Krechet "Україностан" (2021)

Анонімний персонаж української реп-сцени з начебто дебютним альбомом соціальної лірики та беззубого протесту.

Біля начебто першого альбому українського репера Krechet на лейблі Аліни Паш Bitanga Blood варто відразу згадати його попередній диск "Пишність" (2020) і навіть поставити йому такий-сякий пам'ятник для історії українського репу. Попри всі недоліки в текстах та гуморі "Пишність" вирізнялась кращим саундом, брала щось своє своїми едлібами та панчами, а також мала два цікавих треки ("Манго" та "Плейстейшн"). Krechet давав там виразне відчуття потенціалу та перспективи, а не той аморфний непотріб а-ля альони-альони, аліни-аліни та інші фріли-скоростріли.

Новий ж альбом "Україностан" виразно косить своїм беззубим та безхребетним протестом під маразматичне EP Аліни Паш "Amerikraine Dream" (2020). Krechet мамблом під ніс намагається сказати щось гостре про соціальне навколо, але це наївно, допотопно та переважно примітивно. Альбом падає на вже традиційний для українських реперів марудний та одноманітний монотон, і якщо щось тут й згадувати неподалік хоча б якогось бенґерочка, то це хіба що "Отруєний". Щось цікаве саундом (поза, звісно, всесвітом школотної лірики) буде в "RIP" та "Світ".

Все інше навіщось бавиться маразмом а-ля Otoy (якого погнали з лейблу Паш після ясельного інтерву на rap.ua), навіщось беззубо лізе в політику та ЗМІ, а ще згадує всує Ісуса. Школотне начебто лівацтво в повстанні карапузів проти клятого капіталізму чудово ще вказує на те, що в цього покоління українських реперів (та їхніх продюсерів на кшталт Івана Клименка) величезні проблеми з освітою взагалі та зі знаннями про музичну історію в Україні, зокрема. Не менші проблеми у них і з провокаціями чи епатажем (які наразі в українській культурі більше нагадують ясельний пук-пук), де й виникає кумедні фрази, типу, "локон гріхів", "душа тріскає по швах" чи "шукаю своє Я, як шлюха в сумці гандон" (йопта).

Аліна Паш на фітах треків "Питання" та "Мономах" – банальна мідаска, все до чого вона торкається, відразу перетворюється на непотріб, треш. Її присутність навіщось приносить анонімному реперу убогу псевдохуліганку ("я є та, що поміж світла й тіні, я є та, з ким боїшся бути нині") з тупими приколами ("ми не віримо у Бога, але ми хрещені") та набридливими етно-фішками. Без маразматичної Паш трек "Питання" міг би прикликати собі здаля статус бенґера, а так це лише який полупокер з Десни. Саме тому заради подальшого розвитку та поступу анонімному реперу Krechet варто негайно здихатися осточортілої мідаски Аліни Паш та перейти на інший лейбл.