Глиняни повсякденні: не лише історична спадщина, але й тракторні шини замість клумб.
Як часто Ви відвідуєте маленькі провінційні містечка на Львівщині? Чи знаєте про самобутність міста, місцевість і що там відбувається?
Кореспондент Варіантів відвідав місто Глиняни у Золочівському районі, майбутній центр Глинянської ОТГ, що знаходиться на відстані 52 кілометри від Львова. Варіанти навідались у містечко, щоб зрозуміти наскільки місцева громада зможе себе утримувати, коли стане після 25 жовтня об'єднаною територіальною громадою та приєднає до себе сусідні села.
Глиняни – одне з найменших міст України, станом на 2017 рік у місті мешкає 3143 особи, але насправді, ще значно менше. Особливістю Глинян є давня історія. Проведення археологічних розкопок у місті стверджує про існування поселень древнього палеоліту, а назва міста походить від покладів глини поблизу лісових урочищ, які оточують містечко.
У Центральному Державному Історичному Архіві Львова зберігається документ про заснування міста Глиняни, згідно з яким сандомирський воєвода і генеральний староста Галицької Русі Іван Тарнавський з рук короля Владислава II Ягайла 12 травня 1397 року надав йому Магдебурзьке право. Надання місту Магдебурзького права означало виокремлення його зі загальної адміністративної системи держави та підпорядкування безпосередньо королівській адміністрації. Про статус королівського міста нагадував й тодішній герб Глинян: золота корона на червоному тлі.
Місто знаходилось на перетині торгових шляхів, до Чорноморських портів з самого Магдебургу через Краків – Перемишль – Київ. Також у періоди військових походів місто було важливим стратегічним об'єктом для облаштування стоянки через своє географічне розміщення на височині.
Сьогодні місто знаходиться майже на однаковій відстані від траси Тернопіль-Львів та Київ-Чоп, а через саме місто проходить траса Рівне-Перемишляни, однак, рейсовий автобус, що сполучає Львів та Глиняни, не їде дорогою європейського зразка, а з'їжджає з Тернопільської траси та їде через ближні села – Куровичі та Розворяни, які незабаром увійдуть в Глинянське ОТГ. З поганим дорожнім покриттям та вибоїнами на дорозі, автобус рухається повільно, в салоні стоїть стовп пилюки, від якої мандрівка, м'яко кажучи, втрачає свій комфорт.
На в'їзді у місто, на вулиці Львівській, ліворуч при дорозі на 10 гектарів розкинулось альтернативне джерело енергії – сонячна електростанція компанії "Еко-оптіма", котра належить Зіновію Козицькому, батькові голови Львівської обласної районної держадміністрації Максима Козицького. Її відкрили минулого року. Тоді у багатьох виданнях чинний голова міста Глиняни Ігор Шульга запевняв, що ця електростанція дасть прибуток від оренди землі та 5% додаткових доходів у місто. Однак мешканці міста бідкатимуться, що електростанція закриває доступ до лісу. Щоб туди дістатись, необхідно обходити обгороджену територію завдовжки з кілометр.
Та коли в'їжджаєш в центр міста, то спочатку важко зрозуміти, що це репрезентативна частина містечка. Мабуть, у кожного бувало, коли додому прийшли гості зненацька, а в хаті не прибрано. Десь так і в Глинянах, ловиш себе на думці: чи то я мандрую у часі, чи місто завмерло та потрохи розсипається. Містян, яких я зустріла, на контакт йдуть не надто радо. Місто невеличке і тому усі всіх знають.
На першій зупинці, єдина відремонтована будівля НВК "Мозаїка". НВК "Мозаїка" створили на 90 % за кошти Європейського Союзу, а загальна вартість проєкту становила 483512,98 євро, спільно Глинянською міською радою і благодійної організації "Фонд розвитку Глинян", розміщене у приміщенні старої школи. У НВК проводять курси з вивчення англійської мови, займаються танцями та карате, а також розміщена філія "Історико-краєзнавчий музею" – Музей ткацтва.
