Колгоспна самодіяльність режисерки Христина Сиволап на ниві далекої від неї епохи та території.
Без мінімального відчуття історії колгоспна самодіяльність режисерки Сиволап стає ідеальним прикладом катастрофічних наслідків перебирання селюків в аристократичну манірність. За тьмою костюмчиків вона відверто забиває на хоча б якусь делікатність чи мінімальне відчуття епохи і тому все, що їй лишається, це грубо тупотіти слоном поміж порцеляни.
В своїй екранізації роману Софії Андрухович вона знімає якусь дитячу казочку, яка своїм безперестанним фуд-порно нагадує радянські казки про скатєрть-самобранку, тільки з елементами настовбурчених циць та намилених дуп. Це її пекельне фуд-порно у певний момент стає вже наскрізь карикатурним, але режисерка не знає міри і тому просто цього не помічає. І рибки на одному з постері фільму Віддана так доречно нагадують про пушкінського царя Салтана (+ золоту рибку). Схоже, що без елементів русского міра компанія Film.UA не знімає жодного фільму в Україні. На стартовому ілюзіоні все чекаєш, що Стефа почне обрізати пір'я на капелюшку, що той Табаков у Людині з бульвару Капуцинів.
фото: film.ua
Актори у Відданій починають жахливо та дико перегравати вже з перших секунд стрічки. Докторові Анґеру краще вже грати підкаблучника у Скаженому весіллі, а фальшива борода отця Йосипа змогла навіть переплюнути грушевську бороду Бенюка у Петлюрі, і тепер мусить стати мемом. У відсутній грі всіх акторів (окрім, можливо, Велвела), дешевій графіці, тупенькій музиці Філатова, павільйонній бутафорії, ніби з маразматичного серіалу Століття Якова (звідки сюди прибіг актор Луцький), впізнається вже звична для нового українського кіно провінційна халтурка. Всі гроші (60 мільйонів, з них 25 – Мінкульту) фільму пішли на костюми і ані копієчки – на розум. Усе, до чого торкається Сиволап перетворюється на російське слівце "мішура", дешевенький непотріб, щось фальшиве, штучне та примітивне. Фантазії Стефи про отця Йосипа в дусі Молодого Папи у режисерки Сиволап привозять відвертий, селюцький треш (і це з таким тонким описом церковного екстазу у книзі Андрухович).
Аматорство режисерки Сиволап ледве не привозить в історію Андрухович казочку про Попелюшку, але якось вчасно таки вирулює у канву стрічки Ілюзіоніст (2006), і тому Аделя так інколи косить під Джессіку Біл. Її пустоголовий сценарій напрочуд хаотичний для того, що виникла хоч якась цікавість до цього халтурного фільму з його допотопними ефектами. У нудотній затягнутості Відданої панує суцільна вульгарність і тому навіть оголеність дівчаток тут зняли настільки асексуально, що аж.
Перелякана попса Сиволап не може навіть подарувати хоч якесь ménage à trois чи хоч щось а-ля фільм Portrait de la jeune fille en feu (2019) Селін Ск'ямма, де хтось чорненький також думає про когось біленького. Увесь сюр фільму зводиться до ефекту "риб'яче око", і тому Віддана так нагадує хохляцький мюзикл Горова Вечори на хуторі біля Диканьки (2001). А риби у небі, то хіба не з Arizona Dream (1993) ватніка Кустуриці? Живі картини з Гаррі Поттера, які зовсім нещодавно український глядач вже міг бачити у Брамі, то, звісно, виняткові лінощі режисерки. Це тому відгодований Фелікс так нагадує роздутого маґла після розчину для роздування?
Бездумність сценарію навіщось на декілька секунд дає творчість субтильного колективу Один в каное, який через свою відвічну травмованість відразу хоче перетворитись на овочі (і з цим ще якось можна змиритись), щоб несподівано різко запустити Тіну Кароль та Юлію Саніну з попсовим треком "Вільна" на примітивну лірику недо-реперки alyona alyona. Недоречність Тіни Кароль в екранізації роману "Фелікс Австрія", схоже, що походить з квоти Зеленського, і тому вона незабаром вже стане новим Вакарчуком у кожному українському фільмі. Чому, наприклад, не дати "Містичний вальс" Піккардійської Терції?
У певний момент перегляду фанерного гламуру Відданої вже починає здаватися, що режисерка Сиволап знімає цією бутафорією свою версію москальського хіта Холоп, де для одного мажора організували глибоке занурення тілом в кріпосні реалії 1860 року (не те, щоб Хижка у лісі і не так щоб вже Шоу Трумена). Але Софія Андрухович вчасно вмила руки (не особливо старанно, звісно) і тому за неї у кадрі цю карму відпрацьовує сам Патріарх Юрій Андрухович. Що він робить у цьому збоченні Сиволап не зовсім зрозуміло. Як він вляпався своїми мощами у цю халтуру, де немає жодного місця для рекреацій?
Хоча йому ще пощастило з екранним часом (як на початківця) і він далеко не найгірший своєю парсункою у тому балагані Сиволап, і його присутність у кадрі навіть додає остаточної карикатурності цій пародії на кіно. Он Ірма Вітовська має лише один з половиною епізодик. Сама Ада Роговцева присутня лише для заповнення повітря. А Наталія Васько, яка в антигалицькому серіалі Догори дриґом давала пародію на Ірину Фаріон, має лише одну фразу (і це вже прогрес після мовчання у Крутах).
Замість лялькової ексцентрики епохи перед Катастрофою режисерка Сиволап дає попсовеньку та безголову мелодрамку з гепі-ендом. А могла би спокійно покласти цю порцеляновість минулої епохи з фільму Готель "Ґранд Будапешт (2014) Веса Андерсона (транзитом через Sedmikrásky (1966) Віри Хитілової і аж до Молодого Папи Паоло Соррентіно) на шульціану Sanatorium pod klepsydrą (1973) Єжи Гаса. І тут поруч з Єжи Гасом доречно би було порівняти павільйонні зйомки, тим більше, що під носом ще й Napszállta (2018) Ласло Немеша, який цитує капелюшком піжонське кіно Іштвана Сабо Полковник Редль (1985), де "Марш Радецького" так підсумовує вже згадану лялькову ексцентрику епохи перед війною. Навіть Зануссі в своєму Ефірі (2019) не соромиться цитувати львівського Редля, а тут якась рівненська Сиволап.
Гра чи, принаймні, грайливість у примітивній Відданій відсутні взагалі. А якщо комусь вже так кортить подивитися на австро-угорський відеоряд, то велкоме до фільму Szinbád (1971) Золтана Гусарика. Тут і розкішний візуал (і декілька розкішниць, звісно), і незабутні гастрономічні ескізи зі зернятками перцю та кістковим мозком, і навіть титри так випереджають Віддану на 49 років.
Приєднуйтесь до нашого нового каналу в Telegram
Підтримай журналістів ІА Варіанти
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
Варіанти - онлайн газета новин Львова. Інший погляд на львівські новини та новини львівщини. Завжди свіжі новини про Львів, про львів'ян і не тільки. Тут новини у Львові оновлюються постійно.
Продовжуючи переглядати varianty.lviv.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності. Зрозуміло