Чемний галицький мораліст з квазірелігійною та псевдофілософською маячнею для майбутніх бабусь.
Снодійні бздури на шостому альбомі поп-репера Хаса з галицьким корінням з усіх можливих отворів.
Після торішньому альбому "Історія старого лева" (2022) для охайних львівських хлопчиків виконавець Хас ще більше утвердився на сакральній місії репу для простих людей. У цій самозакоханій літанії йому відверто байдуже на те, що репом його потуги може вважати лише публіка Дзідзя, Павла Табакова та Ірини Федишин. І все, схоже, тому, що цієї навалою базарних дрібничок він хоче вбити у собі російського репера Оксімірона.
Смертоносною дозою на Оксімірона у його тілі він чомусь вважає покруч з галицької міфології, квазірелігійної маячні та всілякої псевдохвільозофії. Але чим більше цей пуританець затягує себе в болото галицького гетто, тим більше з нього стирчать навкруги вушка Оксімірона ("Хованка", "Солодкі реалії", "Не продам", "Ну, Постривай"). Остаточним триб'ютом російському реперові на "0322" має стати цілковито чужий всій іншій альбомній естетиці трек "Втікай" з беззубою псевдохуліганкою епігона Хаса.
Бздурна навала галицької міфології у такому виконанні все більше затягує його у бородату пародію на реп, де йому обов'язково вже потрібен фіт з місцевою реперкою Gunna Chorna ("Кобіти й Батяри", "Аліґанско"), яка також полюбляє бабратися у допотопному морі місцевих дрібничок. Усе це прошупанське деспасіто для оперних театрів Вовкуна та балетів Руслани може запропонувати лише тематичний галицький треш для майбутніх бабусь. Карикатурний покруч, де бракує лише Дзідзя для повного щастя.
З цієї псевдогалицької маячні напрочуд легко протягнути руку до російського шансону ("Хованка", "Пам'ятаєш Пацана?") слідом за дебютним альбомом Калуша. Зірочку Псюка, до речі, поп-репер Хас начебто намагається стібати своєю сопілочкою ("Солодкі реалії"), але кумедні фрази на кшталт "Мій симбіоз – це Курт і Шакур" та "Галицько-волинський грув – шабля і гопак" лише упосліджують усі його зазіхання нестримним сміхом.
Мо' Хас й справді якийсь прихований пародист усіх маразмів місцевого репу від Гоні ("я – синонім слова реп") до альони альони ("реп – це мій дім")? Може йому справді замість того, щоб озиратися на львівського репера Badbok, податися у народні гумористи?
Трек "Не продам" з бюджетною соловійкою христиній в тілі виконавиці Схожа є наразі найкращою пародією на нинішню маячню Псюка, alyona alyona та Jerry Heil, бо де ще можна почути набір ось таких фраз: "А я нізащо не продам шум трави, не обміняю стежку на свої косяки" (wtf) чи "Сон – це для слабаків, де Сонце там є і тінь. В кєдосах між піджаків стань голосом поколінь. Ти знатимеш ціну, коли пожертвуєш усім"?
Вся його лірика на альбомі "0322" є концентрованою маячнею для невідомого слухача, наприклад, "карма – це єдина краля, з якою я не спав" у треці "Монстр". Але вражає тут, власне, не кількість цієї маячні, а те, з якою чіткістю він її артикулює.
Для кого всі ці допотопні бздури снодійної сили? Він хоче зайняти нішу Табакова та гурту Мері? Він хоче за сорок років стати мемом, як Гіга, Попович та Бобул? Чого він хоче досягнути жонглюванням всілякої банальності ("На її руках") про міфічний успіх пацана, який йшов до успіху попри всі спокуси та зради? Навіть нелайливий Віталік Гордієнко погордував би подібним після візиту до Емми.
У дитячому мультфільмі Puss in Boots: The Last Wish (2022) усе те, чого так хоче поп-репер Хас на своєму шостому альбомі, намалювали зі значно більшим талантом, розумом та іронією. Після такого він може хіба що присісти десь на Лисій горі, щоб вкотре переслухати трек "Seattle" Lupe Fiasco з альбому "Drill Music In Zion" (2022). А може ще навіть й пригадає собі, що Львів також колись був новим Сіоном.