Дешевий шансон з простяцьким кітчем та сердитою банальністю у щирому серці виконавця цих мелодій.
Шансонний мікс агонії Бабкіна та Вакарчука на другому альбомі простого українського хлопця Максима Бородіна.
Ніхто не знає, для чого навіть на цьому перехідному етапі світовому українству потрібен українізований російський шансон. Його жваво штампують у своєму безплідному куточку персонажі на кшталт Яктака та Бородіна без жодної задньої думки про це. Клавдія Петрівна їм у цьому лише допомагає.
Максим Бородін у цьому сегменті розпочався з чемного альбому "Початок" (2022), де дешево та сердито давав шановній громаді відгомін російського шансону українськими словами.
Це був простенький та сентиментальний кітч з претензіями та деякими натяками на плаксивий попрок з патетичним сексапілом. Свою дворову естетику він просував без жодного натяку на хоч якусь іронію навіть там, де взорувався на щось Ляпісне, які якось весело міксували Таню Буланову та групу Ramones.
Його відверто шансонне мислення з цілим переліком банальних фраз було пересипане русизмами та російськомовними конструкціями про днюху та малу Батьківщину біля рідного під'їзда. Ними він співав і щось про козаків, війну та кляту русню ("Тобі в поміч бог").
До Кріса Рі йому було далеченько, а от на Вакарчука він вже зазіхав, щоб стати ще одним конкурентом у цьому для Шумея та гурту Без Обмежень ("Пам'ятаєш"). Також у цьому стані він подекуди ставав то епігоном Монатика, то епігоном Бабкіна, то епігоном Потапа ("На мапі").
Загалом у цій неошароварщині зі слідами шансону 2022 року можна було хоч якось виокремити хіба сінти у треці "Ніжно", які хоч якось пожвавлювали цю чемну нудоту. У треці "Вище" ще здавалося, що він десь трохи чув про данський гурт Saybia та, схоже, що це просто щось мимовільне.
На альбомі "Якби не ти" (2025) він вже трохи позбувся русизмів та російськомовних конструкцій, але так і не зрікся попри всю любов до Вакарчука всіх архетипів шансонного мислення. В Іріни Круг, до речі, дружини вікопомного Міхаїла Круга, є трек "Єслі би нє ти".
Слова "Я тебе стрічав, я тебе вінчав на кохання" ("Кохана") у ньому видають спадкового шансоньє з нестримним потягом до ідеалу 1997 року Вячєслава Бикава "Любімая мая" ("Там де ти", "Одна"). Безграмотну маячню про розбиті коліна в дуеті зі Златою Огнєвіч ("Без тебе") також можна записати до цієї парафії.
Десь він вже поволі починає прозрівати цей небезпечний момент у своєму плаксивому кітчі. Інколи його ще тягне вбік банальщини Артема Пивоварова, щоб заразом ще дати хриплий сексапіл Стаса Міхайлава для развєдьонок ("З гори на гору"). У всьому іншому його починає хилити до перехідного міксу шансону з Вакарчуком з дрібкою Бабкіна (на торішньому альбомі ОЕ була мандрівка Славка до одеського шансону).
Тут море відвертих запозичень з тим наміром, щоб Шумей та гурт Без Обмежень вже остаточно почали метушитися на нивці своїй ресторанних вакарчукесок під горілочку ("Не відпускай", "Притулись – обійми", "Ми завжди будемо разом", "Злочин").
Як і у Вакарчука, ліричний герой Бородіна попри всю свою неголену браваду та шансонний сексизм є інфантильним персонажем, який періодично потребує міцної жіночої руки (хоча б "Ми завжди будемо разом, бо ми не міняєм зірки на стрази, бо я назавжди добровільний твій в'язень"). За його простакуватою наївністю якось важко простежити хоч якісь сліди просування нетоксичної маскулінности в маси.
Звісно, що у своїх щирих вакарчукесках він швидко, якщо не відразу, стає достатньо одноманітним виконавцем з потягом до самоповторів ("Не варто", "Ти скажи"). Яблуко від яблуні далеко не падає.
Як і Вакарчук, чи навіть Тіна Кароль, він впритул не зауважує всіх сексуальних конотацій деяких чужих слів зі своїх вуст (хоча б "І навіщо морю човен без весла?") чи чогось відверто кумедного в україномовному виконанні все ще російських конструкцій ("пригорни мене, я був на вітру і я так замерз").
Перепрошую, прошу пана, за такі приватні подробиці, то його ліричний герой там ходив відливати на морозі, а тепер проситься в теплі обійми якоїсь неземної Істоти жіночої статі? То є чисте маніхейство російського шансону. Українець би в житті так не заспівав.