Зміст статті

9 квітня 2021олександр ковальчук

alyona alyona "Galas" (2021)

Кульпарківські нотки плаксивого месіанства від alyona alyona на другому альбомі суцільних маніфестів про її порожнечу.

Рустикальний треш цариці полів, начебто реперки alyona alyona, поволі їде головою на хвилі успіху в профетичні образи галасу вопіющого в пустелі.

Дебютний альбом alyona alyona "Пушка" (2019) був більше безликим ескізом, сирим та недоробленим феноменом з наївними маніфестами про музику нового дня. На EP "В хаті МА" (2019) вже можна було помітити месіанське забронзовіння її трешевого хайпу з маразматичними текстами про якусь нову хвилю. Далі було вже багато чого (від примітивного продакт-плейсменту під маскою оригінальності до комашиної самопародії з російським гумористом Гудковим), де утопічна творчість alyona alyona більше нагадувала порнографію, аніж, власне, реп. На якомусь етапі виконавиця вже сама десь допетрала, що її село без сільради мало що має спільного з репом, а тому почала активно налягати на маніпулятивну експлуатацію своїх попсових маніфестів (від бодіпозитиву до мила Dove та мігрантів).

Власне саме тому профільні видання й несуть alyona alyona на хвилях хайпу у тих своїх фейках про її нове слово в українському репі, де в суголоссі часу анонімна кобіта несподівано вздрючила токсичну маскулінність репу своїм дитячим садочком. Всі її маніфести чітко заточені під вимоги нового часу, а тому за такою протекцією ніхто навіть не пише про пласкість та примітивність її текстів (її лірика до порнографії Відгодована – банальна графоманія). Ніхто особливо не згадує, що у неї немає ні хітів, ні бенґерів, а майже скрізь панує пережоване моралізаторство. Схоже, що навіть Аліна Паш (привіт їй на "Pappi Pappi") після нового альбому хитріша, ніж ця альона.

За такої кон'юнктури alyona alyona лише пів подиху до політики, де вона може стати місцевим феноменом соціального ліфта з дитсадка до Верховної Ради зі своєї партією Баді на позитиві. Дивно, що в Україні ще не зняли серіал про виховательку з дитячого садочка, яка так прийшла до успіху, що Емінем заплакав у куточку. Вона ще може оголосити про свою лінію одягу а-ля Ліна Данем або ж відразу назватися привселюдною лесбійкою, і так відразу зірвати повний блекджек з джекпотом.

У тому, що alyona alyona рекламує мило своїм хутірським макаром немає нічого несподіваного. Її духовна натхненниця Cardi B після треку "WAP" відлетіла в далекий космос і тепер альоні до неї просто зась. Megan Thee Stallion випустила торік альбом "Good News" ("Galas" щось там навшпиньки намагається передати йому привіт). А до неймовірного інстаграму реперки Lizzo альоні альоні бігти ще мільярд років до кінця світу.

Другий альбом alyona alyona "Galas" достатньо одноразова штука. Їй нічого особливо сказати слухачеві. Те, що вона так активно маніфестує, зовсім не проходить через серце поета. Усі її стерильні заяви – лише беззубі кліше, старанне повторення чужих звуків. Цей альбом особливо виразно вказує на те, що alyona alyona – не реперка чи виконавиця, а лише проєкт без душі (навіть в Калуша є якась дрібка людського на дні). І тут немає чого особливо дивуватися після недалеких заяв її продюсера Клименка про якийсь магічний етнокод у душі.

Чогось, звичайно, вона таки поступово вчиться, це вже не попереднє EP про борщі. Але вона досі монотонно бігає колом своєю сіренькою мишкою без особливого артистизму, пластичності чи харизми. Вона, звісно, до посиніння може захлинатися солов'ями у своїй читці з хлопчиками на рекламному треці "Стержень", де ноунейми труть про оригінальність, хоча постійно щось звідкись тирять. Але це все, що вона може запропонувати: технічну фальш без історії, образів та особливого розуму.

Диск "Galas" активно юзає схему альбому Kalusha "Hotin" (2021) – беззуба агресія ("Shalom", "Galas", "Calling", "Читаю реп") та плакатний сентиментал ("Тихо діти сплять", "Заплутались", "Колискова") – а тому й ефект після прослуховування аналогічний, весь цей галас моментально вивітрюється з голови після останнього треку до кращих часів. Ні душі, ні серцю, ні розуму. Майже всі фітоносці та фітоносиці на альбомі (окрім, звичайно, Kruть) перепльовують alyona alyona своїм потенціалом. Це не вони у неї, а вона у них на побігеньках, на розігріві. Ними вона й приховує всі свої численні недоліки та ту свою примітивну лірику, зокрема. Вона ховається за ними, тому що без них її "Galas" лише жменька кишенькового маразму. Вона ніби й хоче дати сексу тими арабськими мотивами біля них, але вона всуціль асексуальна у своїй пластмасовій обгортці.

Без фітоносців вона чомусь починає нагадувати інтонаціями свого блаженного пафосу Вову зі Львова ("Читаю реп", "Bro", "Глибина"). Чи це вона так просто своїм статусом переходить дорогу його моральним орієнтирам чи просто ображається на те, що він назвав місцеву реп-сцену дитячим садочком, хз, але це чудова метафора для її недорепу.

