Зміст статті

19 травня 2021олександр ковальчук

Стас Корольов "О_х" (2021)

Сатиристична хітовість дебютника колишнього учасника дуету Yuko Стаса Корольова.

Дебютний альбом колишнього учасника дуету Yuko Стаса Корольова з актуальною сатирою російською мовою на навколишні процеси в Україні.

Музичні забави колективу Yuko більше нагадували милий ідіотизм з вимученою пародією та немісцевою юродивістю російських зразків. Українське збоченство дещо інакше. Цю різницю, звичайно, особливо виразно передає звучання української мови, її природна мелодійність на тлі кітчевих зазіхань російської мови. Саме тому Yuko й був достатньо чужорідним дуетом для місцевого контексту.

На дебютному альбомі Стаса Корольова "О_х" (2021) чогось подібного на щастя не має. Це достатньо сильний альбом для місцевої сцени, яка переважно звикла страждати рекламною фігнею чи убогими маніфестами на кшталт alyona alyona. Російськомовні альбоми в Україні, до речі, варто рецензувати лише тоді, коли вони підіймаються на рівень Івана Дорна, і це, власне, саме той випадок.

Альтернативний хіп-хоп Корольова (з періодичним сусідством з гіперпопом а-ля 100 gecs) прекрасно стібе місцеву сцену своїм сюром та абсурдом. Схоже, що обкладинка його альбому апелює до легендарного горору Браяна Юзни Society (1989), яким так щедро надихався Джордан Піл під час фільмування своїх популярних стрічок Get Out (2017) та Us (2019), і тоді це достатньо філігранний підкол місцевих еліт.

Адекватні тексти відверто відрізняються від пластмасової графоманії більшості виконавців нової української музики своїми живими нюансами. Паліндром, наприклад, має нарешті задуматися над кашею у своїй голові на інтерв'ю в Іванова ("100+" і "банка"). На альбомі немає жодних зайвих треків і це саме те, що тут полюбляють нарікати концептуалом.

Цю актуальність місцевих шібболетів на тлі війни України з Росією Корольову наразі краще таки оспівувати ще російською мовою, як і Антону Слєпакову ("волны"), хоча останньому за спроби перейти на українську (після стількох років грузовиків та вагоновожатих) таки варто вже ставити пам'ятник. Гротесковий хіт альбому трек "феничев/или" зі сакральною фразою "у моей страны война с Россией" наразі краще та гостріше звучить саме російською, оскільки українською це б було дещо буденно. Структурні паралелі з треком Kanye West "Runaway" з альбому "My Beautiful Dark Twisted Fantasy" (2010) особливо актуальні там своїм знеособленим безголоссям.

Але якщо вийти за межі українського контексту та поглянути на російську сцену, то альбом "О_х" таки програє, наприклад, диску "Всё равно" (2020) гурту СБПЧ. Фронтмен СБПЧ Кирило Іванов свого часу дружньо перетинався з Михайлом Фенічевим в 2H Company, а альбом "СБПЧ Оркестр" (2008) варто пам'ятати за незабутній трек "Доктор Хаус". У СБПЧ на "Всё равно" усе все ж таки більш талановите, розумне та віртуозне у своїй іронії (такій глумливій цоєвщині), більш абсурдне в заум, де навіть також є пісня про око.

Ще більше увесь позитив від альбому "О_х" намагається зіпсувати масова істерія місцевих музичних ЗМІ від постхіпстерських персонажів. Вершиною маразму там, звичайно, що є сайт Karabas.live. Згідно всіх заповітів дідуся Панасова, який якось з рекламного переляку поставив там непримітний гурт Tvorchi біля The Weeknd, той сайт в тексті про Корольова пише слова "до дупи рецензію", і це достатньо цікавий феномен для видання, де ніколи не було жодного адекватного тексту, окрім лейблового вилизування потрібних артистів.

На тлі діяльності СБПЧ видання liroom також чомусь містечково пише про якийсь невідомий науці шок та одкровення на альбомі "О_х", а сайт Слух відразу нарікає дебютник Корольова феноменальним та голосно заявляє про те, що: "нарешті з'явився альбом, в якому без абстракцій, прямо в лоб говориться про сьогодення нашої країни через призму поглядів самого артиста і його відверті, не награні переживання".

Уся ця маячня достатньо закономірна нині. Майбутні культурологи зможуть писати цілі талмуди про конфлікт в новій українській музиці між сходом та заходом, але Слух вже зараз мав би розуміти, що такий альбом вже був торік. І це диск "Культурний шок" від Brata, де треки "Катяосадча", "Тримайся, Єрихон" та "Миру голуби" навіть приблизно не мали того корольовського хайпу. І культурологи з майбутнього матимуть достатньо часу, щоб зрозуміти всі причини такої ситуації в українській культурі.

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.