Klavdia Petrivna "Інтимна лірика" (2025)
Свідки рагуль-попу зі Стрийського району вертають до масштабу свого дебютного мініальбому.
Новий мініальбом Клавдії Петрівни з немічною епігонією під афористичну істерію та шабльоновий треш.
Клавдія Петрівна повертається до безрадісного європопу свого мініальбому "Бережи себе" (2023). Усе частівкове завзяття цього релізу своїм штахетним частоколом лише намагається завуалювати пережоване шамкання її героїні.
Після дебютника циркового етношансону та постсовкого мислення "Їде дах" (2024) Клавдія Петрівна знову навіщось зосереджується на чомусь мізерному. Так паразитування іконкою третьої Вєрки Сердючки на теренах гурту Kazka боляче прибиває її до лав тутешнього рагуль-попу (Вельбой, Brykulets, Parfeniuk тощо). Вона вже не одна така тут рідкісна, таких як вона вже безліч (і це без згадок про навалу її клонів).
Це навіть важко назвати екстрактом, чимось концентрованим після тих двох її релізів. Це лише лінивий натяк для її перезбуджених фанатів. Варто лише їй показати їм свого пальчика, як вони вже біжать галопом до неї своїми табунами.
Потік такої свідомості вже навіть важко розрізняти у цих самоповторах та кліше. Вона ніби співає лише хвилину той трешовий європоп з етношансоном, але через її благеньке одноманіття здається, що той момент триває цілу вічність ("Монашки"). Як пародія на когось чи щось вона відверто програє Двісті Boys.
Якщо згадати її псевдопровокативну лірику ("Замість ікон на стінах твоя фотографія" чи "Що робили наші губи, знає один Бог") за спиною гурту Kazka, то вже, певне, потрібно написати, що вона є лише попсовою епігонкою Олександри Заріцької. Чимось таким, ким була якось група Yaki-Da щодо гурту Ace of Base ("Інтимна лірика").
За всім цим немічним паразитуванням варто ще також не забувати про всі її постсовкові (російські) алюзії та настрої. Ще один знуджений, папіросний переспів на кшталт канадійки з російських емігрантів Мішель Гуревич (колись Chinawoman) у треці "Палай".
Ще одні "Бєлиє рози" Ласкавага мая в дуеті з виконавцем базарного етнотрешу Osty ("Жовті квіти"). І хіба "Музика в навушниках" це не такий собі переспів хіта російської групи Міраж "Музика нас связала"? Тую клавесинку та стрийська принцеска, яка так хоче втекти у ширший світ з гастрольними музиками, часом не з радянського мультфільму про Бременських музикантів позичила?
Тут знову, звісно, можна багато заїкатися про щось постколоніальне та культивацію наївної аудиторії. Якщо ж таким чином Клавдія Петрівна щось там хотіла сказати Варіантам, то мусить ставати у чергу.