили цілий світ!
Засохла гілка
Я зробила для себе.
Болото
Ми це тут чисто сполоскали, ми хмари!
Генерація
Місце для нас, молоді! Чи на довго?
Дерево в місті
Я веду. Я перше з усіх іржавіло й опадало.
Лялечка
Чуєте, настав вік лялечок!
Вождь
Всі за мною, і я вас виведу з листопада до грудня!
Вівця
Хай мене заб'ють, тільки чому мене ведуть.
Раб
Я що-небудь зміг би, тільки якби мені це хто-небудь доручив.
Коричнева мурашка
Свобода мурашкам! Цілий світ мурашкам! Звичайно, не для чорних мурашок.
Вовк
Мир це тоді, коли ніхто не переслідує нас, вовків.
Диктатор
Я дав своєму народові віру. Віру і прапор.
Гієна
Мовчати! Ми. Леви, не знаємо сентиментальностей.
VІІІ (1934)
Принципові суперечності
Шофер: Той хлопчина піший мотається, як вівця.
Пішохід: Той грубіян шофер їде, як божевільний.
Кроликовод
Я дивуюсь, як дехто може бути голубоводом.
Песиміст
Прийде весна? Чоловіче, ви оптиміст!
Народне господарство
Продавець коломазі: Я знаю, чому прийшла на світ нужда. Тому що не продають коломазь.
Продавець ванни: ба ні. Тому що ванна впала в ціні.
Філантроп
Ой лишенько! Одному жебракові щойно я дав десять галірів.
Капіталізм
Я це роблю не для себе, а для грошей.
Заповіт
Що не можеш зробити сам, покажи принаймні це іншому!
Любов до народу
Тільки наша партія шанує наш великий і героїчний народ. Всі інші – це самі зрадники. Боягузи, запроданці і негідники!
Вождь
Природні сили віднині будуть підпорядковані мені. Я наказую всім тілам падати прямовісно.
Державний діяч
Користь держави? Це або те. Що на користь нам, або те, що шкодить іншим.
Промова до воїнів
Не звуться людьми ті, що на другій стороні. Вони звуться або ворогами, або злочинцями.
Демагог
Та дурна наволоч думає собі, що її веду, а тим часом вона веде мене.
Авторитарний діяч
Я наказую вам, що хочу, але наказу, тому, що ви хочете.
Мілітарист
Війна – це чисто внутрішня справа. Мета війни в тому, щоб нація усвідомила свою силу.
Тиран і філософ
Я робитиму вчинки. А ви будете шукати для них мотивування.
Дервіші
Був нам посланий від Аллаха, щоб вести нас.
Маси
Чому ми йому кричимо славу? Тому. Що його слава – це наша слава.
Раб
Слухатися – це значить мати участь у могутності свого пана
Один з навернених
Це чудове почуття, що також я – це ми.
Мародер
Слава! Ми це також виграли!
Громадянська війна
Стріляйте тільки на них! Легальна та партія, яка має гармати.
Шляхетний переможець
Я не мщуся. Коли я його розстріляв, то я простив йому, що він оборонявся.
Майстер-кат
А про мене ніхто не скаже, що я герой.
ІХ (1934)
Планети
Скільки тих неповноцінних планет, які крутяться навколо інших зірок.
Вітерець
Ти подивилась би, кульбабо, як ми виграли урагани на Флориді.
Жолудь
Це, сказати б, упав тисячолітній дуб! Якби не було тут нас, молодих дубів!
Папірець у вихрі
Ура! Почнемо вивертати дерева!
Літера Е
Повикидати всі літери і залишити тільки Е: ото була б поезія.
Смітинка, понесена повіддю
Я йду з собою.
Прапорець на вітрі
Так, тепер я перейшов на новий напрям.
Хвиля в течії
Гляньте, скільки їх іде за мною!
Порох у циклоні
Хай тріщать дерева, коли я лечу!
Мокра пелюшка
Потоп світу? Це цілком мій випадок.
Миша
…наприклад, мати на голові роги це очевидне безглуздя.
Кропивний метелик
Як це хто-небудь може бути берестяним метеликом?
Гусениця
Нектар? Я його не жеру з принципу.
Тюльпан естетичний
Тьфу! Хто ж би казав про глину.
Свиня й перли
Брр! Що це за свинство дали мені в мої помиї!
Дух стада
Чи ми додержуємося спільності? Ба ні. Ми тримаємося тільки свого стада.
Бур'ян
Ви його звете великим деревом? Дивіться, адже воно має одну гілочку суху.
Бацила
…ну, я тихий працівник.
Червоточець
Це я його поточив!
Черв'як у могилі
Все-таки є якась справедливість: тепер моя черга.
Кал
Дуже малі розміри. Наш брат не може навіть порядно смердіти.
Розбитий горщик
Я кажу. Тепер уже не ті часи, що були раніш.
