Tolo4nyi "Як в кіно" (2023)

Суперхітовий екстаз для всіх фанатів соулу, фанку та диско на новому альбомі Євгена Толочного.

Третій альбом проєкту Tolo4nyi від колишнього вокаліста гурту Скрябін Євгена Толочного демонструє усім навколо всю красу українського соулу. Разом з альбомом "Подорож" (2020) гурту Дао Парк новий реліз Толочного стає орієнтиром для всіх інших на теренах найніжнішого неосоулу українською.

Попри всі приклади в Україні й досі є певні проблеми з адекватним соулом. Хтось колись навіть намагався давати The Brand New Heavies, але щось направду сексуальне, грайливе та радісне з живою лірикою потрібно довго шукати. Після альбому "Як в кіно" (2023) епізод з життя Толочного у складі гурту Скрябін хочеться лишити десь далеку позаду. Чути, що він колись робив кавери на Віктора Павліка, і ця ностальгія за перехідним моментом 80-90-х й досі солодко клубочиться за ним.

Шанувальник Jordan Rakei не може робити погану музику. Іван Дорн, до речі, якось зміг, коли зайшов на неошароварну територію України, Бога та калини. Проте Толочного Господь милував від такої напасті. На мініальбомі "Серце з краю" (2018) він ще був такою собі довершеною рнб-версією Івана Navi з побічним потягом до рокових ефектів, де поміж певних моментів з невідшліфованою лірикою варто було виділити млосний трек "Під шкірою".

На альбомі "Де ви є" (2020) вже не було жодного Івана Navi. Це був м'який та ніжний неосоул з літньою атмосферою та подекуди прихованою любов'ю до Джеміроквая ("Весна", "Вечірній Київ",  "Дівчина"). Тексти там ще інколи кульгали, але це не заважало Толочному передати вітання Монатику та одночасно виявити всю чужорідну вульгарщину цього танцюриста у таких делікатних матеріях як соул, фанк чи рнб ("So On", "Не такі як всі").

Альбом "Як в кіно" (2023) від проєкту Tolo4nyi – це суперхітовий екстаз п'янкого щастя найніжнішого неосоулу. Ця музика має бути у всіх топах. Це соульний ідеал рясної щедрості жменями радості та сліз з довершеними текстами. Сексуальна, грайлива та щаслива музика, яка майже не має недоліків (хіба деякі англіцизми у треці "Париж", але тут варто сподіватися, що Толочний є особливим фанатом комедій Рідлі Скотта).

П'янка ніжність його треків витає вайбами наприкінці 80-х, у тому ласкавому світлі королівства великої богині Шаде ("Як в кіно"). Які фантастичні шадески, до речі, має канадійський гурт Majid Jordan на новому альбомі "Good People". Торонтійська школа рнб вистрілила цьогоріч двома дисками своїх класичних героїв, але якщо Plaza на альбомі "Avalon" (2023) якийсь вже зовсім стерильний, то джордани випустили свій найкращий наразі альбом.

Ідеальна іронічність та ніжність гри Толочного ("Бойфренд", "Моя мала") лише увиразнює у вічності трійко його суперхітів "Там де ти", "Місто" та "Самертайм". Тепер кожна майбутня збірка українських хітів нової сцени цього періоду 21 століття мусить мати хоча б один з цих треків.

Толочний, варто сподіватися, більше не повертатиметься до сторонніх проєктів та плекатиме ниву українського неосоулу (чи соулу на кшталт цьогорічного альбому Bobby Bazini "Pearl"), щоб якось передати величезний привіт українській естраді 70-80-х, як це вже зробили цьогоріч Alan Palomo ака Neon Indian на альбомі "World Of Hassle" та Sweatson Klank на альбомі "A Free Mind".

А якщо його любов до рокових гітар ще нікуди не щезла і він матиме бажання зробити щось спеціальне для Варіантів, то нехай це буде щось на кшталт безсмертного хіта гурту Cameo "Candy" з альбому "Word Up!" (1986).