Екзильний виконавець Бабкін з якоюсь мінімальною сатисфакцією три роки тому за всі свої нинішні скандали.
Останній пазл у дискографії Сергія Бабкіна перед його остаточним падінням на дно для проповіді рибам та безхребетним.
Новий альбом Бабкіна після скандалу з піснею "Зрада" у 2023 та анонсу європейського туру гурту 5'nizza російською у січні 2025 презентує його незайманий образок у лютому 2022 року. До цього моменту він йшов довгих сім років.
Альбом "Космотато" мав з'явитися на світ Божий після альбому "Музасфера" (2018) та перед мініальбомом "Далі ми самі" (2022). 25 лютого 2022 року. Після повномасштабного вторгнення росіян він все чекав слушного моменту для цього релізу, проте, за його словами, увесь час знаходилось щось більш відповідне та актуальне.
Цікавим і навіть кумедним є те, що чимось відповідним та актуальним він вважає сороміцьке народництво мініальбому "Далі ми самі" (2022), де він навіщось перебирався у батьківського кожуха, а також альбом "Лютий" (2024) з його багатослівним пшиком апокаліптичного космополітизму у шатах Віри, Надії та Любові.
Після тієї зразкової самопародії на його безблагодатну місію пастирювання всілякою дешевою філософією про Бабкіна можна було спокійно забути з чистою совістю.
Між цим та після цього йому періодично прилітає в екзилі за анонси російською чи співпрацю з росіянами. Після такого хтось на кшталт Дорна чи Луни міг би залягти на дно, а от Бабкін ще чогось, здається, хоче. От тільки чого?
Десь трохи можна здогадуватися про те, якби б був цей альбом 25 лютого 2022 року ("Спалах", "Вона знає", "Твоя любов", "Ще осінь"). Млява лірика без іскри та звуки, які постійно когось нагадують ("Крізь твої очі", "Я постарів", "Проте") у своєму потязі до богомільної ейфорії.
Початок альбому трохи лякає своїм орбітальним пафосом у його приватнім планетарії, де хіба бракує фіта з хвільозофом Баумейстером. Після треку "Привіт, Бог" Бабкіна можна зарахувати до ще одного представника псевдодуховного кітчу в українській музиці (Jerry Heil, Псюк, Міша Правильний тощо) у його розлитій растаманії, де він ще навіщось псує той саунд своєю варварською лірикою.
У всьому іншому він несподівано тримається адекватної інтонації без всілякого дешевого блаженства та блазнювання і знаходить якийсь слід своєї колишньої іскри ("Колискова", "Тарган"). Навіть може своїм поп-роком передати якийсь привіт Бумбоксу ("Зараз") та трохи каламбурити за давнішнім прикладом ("Лис"). З найкращого тут варто загадати трек "Твоє небо".
На цьому все. Далі буде покручне EP "Далі ми самі" та альбом "Лютий", де він остаточно загубить хоч якесь натхнення у своїй дискографії заради патетичного популізму та скандалів з російськомовними слідами.