Тріщина в стіні
Чим я б хотіла бути? Величезною тріщиною.
Камінь на дорозі
Я перешкоджаю? Це моя повинність.
На горах покришився камінь
Ось дивись! Ось дивись. Ці гори таки догралися вже.
Х (1936)
Фараон
Повбивати немовлят ізраїльських? Прості адміністративні застережні заходи.
Перське повідомлення з Термопіл
Вчора до наших знамен приєднався героїчний грецький воїн Ефіальт.
Повідомлення головного штабу Ірода
Наші полки добились блискучої перемоги над вифлеємськими немовлятами.
Олександр Великий
Моя мета досягнута. Я на всі часи зробив Індію частиною Македонії.
На руїнах
Так, і нині відновлений Мир.
Переможне повідомлення
Ми підкорили собі двадцять тисяч полеглих ворогів і декількох.
Аттіла
Я також хочу миру, але гунського.
Хан
Знищить їх! Я хочу проголосити себе їх імператором.
На полі бою
Глянь, наш народ виріс на три тисячі полеглих ворогів!
Конкістадор
Ті варвари воюють луками й стрілами проти наших гармат!
Потерпілий поразку
Я втік, щоб запобігти дальшому кровопролиттю.
Полководець
Вживайте зброю тільки проти тих, котрі обороняються, і, звичайно, проти тих, котрі не обороняються.
Повідомлення
При просуванні вперед ми спалили декілька дальших сіл. Залишки жителів приготували нашому війську захоплене привітання.
Війна за колонії
Почекайте, ви брудні дикуни, ви ще будете нашими вірними й щасливими підданими.
Дипломатія
Ми засуджуємо насильство, але охоче постачатимемо зброю.
Нейтральний
Нейтралітет? Це означа заробляти на війні, яку ведуть інші.
Імперіаліст
Рівновага сил – це коли ми маємо перевагу.
Колонізація
А тепер піклуватимемося по-батьківському про тих, що залишились.
Марс
Заборона агресивних воєн? В той час коли залишаться оборонні війни й карні експедиції!
Пам'ятник війні
Тут спочиває невідомий В'ючак (soumar).
Повідомлення з поля бою
Наш героїчний газовий напад примусив орди тубільців полохливо тікати.
Смерть
Ви божевільні, це моя перемога.
Мир
Нині ми знову можемо спокійно присвятити себе дальшому озброєнню.
Прогрес
Ми тих дикунів швидко цивілізуємо; вони вже дізнались, що таке терміт і іприт.
ХІ (1935)
Громадянин
Проклятий уряд! Уже знову у мене не горить сигара!
Буркотун
Як я розумію, що вже знову перепився.
Пекар
Я кажу, зробити дорожчими булки, а все останнє здешевити; і був би кінець кризи.
Роботодавець
…наша праця суспільна; ми всі, ви і я, працюємо на моє підприємство.
Місцевий громадянин
Скандал! Як до того прийдуть наші бідняки, щоб тут не мав чого їсти ще жебрак з іншої округи.
Газета
Правда – це тільки те, що в інтересах нашої партії.
Жебрак
Я кажу, треба скасувати всі доброчинні збори пожертв.
Нагодований
Воно з тією нуждою на світі страшно надриваються. Це не так погано.
Старий свідок
Я це вже казав п'ятдесят років тому, що ми летимо в провалля.
Пенсіонер
Бачу, що йде з тим світом до кінця.
Літератор
Хіба не досить того, що я пишу книгу?
Журналіст
Я жив не даремно… наприклад, скільки ненависті мені пощастило викликати.
Анонім
Людина має свою честь. Під своїм ім'ям я це не писав би.
Читач
Вже цілий тиждень нема жодної світової катастрофи. Так навіщо людина одержує газети?
Промовці
Від імені станової честі ми протестуємо поти всього, що нам пошкодить матеріально.
В редакції
Ось повідомлення, що знайшовся лік проти димлячої пошесті. Ви не знаєте, наша партія за пошесть чи проти?
Дипломатія
Дякувати богові, умова схвалена; тепер тільки треба вигадувати, як ми її будемо порушувати.
Міжнародне право
Що не годиться робити легально, можна зробити з мотивів престижу.
Вождь
Завдяки посиленій пропаганді вирішив бог, щоб я вів свій народ.
Дипломат
Міжнародне право? Це завжди те, що порушують інші.
Похоронна установа
Наш народ занепадає. Нема у нас великих людей. За такий час уже не було жодного славного похорону!
Патріот
Він за те, щоб воювати за вітчизну? Адже він нічого немає!
Гангстер
Головне правило: бути тим, хто стріляв перший.
Володар
Я дав полум'яний приклад любові до вітчизни: дав полягти за неї триста тисяч людей.