Працівниці музею, місцеві мешканки, провели мені екскурсію та розповіли про діяльність музею. Варіанти раніше розповідали про музей ткацтва та давність цього ремесла у Глинянах. Кажуть, що до карантину у музеї було вдосталь відвідувачів, однак пандемія внесла свої корективи у роботу музею. На запитання про те, хто зараз допомагає розвитку, вони назвали директора "Фонду розвитку Глинян" Олега Гураля та пані Зеновію Шульгу, ткацьку мисткиню. За їхнього сприяння у музеї відбуваються різноманітні заходи, зокрема, й числі міжнародні симпозіуми. Однак, про місцеву владу відгукуються зовсім неоднозначно, і не мають бажання коментувати. Лише діляться, що покладають надії на місцеві вибори 25 жовтня, і те, що можливо у місті стане комфортніше жити.
"Варіанти без варіантів" – сказав мені голова міста Ігор Шульга, і втік, наче дикий вепр. Під час візиту до міської ради мені не вдалося поспілкуватись з мером, оскільки він пішов на громадські слухання до Народного дому міста, де я його й відшукала, тому що він відмовився мені казати, де саме вони відбуваються. Однак, відповідати на питання він не захотів, навіть не послухав, а сказав, що я все інтерпретую не так (як йому вигідно). Він вгадав. Сказати щось добре про цього чоловіка, з огляду на господарку його міста, я можу мало. Ігор Шульга очолює Глиняни вже дві каденції, тобто, 10 років, з 2010 року. У 2015 році його переобрали як висуванця від партії "Укроп". За словами місцевих мешканців, 14 депутатів, голосують за ті рішення, які вигідні лише зацікавленим особам та меру-маніпулянту (поясню згодом чому), а громаді ж, загалом, невідомо, що відбувається у місті.
Мешканці, які поділились зі мною цією інформацією, на жаль, бажали залишатись анонімними, оскільки місто маленьке, а так звана місцева еліта, з якими я також домовилась про зустріч, виїхала з міста у справах. Тож я залишилась сам на сам зі своїми враженнями. Про одіозність глинянського мера Ігоря Шульги свідчить один факт.
У 2017 році він зарекомендував себе великим шантажистом у маленькому місті. Шульга написав заяву на звільнення, коли депутати відмовились надати йому, міському голові, премію. Заяву не підписали і за тиждень місцеві депутати додали йому премію у розмірі 200% від зарплати, тобто замість 3200 – 9600, а вже у 2019 році на посаді міського голови Ігор Шульга заробив, як можна дізнатись з його декларації, 341 547 гривень, орієнтовно – 28 462 гривні та 25 копійок щомісяця, а ще 161 595 гривень – у Львівському обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Також у 2017 році Варіанти згадували про Шульгу під час ситуації, коли відремонтовані за грантові кошти НВК "Мозаїку" приміщення першого поверху (розраховані під історико-краєзнавчий музей) він хотів здати в оренду під сервісний центр МВС.
З огляду на декларацію пана Шульги можна сказати, що він на мерській зарплаті не бідує, оскільки його може цілком забезпечувати дружина – приватна підприємиця на яку він переписав фірму з виробництва дерев'яних вікон та дверей. З 2010 року, обіймаючи посаду мера у Глинянській міській раді, він продовжував підприємницьку діяльність. У 2011 році Золочівський районний суд виніс судове рішення проти Шульги, за сумісництво посади міського голови та керівника приватної фірми ТОВ "МЕТА". Тоді він отримав штраф у розмірі двох тисяч гривень без конфіскації майна. Про це писало видання "Наші гроші".
Окрім цього, згідно з декларацією пана мера за 2019 рік у нього є будинок на 167 кв.м., пів складу у селі Куровичі, яке має приєднатись до Глинянської ОТГ, розміром 577 кв.м. Також під завершення своєї першої каденції у 2015 році Шульга набув у праву власності дві земельні ділянки (з різницею в тиждень 7-го та 15-го липня 2015 року) розміром 2,5 га та 1 гектар.Дружина, Галина Мирославівна, вже 19 років володіє ділянкою у розмірі 87 гектарів у Глинянах.24 грудня 2019 року Ігор Зиновійович Шульга задекларував 116 сонячних панелей торгової марки "Solar" вартістю 519 739 тисяч гривень.
