Найпершіший альбом буковинського проєкту Анастимоза після дебютного альбому торік.
Чернівчанка Анастасія Сігітова дістає з шухляди свої перші пісні, щоб таки втерти носа Клавдії Петрівні.
Після альбому "Холодні лапи Фауста" (2024) Анастимоза записала трек "Що між нами за блядство?", який став її найкращим досягненням торік. Здавалося, що вона й надалі буде рухатися у тому керунку.
Аж раптом виявилось, що у неї є ще якісь найпершіші пісні. Десь у традиційній мінливості Анастимози варто шукати якогось фокуса у тому, що деякі треки, можливо, доробляли вже десь зараз. Зайвим на альбомі "Відносність" є лише перший трек з купою русизмів.
Його просто забути, проте навіть він вже добре вказує на те, що на якихось теренах Клавдії Петрівни є різноманітнішою та невимушенішою артисткою у тому готичному електропопі чи нуарному трип-хопі.
Десь з цього моменту варто забувати якісь згадки про КП біля її пісень ("Сплетіння", "Кредо", "Не мій"). Туману у ній більше ("Відносність"). Іронії їй не бракує ("Канонадами"). А до піруетів на кшталт "Вже вільна", де Анастемоза вже наче чула Oklou, КП ніколи й не підходила.
Щось французьке нагадує також й найкращий трек цього альбому – "За ніс водять". Потрібно лише згадати, що саме. Десь у цьому й вся Анастимоза. Там, де одна – маска, інша вже – квітка. Вже цікаво, що ж там буде далі.