Бездарна львівська репчинка на лейблі бездарної співачки Аліни Паш.
Дебютне EP львівського репера Otoy (В'ячеслав Дрофа) з області безликої та одноразової нудоти.
Усе малоцікаве про львівського репера Otoy (В'ячеслав Дрофа) можна було дізнатись ще до дебютного диска "Cvit". Капслок. Передвиборчий наїв "Bayduzhe" у дитячому садочку. А ще кіндерна маячня "Стержень" з царицею полів alyona alyona та деякими іншими персонажами, де ця безлика туса співала про переваги оригінальності.
Вже тоді було дещо незрозуміло, що ця порнографія має спільного з репом, оскільки alyona alyona не розвиває український реп (як вона собі там намріяла), а веде його хибним шляхом у велику дупу з утопічним пафосом якоїсь міфічної нової хвилі під продакт-плейсментом. Вона, як і виконавиця Аліша Паш, у своїх трешових та беззубих треках слабенько знається на українській мові, і тому, схоже, що навіть не розуміє всієї підступної двозначности фрази "твердіє вже стержень у тобі" (хіба що так вона ковтає пилюку після зволоженої фури Cardi B).
У нещодавньому треці "Dancer" з російським коміком Гудковим вона вже докотилась до самопародії (але не схоже, що розуміє це), переляканого дріботіння комашні перед катастрофою. Тут, звісно, можна багато писати про метамодернізм під час згадок про цю тусу укрреперів, але це лиш звичайна бездарність з рекламним хайпом на дружніх сайтах для школоти. Вони ще зовсім ніхто, щоб починати читати про хейтерів.
І ось на лейблі Аліни Паш Bitanga Blood виходить дебютне EP львівського репера Otoy в усій красі свого одноманітного та монотонного непотребу. Може Otoy і чув щось там про Spank Rock (Naeem, до речі, цьогоріч випустив альбом "Startisha"), але у його виконанні всі звуки більше нагадують лайт-версію Вови зі Львова. На EP "Cvit" можна почути вже звичний для українського репу набір слів без найменшого сенсу, фолко-кос під Аліну Паш та традиційні інтонації українських реперів, де вже на другій секунді хочеться проблюватись. Іронією тут називають самопальні дитячі приколи та навіщось згадують в кривлянні ТНМК.
За межі одноразової млявості ці дитячі понти нікуди не вибігають, оскільки безликість відразу вбиває будь-яку конкретику цих псевдопротестів. Навіть поміж такого непотребу останні два треки ("Mala Dutuna" та "Chort") ще більше залазять під плінтус, щоб нагадати про долю безтолкового та фальшивого репера Гоні. А ще натякають на потребу якоїсь дисертації з інституту лінгвістики та психології, яка б на пальцях пояснила всім присутнім усю природу славнозвісних інтонацій цієї непереконливої школоти, де так чомусь лютує дикий капець.