Brykulets "Лучше чим твій бивший" (2025)
Системний епігон з невиразним ліричним життям та загубленим комічним ефектом.
Авторський проєкт в образі блаженної сирітки з Миргорода, який хоче принести якусь іскру з Неба на землю задля щастя простих людей.
Це, здається, другий альбом виконавця Брикульця. Перед цим був альбом "Медляки" (2021), мініальбом "SekS" (2022) та збірник "Любов" (2022). Хтозна, може такою поступовою послідовністю він претендує на статус тутешнього Weird Al Yankovic.
Епігонія ніде та ніколи не є якоюсь дивиною. Nazva косплеїть Пиріг і Батіг та ДахуБраху. Без Обмежень, Шумей, Шмальгаузен, а тепер й Крупін з Бородіним облизуються на Вакарчука. Парфенюк забрав ложку з рота Вельбоя.
Останні два – то туса Брикульця. Якось так сталось, що виконавці рагуль-попу почали знаходити скрізь один одного, що ті краплини Т-1000. Хоча Брикулець, звісно, вважає себе панком. У нинішньому своєму образку він трохи заблукав у часі (як і всі епігони), він ніби попаданець з 60-х, зайвий претендент до складу The Kinks. Такою поставою він підбирає недоїдки за гуртом Курган & Agregat та ще й мусить мати на увазі такого собі виконавця МС Реп з його "Мілфою".
На альбомі "Медляки" (2021) він поставав небезталанним персонажем з сирітковою акустикою під Бабкіна з тим впізнаваним потягом до каламбурів. Напевне, ще десь слухав Стрикала та давав загалом Скрипкою якусь проміжну версію Вельбоя. Може й навіть й був якимось протоВельбоєм у тому безпритульному блазнюванні приспаною іронією. Там поблизу його суржикової стилізації ще якось можна згадати й гурт Крижанці. У російськомовному його тягнуло вбік Хливнюка, в україномовному – десь й трохи до Псюка.
Якщо якось артистично підсумовувати цю пародію, то можна сміло написати, що тодішній Brykulets – це якби закохана пара Бабкіна та Скрипки народила від невідомої матері двох хлопчиків: Вельбоя та Псюка. У цьому підсумку не варто забути про панківські мрії Брикульця. Під дворову версію треку "Where Is My Mind" ("Піаніст") він вдає з себе справжнього пролетаря, фаната Чака Поланіка, який справжнім Тайлером Дерденом прийшов насцяти у зупу клятим буржуям. Непросто ж так його там називають "опасним терористом".
Десь у цьому панківському ракурсі (насцяти у зупу комусь іншому) й працює Брикулець. На мініальбомі "SekS" (2022) його небезталанний суржик у театрику Бабкіна може сподіватися лише на вторинне пережовування бляклої маси. І перехід до чогось прифанкованого на кшталт Курган & Agregat чи Латексфауни йому ніяк не допомагає. Попри всі можливі засади між високим та низовим його творчість є відверто нудною.
На збірнику "Любов" (2022) з деякими треками з 2017-18 років поміж неприкаяного бабкінського лицедійства з регейним та фанковим ще можна натрапити на простонародного Вакарчука з наказовим треком "Забирай свої речі". Вперше у його дискографії деякі тамтешні треки навіть здаля можна назвати хітами ("Носки", "Спи").
Новий альбом "Лучше чим твій бивший" (2025) з тим його начебто поп-фанком навіть приблизно не наближається до багатошаровості сороміцького щастя Курган & Agregat. Це лише попсова (розбавлена відомо чим) стилізація для бідних зі суржиковим блазнюванням довкола хітової істерії.
Дворова атмосфера посеред літа лише може уявляти собі всю курортну розкіш пляжів ("Ромашки"). Це босяцька фантазія про люксичне щастя. Звісно, що тут за бажання можна побачити хоч якусь користь у пропаганди фанку та диско для широких мас чи навіть якийсь стьоб з несмаку ("Ліза"). Якщо ж взятися вужче, то навіть точковий глум з безликих та вилизаних євродискових треків ("Якби ти знала", "Любима", "Гроші").
Так чи сяк його комічний потенціал є відверто безплідним. Як пародії ці треки мали б тривати десь до хвилини, оскільки далі слухати ці прісні версії чогось іншого вже зовсім незручно ("Любов"). Хіба він вже таким панківським чином повстає супроти вторинності на українській сцені чи у світовому музичному процесі нині зокрема.
Може він навіть персональний ворог рекурсії у своєму косплеї Джона Траволти з фільму Perfect (1985) транзитом через кліп Еріка Прідза та танці Джеймі Лі Кертіс на шоу Джиммі Феллона ("Посилать"). Там, дивись, за каламбурами підуть ребуси. Так виявиться, що він тією аеробікою ще хоче сказати щось антивоєнне, якщо мати на увазі початок стрічки Warfare (2025) Алекса Ґарленда.
Його тваринний глем іде у нікуди. Стара версія "Носків" є значно кращою, ніж нинішня, вся така сінтова, наче Брикулець ще й вирішив стати тутешнім послідовником німецького Рузвельта. Все це лише дитячі мрії його троєщинського поспішайка, який все ближче тулиться своїм блаженним бочком до колаби з thekomakoma.