Щеняче підбирання крихт зі столу гурту Пиріг і Батіг від галицького-донбаського дуету аніматорів.
Дрібні паразити з лейбла Pomitni з новим альбомом благенького поп-фолку, де на обкладинці відверто бракує реклямної іконки Юлії Тимошенко в образі Лесі Українки.
Третій альбом стрибунців дрібнобульбашкової активності може вкотре розраховувати лише на статистів за рекламною спиною Павла Зіброва. Усі їхні імітаторські побрехеньки про музичну подорож до коріння, ідентичності та глибоких роздумів вкотре до одного місця.
Ще з дебютника "Nazva" (2022) гурт Nazva прописався своєю паразитарною імітацією у галицькому гетто для тематичних пабів, місцевих фестів та студентів у калюжах.
Згодом ще був піонерський шкіцик-пустодзвін "Феномен Івасюка" (2023) та другий альбом "Гурма" (2023), де вони навіщось профанами зайшли на релігійну територію з беззубим паном Романом. Варіанти обстібали цю кітчеву спробу євангельською цитатою, яку в колі гурту Nazva, схоже, що сприйняли аж занадто буквально. Можливо, їм взагалі не варто братися за речі, де вони навіть приблизно нічого не розуміють?
Гурт Nazva з лейбла Pomitni завжди паразитував на чомусь доброму. Нині настав час благенького переосмислення віршів, де вони ніяк не дотягують до рівня гурту Пиріг і Батіг, зате не такі вже й аматори як недалекий гурт МУР. Лише люди максимально далекі від українського контексту чомусь так вперто навіщось намагаються відбілити Тичину невідомо від чого. Іншим побратимом дуету Nazva десь тут мусить бути Артем Пивоваров.
На альбомі "Паросток" гурт Nazva продовжує старанно паразитувати на нещодавніх альбомах гурту Пиріг і Батіг. Їх би навіть можна було назвати ханаанськими щенятами, які підбирають крихти зі столу, але ще однієї євангельської цитати вони не переживуть та й віри поміж їхніх спекуляцій чи маніпуляцій немає жодної. Кумедно, звісно, вкотре саме там, де ці профани з однієї львівської бульбашки ще щось патякають про Вавилон у треці "Єремія плакав" з привітом треку "Вона" гурту ПЄ.
За начебто багатоголоссям сентиментальних скітів довго потрібно шукати щось за цими карикатурними гоцанками. З чогось живого тут лише їхня шансонна паніка на тлі утисків збоку конкурентів з МУРу та гурту Schmalgauzen ("Чужію я"). Сковороду вони перетворюють на істеричний кітч ("Щастя"), адже саме кітч і є їхнього рідною парафією зі саундтрековим потягом до всілякої кон'юнктури на прикладі мультсеріалу На Краю Світів від творців мультиплікаційного трешу Мавка та Пес Патрон ("На краю світів").
У їхньої кабарети лише три шляхи. Шлях перший – косплеїти Гордія Старуха ("Зоря"). Шлях другий – піти у скрімо альбо емо ("Коханій"). Шлях третій – закинути музику та просто ходити містом зі своїм приватним вертепиком аніматорів на Різдво ("Зоря").
Їм не буде життя за альбомами гурту Пиріг і Батіг, особливо після треку "Нареченій", де вони так відверто на них паразитують. Якщо танцюрист Монатик свого часу був Іваном Дорном для бідних, а Макс Барських – Іваном Дорном для скупих та сором'язливих, то гурт Nazva – це Пиріг і Батіг для убогих та розслаблених духом ("Море").
У цьому кітчевому косплеї Мар'яна Пирожка їх можна назвати хіба діркою від бублика (скільки б вони не совали туди-сюди Шубертом з Бетховеном). Вони його приватні під'їдальники, як Шумей є приватним людожерчиком Вакарчука під горілочку у франківській ресторації. Вакарчукесок у них, до речі, також можна надибати у треках "Початок" та "Коханій". Яке тут, курча, переосмислення віршів з таким копійчаним постмодернізмом?