У 2016 році Золочівський районний суд знову оштрафував Шульгу. Цього разу на 1700 гривень, оскільки міський голова передав у право власності дві сусідні ділянки у селі Женів своїй мамі. Одна ділянка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, а друга – для ведення особистого селянського господарства. Про це знову писало видання "Наші гроші".
Однак, місцеве ЗМІ "Золочів.нет" декілька днів тому опублікувало статтю зі заголовком "Ігор Шульга – міський голова, який зарекомендував себе як господарник, який дбає про розвиток громади". Мої враження після знайомства з Глинянами геть зовсім інші, і тому виникає питання про порядність "господарника". Його халатність можна простежити навіть у тому, що фасад міської ради зробили до фотографії передом, а до містян задом. Тобто відремонтували лише лицьовий бік будинку, а три інші стіни так і зберігають облуплене тинькування старого будинку колишнього суду. Нагадаємо, що ще у 2018 році Варіанти писали, що Львівська обласна рада виділила 2,8 млн грн на створення ЦНАПу в приміщенні Глинянської міської ради, який мають зробити до кінця 2020 року.
Під час пошуків міського голови у порожньому приміщенні міської ради на першому поверсі можна лише побачити два приміщення, які закидані мотлохом. Мабуть, що саме вони розраховані під ЦНАП, який на магічну з'яву має ще два місяці. Місто виділяється надто пошарпаними фасадами будівель у центрі міста. У місті є школа, садочок, музична школа, Народний дім, Ощадний банк, пожежна частина, поліційний відділок, Укрпошта та чимало маленьких магазинів, у яких приватні підприємці намагаються продати все й відразу.
Схоже, що потрісканий тиньк, облетіла ліпнина карнизів австрійських будинків стало для міста нормою. Однак така занедбаність несе в собі відчуття депресії та стагнації. У 2017 році, за сприянням "Фонду розвитку Глинян" місцевій пожежній частині місцевій передали матеріально-технічну допомогу від Канади у розмірі 15 тисяч доларів, про це також розповідали Варіанти, однак, в міському бюджеті коштів на ремонт фасаду та заміну огорожі приміщення так і не відшукали.
Громадський простір у Глинянах також виконали у специфічному стилі. Навпроти міської ради розташований темний і захаращений сквер, а в його центрі стоїть постамент – пам'ятник в пакеті. Це колишній постамент з двома статуями радянських воїнів, відповідною радянською символікою та написом російською мовою про місце поховання 32 солдатів, які загинули під час Другої світової війни. Його пошкодили ще 6 січня 2014 року, у розпал революції Гідності. Про це також писали Варіанти.
Коли я почала дізнаватись, чому ж цю монументальну споруду досі не розібрали, то директорка Народного дому, депутатка міської ради Олександра Кушка, пояснила мені, що прийняли рішення про перепоховання воїнів на території нового цвинтаря у Глинянах, але процес затягується через те, що загиблі мали різне віросповідання до різної віри, а тому це дещо складна процедура. Однак, вже шість років, постамент стоїть в чорному целофані, а в центрі міста буяє простір, де не хочеться ні сісти, ні стати.
Пам'ятник – це лише вершина айсбергу дизайнерських рішень "господарника, який дбає про розвиток громади". Естета в душі кожного добивають тракторні шини, які відгороджують центральну частину міста від проїзду транспорту. Шини поклали там не випадково, вони виконують роль кашпо для трави та кульбаб. Про які господарські рішення йде мова, коли в облаштуванні благоустрою міста послуговуються радянськими лайфгаками.
Подібне почуття викликає й міський парк з його специфічними клумбами з каміння, кущами чорнобривців у пояс, які, певне, ще посіяли в часи, коли Микола Сингаївський писав текст своєї знаменитої пісні.