Також вона двічі навіщось заходить на територію Івана Дорна ("Назавжди ваша", "Глибина"), щоб нагадати про торішній альбом соулу та фанку "Вне времени" від Вакули, але нагадує там більше слона серед кавових сервізів. Варіанти розуміють, звісно, для чого їй потрібна ця інтервенція, але без сміху на все це дивитися важко. Вона перестрибує з кліше на кліше у цих історіях успіху з подальшими настановами для маляток, вважає свою графоманію віршами, багато згадує про Бога і навіть нарікає себе нічтоже сумняшеся лідером думок (ахаха). Так вона лише псує соул та фанк своїм грішним шансоном (слух. ще "Calling"), своєю фальшивою розчуленістю з дна разом з побожним танцюристом Монатіком (внутрішній їжак – це зло, але Монатик – це просто жах). Добро не може бути настільки примітивним (хіба що альону спокушає дещо збочена москвофілами стезя юродства). Не можна претендувати на якусь нову, міфічну хвилю оперуючи старозавітними моделями. Все це вона може передати Монатику також.

Саме тут вона відразу оголошує себе новим пророком (української музики, звісно), активно використовує біблійний словник ("Тихо діти сплять") та починає профетично ображатися на всіх довкола за те, що вони її нині не розуміють, але згодом, коли вона вознесеться д'горі, то узріють та заплачуть (але пізно вже буде). Так у її сентиментальних заповітах-маніфестах (батько Тарас і мама Альона) й починають виникати нотки кульпарківської клініки ("Perly"). Вона так багато співає про любов до людей, але все, що так гріє її душу на альбомі – лише її відповідь невідомим хейтерам. Хоча хто вона така, щоб більшу частину альбому віддавати на розборки з ними, взагалі, незрозуміло. Її діси на хейтерів ("Dym") беззубі власне тому, що вона наскрізь правильна, свята та фальшива, вона навіть не сміє матюкатися обабіч поляка, а тому дивно, що вона не почала відразу на альбомі благословляти своїх проклиначів.

Можна таки певне втішитися тим, що у треці "Shalom" вона надихається харківськими байками Григорія Сковороди, але всі її подальші треки стають ідеальними прикладами нарцисичного неадеквату на хвилях хайпу: "За мною є мільйони і вони здіймають галас" та "ми прийшли на сцену, щоб дати паніку та шок" ("Galas"). Тим більше, що брижі подібної лірики можна швидше узріти в сподньому якоїсь підліткині, аніж в кобіти, якій тридцятка вже муляє під ребром.

Піком же її хейтерської бенґерності мав би стати трек "Читаю реп", але й там у своїх євангельських алюзіях вона швиденько стає вифлеємським малятком, посестрою стрибунця Монатика в його профанному просторікуванні метафізичних сфер. На зло Варіантам їй навіть далеко до Dessa чи Tommy Genesis. Вона достатньо одноманітна в іпостасі "Вова зі Львова в спідниці", а тому найближче підходить до деяких клінічних випадків з історії Кульпаркова, де особливою перлинкою стає її заява: "Все що залишу я – це інформація для нації. Аби міняли погляди бешкетники й засранці". То може альона альона просто недооцінена масами комікеса, прихована до часу в печерці видатна стендаперка, яка ось-ось має явити себе народові акі агнець Ісус?

Ілюзійне самонавіювання з дебютника тут вже зовсім загострюється в необхідну госпіталізацію, оскільки вона вважає, що кудись рухається, "творить історію" (ахаха) та чомусь думає, що комусь потрібна в Європі зі своєю начебто увагою до складних питань, хоча більше займається підміною понять ("гендерно мене розшматували дворові пси"). І з ким, до речі, вона, майстриня культури, у цей відповідальний для країни та світу момент: з лівими чи правами ("змінити їхнє ліво на праведне право")?

Всім цим оголеним назустріч вона може лякати хіба що школоту (це її аудиторія). Але що це за школота також питання. В alyona alyona занадто книжна мова ("Заплутались") як для дівчинки, яка поночі заблукала на районі з квантовою фізикою в руках (комічні куплети під Потапа в треці "Rayon", де навіть згадують Богородицю). Вона напрочуд фальшива навіть в цій іпостасі пророкині азбучних істин (салют, напевне, дитсадковому бекґраунду).

Її звукачі щось таки намагаються зробити. Хоча, як намагаються. Щось тут, щось там відщипнуть ("Колискова", "Pappi Pappi", "Читаю реп"). Щось нагадує оце, а щось вже зовсім інакше, а етнокон'юнктура вже ніби минула свій пік, але її досі продовжують впарювати маляткам в трешовому виконанні. Так і стовбичить alyona alyona копією чогось закордонного (без особливої корекції під місцеві особливості) зі своїми хворобливими месіанськими потугами. Можливо, їй вже варто нарешті звернути увагу на діяльність волиняки Достоєвського в 1868 році?

З такими пред'явами на "Читаю реп" alyona alyona ще б могла податися в щось близьке до панку, але там вже є Бет Дітто (нині сольна, а колись вокаліста Gossip) чи біґмама з Sheer Mag Тіна Галладей. Але куди її кислючому спрайту до панку.

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.