Krechet "RoboWave: The AI-Generated Album" (2023)

Сектантське EP місцевого виконавця Кречета, що стало першим українським альбомом, який створив штучний інтелект.

З текстами в анонімного репера Krechet завжди були повсякчасні проблеми. І у тому, що навіть дружня рука штучного інтелекту не допомогла йому підвищити процент жирів у маслі, варто таки узріти якусь іскру вищого провидіння.

Піонерський мініальбом у світ незнаними стежками "RoboWave: The AI-Generated Album", де ШІ є творцем музики та лірики, являє світові лише середньостатистичний ретровейв з примітивними текстами. Але хіба таким має бути майбутнє кіборгів на прикладі Алекса Мерфі?

Безликий ретровейв Кречета з рекламними референсами на ігри та серіали так втомлює своїм одноманіттям вже на 20 секунді, наче важко гарував цілий день під пекучим сонцем. На тлі вітальних гімнів людській недосконалості у ретровейві львівського гурту пуленбір після такого мініальбому варто на трохи закривати дискусію про талант та бездарність, оскільки все зрозуміло без слів.

Після цієї історичної події анонімний ноунейм Кречет може похвалитися лише тим, що співає він краще, ніж читає реп. А ще тим, що йому вдалося записати збірник курячих афоризмів для фанатів одновимірної єресі в дусі пана Коельйо. Цією патетичною графоманією він навіть може зібрати якусь секту анонімного поклоніння комусь невідомому, оскільки повсякчас знайдеться хтось, хто легко повірить у повідомлення лівінгстонської чайки.

Перелік окриленого баналу від Кречета й справді писали якісь маленькі мушки. Лірика на кшталт: "сила мого духу сильніша сили ран" ("Garten of Banban") чи "ніколи не бійся летіти вперед, мені ти можеш довірити все" та "я дам тобі, руку не бійся нового" ("Huggy Wuggy") народжує у ньому нового Вакарчука наказового способу. Можливо, це якийсь новий приклад підкатів до Христини Соловій, але якусь збочену іронію у словах Кречета відшукати важко. Також схоже, що він не зовсім розуміє естетику Венздей Адамс під час спроби засунути її персону у вже зовсім підліткові кліше.

Хіба що трохи він гонить у потужних доріжках на небеса в особливо трешовому треці альбому "Minecraft". Хоча, звісно, увесь його мініальбом можна вважати прикладом стьобу над поступовою розумовою деградацією навколо. Де ще можна слухати фразу "мушу встати, глянути правді у вічі я, хай туманно там, але в серці свічі є" та тішитися з того, що свічі знаходяться саме в серці ліричного героя, а не деінде.

Але щось немає у тому мотлоху Кречета особливої радости, а тому нехай він краще слуха саундтрек до мультсеріалу Marvel's Moon Girl and Devil Dinosaur (2023). Мо' хоч там на нього нарешті зійде якесь натхнення?