Зігнуті огорожі та лавки з вирваними дошками – це також частина ансамблю міста. Зламані сміттєві баки та сміття на вулицях. В парку також розміщена "сцена" – тимчасово-постійна забудова з сірих блоків, декількох дерев'яних жердин та гофрованої сірої бляхи. Аналогічне можна сказати й про стан містків через рови, що оперізують місто: подекуди вони просто небезпечні для життя.
З іншого боку, у Глинянах потужна історична спадщина міста, а саме унікальні та давні храми. У центрі міста розміщена церква святого Миколая (УГКЦ) 1894 року будівництва, неподалік церква св. Анни (УПЦ), яку збудували в 1891 році та костел Святого Духа (РКЦ), який освятили ще у 1840 році, і який входить у реєстр пам'яток місцевого значення. Мені пощастило побачити лише інтер'єр костелу – прикрашений фресками та вітражами які унікально освітлюють приміщення, інші ж храми у п'ятницю були зачинені. Костел досить гарний, але й він потребує ремонту та значних капіталовкладень.
Варто додати, що Глиняни ще є місцем паломництва. У місті також є стара дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, яку збудували в 1749 році, пам'ятка архітектури національного значення. У 1936 році в церкві оновилась ікона Розп'яття Христового. Папа Римський Пій XII дозволив проводити тут відпусти 12 раз на рік. Наразі громада міста зібрала близько двох мільйонів на реставрацію цього храму, і зараз там відбуваються ремонтні роботи, однак, спеціальна державна експертиза оцінила усі необхідні реставраційні роботи у 8 мільйонів гривень.
"За 11 років мого адміністрування у церкві святого Миколая, у книзі записів я нарахував кілька сотень похоронів та в рази менше хрестин", – каже отець Андрій, настоятель місцевої церкви Миколая. Отець Андрій має амбітні погляди на розвиток міста, і хоче, щоб молодь залишалась жити у Глинянах. Отець чудово розуміє, що для цього треба зробити дорогу, щоб скоротити час добирання до обласного центру, а також бачить похмурий стан речей та загальну недбалість через яку всі звідси і їдуть.
До речі, донедавна у місті не було навіть закладу, де можна було б відсвяткувати весілля чи хрестини, а тому місцеві змушені обирати заклади аж у сусідньому, Буському районі. На громадських слуханнях, які я застала, якраз погоджували графік роботи закладу, однак, згідно зі словами мешканців, це рідкісний випадок, коли щось спільно вирішують з громадою.
Мені, на жаль, не вдалось поспілкуватись з директором опорної Глинянської школи І-ІІІ ступенів школи Мироном Миколайовичем Пелихом, який поїхав у справах до Золочева. Однак під час телефонної розмови він зазначив, що все-таки громада хвилюється, як будуть вести справи після виборів. У школі вчаться діти з Глинян, села Перегноїв та Розворяни, загалом понад 370 дітей.
Мій візит у Глиняни підійшов закінчувався. Я прийшла на зупинку громадського транспорту з мозаїкою ще радянських часів. Але дерев'яна лавочка там стоїть чомусь лише ззовні. Автостанції у місті немає, громадських вбиралень також.
До речі, створення єдиної каналізаційної системи у місті розпочали лише у 2015 році, за кошти міністерства охорони природних ресурсів та навколишнього середовища. До цього люди користувались вигрібними ямами. Тоді на прокладання труб виділили 40 мільйонів 400 тисяч гривень. Однак, за словами місцевих мешканців, спочатку на деяких вулицях зробили асфальтове покриття, а тоді лише почали руйнувати зроблену роботу, щоб прокласти інженерні мережі.
Тому варто лише нагадати, що місцеве самоврядування – це про здоровий рекрутинг, де нові люди приносять власний досвід та свіжі ідеї на благо місцевих мешканців та гостей міста. Бажаю мешканцям використати свій шанс 25 жовтня, для того, щоб розвивати потенціал Глинянської ОТГ з відкритими до громади, амбіційними людьми, а не з зашореними й закоренілими "господарниками".