анастимоза "Холодні лапи Фауста" (2024)

Котячі веснянки з простенькими мотивами у ще одному україномовному привітанні співачці Луні.

Дебютний альбом проєкту чернівчанки Анастасії Сігітової, де всього намішано потроху, але чутки такі стоять, наче це "Життєва філософія кота Мура" Ернста Теодора Амадея Гофмана.

Простота рятує буковинський проєкт анастимоза. Завдяки цьому вона стає дещо покращеною версією деяких місцевих виконавиць і навіть щось трохи собі зазіхає на знуджені млості самої Клавдії Петрівни.

Котяча адорація панянки Сігітової у своїй чемній простоті дозволя їй бути більш невимушеною у цьому начебто готичному електропопі, аніж перепродюсована виконавиця Love, Mary ("Фауст"). Її нічого особливо не тримає і вона легко може піти звідси туди, куди захоче. Це ще одне україномовне привітання співачці Луні, яке неособливо й тримає її у своїх обіймах.

Всі етнокодові замовляння та відьмацькі натяки достатньо мінливі у неї, що та вода ("Загорни мене", "Звір", "Пішки"). Маревні веснянки швидкоминучі, хоча, звісно, цікаво, про які синці вона там співає ("Зігрілась")? Юродивість акцентується не надто. Необов'язковість лише вітається. Подекуди моментами вона являє покращені версії виконавиць на кшталт badactress ("Цілься в серце") та Христина Соловій ("Будда"). Десь вона трохи запізнюється на фіт до СадСвіта і в тому навіть можна відшукати якусь щемку ностальгію.

За слідами Клавдії Петрівни інколи вже навіть здається, що далі піде група Міраж ("Як зорі тримаються на небі", "Сильно так"), але ні. Лірика її ще дещо грубувата для лукавства Клавдії Петрівни, хоча може це у неї така спроба пародії анонімки у капелюшку, яка сама вже є пародією ("Дурдом"). Її одноманітність приховує щось важливе і це найцікавіший сенс цього альбому, де хітом можна назвати хіба трек "Руді письменниці".

Щось інше вона може шукати на альбомі канадійки Ghostly Kisses "Darkroom" (2024). Хоча б у треці "Golden Eyes".