Зміст статті

25 травня 2020олександр ковальчук

Дао Парк "Подорож" (2020)

Хітовий дебютник стильного неосоулу від колективу Дао Парк.

Чуттєва перлинка лейблу Mnogo Vody та особлива радість Саші Варениці.

EP колективу Our Atlantic "Час розваг" було лише такою собі прелюдією лейблу Mnogo Vody перед дебютним альбомом гурту Дао Парк. З альбомом "Подорож" вони відразу претендують на посаг одного з найкращих альбомів 2020 року, оскільки тут є все: стильний саунд, адекватні тексти (а не Джамалин кепкуй), деталі, вдалі інтонації вокалістки, іронія, цитати, ностальгія, хіти тощо.

У колективу Дао Парк більше пластичності, ніж у гурту [O]. У них немає ані граму псевдопобожного блядословія співака Монатика і вони навіть можуть підколоти ейсидом самого Івана Дорна в іронічній задирикуватості треку "Не вимикай" (EP "Не згорає" (2017) вони випускали якраз на його на лейблі Masterskaya). На хвилях чуттєвого неосоулу Дао Парк дають співачці Джамалі декілька безкоштовних уроків ("Так чи ні", "Радіомісто", "Подорож") і навіть схоже, що передають на фінальному треці привіт старому хіту Гудімова "Зв'язок (disco)", типу, вуйку посуньтесь.

Звісно, що у цьому надолужуванні закордонної традиції на місцевому ґрунті уважний слухач вже неодноразово багато чого чув (у саунді), але в союзі з україномовною лірикою альбом "Подорож" має стати якоюсь виразною вершиною (ідеалом) в розвитку нової української музики. Фанкова гутаперча "Пірнай", наприклад, не лише адекватно наслідує Дорна у акуратному запусканні сленгу в україномовну лірику, але й спонукає вкотре переслухати чимало чого цікавого, а особливо невмирущий хіт Cameo "Candy". Скептики можуть слухати щойно свіжий диск Marie Dahlstrom "Like Sand" (2020).

Трек "Юз" згадує про альбом "Дайвер" (2010) від SunSay, а саме трек "Будь слабей меня", який свого часу вшановував безсмертний хіт Мусліма Магомаєва "Нам не жить друг без друга" (хоча, звісно, що Запорожець там ще має передати привіт Hooverphonic "Mad About You"). Але того кумедного речитативу зі стоїчними настановами а-ля Положинський, Дао Парку краще у подальшому уникати, тим більше, що з іронією у них й так все добре.

Хоча той кліп з жовтими заголовками та косом під початок 90-х на трек "Дещо коли" можна було спокійно накласти на іронічну манірність треку "Так чи ні" з його алісиним абсурдом а-ля харківський колектив Lюк (поблизу яких нині ще згадують тернопільський колектив Tik Tu). На чуттєвість "Дещо коли" краще зняти щось інше, краще, і без тієї зайвої псевдоіронії (або ж придумати для неї кращий концепт у тому полі романтичних колекцій). А "Так чи ні", окрім всього іншого, ще й сигналізує про те, як нині бракує голосу Ольги Герасимової (спейсі Дао Парку не лише у цьому треці нагадує про Lюк).

Найбільша сила сила Дао Парку та вокалу львів'янки Уляни Кушик, звісно, що у хітових баладах ("Дещо коли", "Для друга", "Ей мен") з їх п'янким, сексуальним неосоулом та обов'язковим шиком обабіч млосного марева. Кушик, до речі, є ще на щастя куди рухатись потенціалом, а не лише підморгувати Українському соулу Варіантів у треці "Ей мен" фразою "я забула твоє лице" (салют треку ВІА Еоліка "Я забыл твое лицо" з альбому "Сни Риги" 1980 року).

Автор: олександр ковальчук