ХІІ (1935)
Блощиця
Хай я воняю, тільки щоб мене було чутно.
Дубина
Коли б ви знали. Які я маю корені!
Смітник
Сюди, все сюди! На мені все належить собі.
Калюжа
Я також стихія.
Кропива
Боже, он та картопля, це – бур'ян.
Падло
Чого я хочу? – Я хочу, щоб воняло все.
Обух
Моя правда.
Гнойовик
Я? Я все-таки організований гриф.
Козел вождів
Я проголошую ідею левову.
Болото
Щоб ви знали, я – дорога.
Мурашина війна
…Так, але наша партія воює іменем усіх мурашок.
Черв'як
Хай живе війна.
ХІІІ (1935)
Жаба
Отих птахів позачиняти. А співатиму я!
Комар
Так, але нас, комарів, веде ясний орел.
Впале дерево
Це я тільки збираю свої сили. Я ще встану.
Пень
Я не ворушуся? Принаймні не спотикають.
Камінь
Цей мох на мені? Ну, ростімо, ростімо.
Тумба
Хоч би люди принаймні так не бігали!
Книга
Я відповідаю на всі ті питання, які є в мене.
Тичка в плоті
Весна…Почуваю, що росту.
Базальт
Не доторкайтеся до мене. Я гаряча лава.
ХІV (недатований рукопис)
Снігова лавина
Ура! Ми, гори, подалися в похід.
Некролог попелиці
Це була хоробра попелиця. Смерділа найсильніше за всіх.
Письменник
Війнам уже кінець. Я щойно приєднав свій підпис до протесту проти воєн.
Міжнародна угода
Ми, кролики, склали угоду з курчатами, що не будемо жерти одне одного. Побачимо, що на це скаже яструб.
Циклон
П'ятдесят міст знищено! Який блискучий успіх!
Коза
Я кажу, бути з вовками добре, і був би на світі мир.
Куниця в курнику
Коли ж мене це яйце так зухвало провокувало?
Вовк
Те ягня мало погані наміри. Хотіло від мене сховатись.
Стадо овець
Принаймні той вовк раніш нажреться, в той час. Як ми не будемо оборонятись.
Миша
Гляньте, кішка схопила горобця! То вже нам, мишам, нічого боятись.
Горобець
Знаєте, нам треба добре чирикати, щоб настала весна.
Байки з майбутніх років (1934)
(Один інженер писав, що скелі в околицях Праги годяться для видобування підземних схованок для празьких жителів)
У віці підземних схованок
А колись вважали, що колишнє людство будувало свої житла над землею! Які то були примітивні часи!
Будівельна комісія
Сама печера шкідлива для здоров'я. До неї проникає повітря.
Учений
Тоді ще вчили, що атмосфера Землі складається з кисню, водню, азоту й рідких газів. Жахливо! Яка необізнаність!
Дитина
Мамо, що це значить "блакитні гори"?
Мораль
Показувати обличчя непристойно. Жодну порядну дівчину ніхто не повинен бачити без газової маски.
Мати
Що це ваш хлопець встругнув? Ніби він маленький, пустун, виліз на поверхню землі!
Читач
Чого ти так смієшся?Та ось тут читаю в старій книзі якийсь опис природи.
Господар дому
Коли не заплатите квартирну плату, я викину вас з підвалу на сонце!
Розкіш
Чоловіче! Це справді люксус! Вони зуміли в своїй печері зробити чудові сталактити!
Подорож
Мені лікар порадив зміну повітря. Так я шукаю печери десь у пермській формації.
Заздрість
Дивись-но! Він одержав за протекцією квартиру в Виноградському тунелі.
Пам'ятник
Для чого буде он та шахта? Там буде урочисто засипаний пам'ятник нашому вождеві.
Ідеальна квартира
А щурів тут у вас нема? Де там? Тут би, мабуть, жодний щур не витримав.
Різниця
Найліпше житло у вапняку. Граніт трохи холодний і темний.
Молода пані
І поставлю собі під землею верандочку, де буду вирощувати в горщиках плісень і гриби.
Сусідки
Це просто жах. Повітря знов подорожчало.
Спогади
Вже рік тому, як ми покійного татуся поховали на поверхні землі.
Печерні люди
Дивись. Я тут вигріб якесь просторе вогнище.Та ну тебе! Хіба колись небуть раніше були люди на такому високому рівні культури, що жили в печерах?
Каналізація
Як ті дурні люди раніш будували такі вузькі коридори!
Водолаз
Жінко, подай мені скафандр; я хочу винирнути.
Хлопець
Тату, що таке мир? Не знаю. Не питай мене про такі дурниці.
Міф
Щоб колись жили на поверхні землі. Це казки. З наукового погляду це безглуздя.
Року 2200
Найбільший винахід останньої доби! Неіржавіючи пазуркові прилади.
