Shumei "Комета" (2023)

Сеанс сентиментального людожерства на дебютному альбомі виконавця Shumei з миттєвостями графоманського розчулення та ресторанного сп'яніння.

Схоже, що мешканець міста Долина Івано-Франківської області Олег Шумей занадто дослівно зрозумів сенс Причастя. На своєму альбомі "Комета" він буквально їсть тіло Славкове й п'є кров Вакарчукову. Їсть, п'є, захлинається, хрипить, конає та кінчає.

Плаксива тінь співака Вакарчука навіть ніяк не шифрується під час цієї трапези чемного епігона, який хоче набратися сил у своєї сакральної жертви. Хоче стати другом цього верховного творця (хоч би на мить, ну, і нехай). Власне, подібний косплей праведників не зовсім є новиною в Україні, адже ще десь є богомільний гурт Без Обмежень зі своїми безбожними вакарчукесками.

Всі вони не втомлюються вдячно ловити ті крихти музики, які колись ненароком впали зі столу Славка, поки сам Вакарчук блукає у дзеркальному лабіринті своїх уявних персонажів. Ще трохи й Шумей та гурт Без Обмежень почнуть змагатися між собою за звання найбільш старанного посіпаки пана Вакарчука.

На "Кометі" всенародний вакарчукіст Shumei вилизує ще живого пана Святослава з хворобливою пристрастю деяких католицьких парафіянок. Цитата Майкла Джексона на треці "Волосся" лише помножує всі ці одержимі підозри. Певне, що незабаром можна буде дочекатися літанії до пречистого серця Вакарчукого, а також і його святого тіла. Він чемно хрипить, захлинається, конає та кінчає на цьому косплейному поприщі.

Власне, чемність й зраджує Шумея. Яку щирість він так хоче пристрасно видобувати з цієї пережованої вторинности ("Родимка")? Яку іскру він хоче здобути своєю графоманською беззубістю ("Пробач")? Який же він нудний, прісний та прилизаний у своїх треках. Якийсь ж він брехунець там, де співає разом зі Златою Огнєвіч про буревії у спальні у нудній пародії на скрябінський хіт "Спи собі сама" ("Буревіями") чи там, де дає якісь латинські мотиви ("Комета").

Це ж як треба себе не любити, щоб урочисто зректися власної душі задля впертого всмоктування живого Вакарчука ("Капають")? Ще в рестораціях під горілочку ці кавери, певне, можна слухати, але на великій сцені – це якийсь різновид збочення. Можливо, що саме тому він так довго тягнув з презентацією альбому на платформах до Різдвяних свят, адже всі його кліпи з провінційною блогеркою лише увиразнюють ці святі недоїдки зі столу пана Святослава.

У його ресторанній патетиці немає жодної похмільної іронії. Можливо, він й справді позашлюбний син Вакарчука, щиро перепрошую, прошу пана, за такі інтимні подробиці, який щось хоче донести важливого до рідного татка? У 2001 році ОЕ якраз випустив свій найкращий альбом "Модель", то мо' Вакарчук десь трохи тойво у зеленому під низ, що на початку 2002 року й з'явився хлопчик Шумей. Тоді хоч якось та й можна зрозуміти цей сентиментальний передоз для дорослих дітей.

Кому насправді спрямовані слова Шумея "Малий романтик десь в мені живе. І тобі спокою він не дає"? Ліричній героїні треку "Одні твої очі" чи Вакарчукові? І що на це скаже Христина Соловій, оскільки донедавна єдиним адресатом її творчости був саме Славко? Шумей живим з'їдає Вакарчука. Прицмокуючи всотує все до останньої росинки, ще й плямкає апетитами у цьому начебто ексклюзивному меню, де навіть натякає на те, що щось трохи знає про джаз ("Як зоря"). Ніколи, ніколи не показуйте Шумею дискографію Чета Бейкера чи альбом Джона Колтрейна з Джонні Гартманом.