Року 2500
…повернувся і твердить, що там нагорі, на поверхні землі можна зовсім добре дихати.Припустимо, що може; але що там, чоловіче?
Байки про громадянську війну (1936)
Громадянська війна
Ура! В ім'я нації змусимо себе самі.
Тріумф
Триста тисяч побитих політичних противників? Пане. Це вже прекрасний національний успіх!
Національний успіх
Наші хоробрі іноземні легіони розбили на голову полохливі орди наших вітчизняних ворогів.
Лист з історії
…за чужі гроші й чужими вояками була оборонена національна честь.
Автаркія
Не проливайте свою кров проти чужинців! Воюйте дома!
Нова мапа
Напишіть через усю мапу: Тут лежать підлі зрадники нації.
Нація
Народ – це тільки ті, хто воює під нашою командою.
Визнання
Вояки, ви зробили все, що змогли, для величі свого народу. Вже його залишилось тільки половина.
Перед битвою
Вояки, стріляйте в своїх братів. На вас дивиться вітчизна.
Завойовник влади
Хай це будуть руїни, тільки хай будуть мої.
Ситуаційне повідомлення
Наша перемога ще не повна. Більшість наших громадян досі не побита.
Повідомлення з поля бою
Наші гармати успішно перетворили в руїни наше головне місто.
Питання права
Легальна влада та, котра має артилерійську перевагу.
Добрий трофей
Пощастило запалити одну лікарню.
Ordre du jour
Тільки ріжте! На рідне м'ясо ви натрапите завжди.
Воєнне правило
Добитись поразки ворога – це значить принудити його, щоб він був мертвий.
Відозва до обложених
Ваш бій марний. Викликаю вас, щоб ви радніше далися стратити вас.
Виграна битва
Ваші взводи добились блискучої перемоги над трьомастами страчених.
Генерал
Слава богу, тут нам, мабуть, не перешкодить жодне міжнародне право.
Начальник
Закони людяності? Це – втручання в наші внутрішні справи!
Сатана
От це я називаю війною!
Смерть
Я цілком задоволена. Тут, мабуть, не беруть полонених.
La morte
Я також працюю для народу
Останній постріл
Добре приціленим пострілом я повалив всесвіт на голови наших вітчизняних ворогів.
Тієї доби (1937)
Прогрес цивілізації
Стріляють дійовіше, але тепер уже це. Здається, не зветься війною.
Жодної війни
Доказ того, що ми справді не хочемо війни: ми воюємо без оголошення війни.
Повідомлення
Ми призначили дві нові дивізії для нападу з танками й літаками. Ворог тікає при тяжких утратах. Мир трива.
Міжнародні договори
Так, напевне; але з ким воюємо, наша внутрішня справа.
Мир
Війни не хочемо. Проти слабших вистачить одної експедиції.
Нота
На доказ нашого миролюбства, ми проявляємо охоту до того, щоб ворог здався нам на милість і немилість.
Протест
Ми скаржимось цивілізованому світові, що наш варварський ворог, замість прийняти наші умови, дозволяє далі нашим літакам убивати своїх жінок і дітей.
Повідомлення
Наш повітряний флот бомбардував з визначним успіхом ворожі сили. Був убитий один вояк, сімдесят жінок і сто дітей.
Вовк і коза
Погодимось на господарській основі: я не буду жерти твою траву, а ти по-доброму даватимеш за це мені своє власне м'ясо.
Доказ
На доказ нашого зусилля домовитись, ми почали бомбардування його відкритих міст.
Повідомлення
Ворог намагався підступно стріляти на наші літаки, котрі постійно скидають бомби на його міста.
Добра воля
Ми охочі представити наш конфлікт міжнародній конференції, звичайно, з умовою, що повірять нам.
Принцип
Доки мудріший поступиться, доти хитріший кольтить.
Два тигри в одних джунглях
Ми зійшлися в інтересах миру. Ми погодились, що будемо полювати спільно.
Лисиця
Не вірте курячим кудкудаканням. Коли я нажеруся, в курнику завжди мир.
Гангстер
Пане, коли б ви оборонялися, я був би змушений вважати це за недружелюбну поведінку.
Вовк
Я нажерся. Ще раз перемогла вища мораль!
Розбійник
Він напав на мене. Тоді, як я тільки почав цікавитись його гаманцем.
Суд
Триста ув'язнених? А в чим вони мають признатися?
Сорок п'ять страчених
За їх власним зізнанням вони намагались пошкодити сонячний шлях.
Смерть
Як видно, ось такий мир також не поганий!
Варіанти висловлюють щиру подяку за допомогу в написанні матеріалу: Мирославі Климівній Забарило, Witold Milosz, а також: Іллі Каламбет та Галині Мевдедєвій
В основу розділу "Карл і Йозеф Чапеки" покладено матеріали Радіо Прага
