Цілий детектив з дебютним релізом, де один мініальбом раптом виявився цілим альбомом.
Зранений сексапілом і Шекспіром артист Гошуля сочиться соками, щоб відразу претендувати на зірку хлопчачого рнб в Україні.
Дніпровський, а нині київський артист Гошуля є єдиним притомним моментом дистрибуції на лейблі Enko. У ньому нема ані йоти їхнього сектантського інкубаторства і якось він вже мусить колись піти звідти назавжди.
Навколо його дебютного релізу крутиться цілий детектив. Спочатку це мав бути мінімальбом на п'ять треків, де згодом їх було вже лише три. Раптом цей мініальбом виявився цілим альбомом на дванадцять треків, який відразу мусить змагатися за звання найкращого рнб-альбому року в Україні. Якщо у дівчачому рнб зіркою нині є Yarima, то у хлопчачому нею мусить бути Гошуля. Tery, звісно, має бути десь зовсім поруч, а от Nikow таки має бути десь зовсім позаду.
Його хітова мінімалістичність наскрізь просякнута чуттєвим та млосним. Сексуальна глосолалія впевнено зазіхає на ідеал україномовного рнб з усіма його сплесками, схлипами, хлипами та павзами (як цього й хце Zbaraski).
Лише трек "На смак легенів" та трохи "Ма" десь трохи тут є зайвими зі своїми русизмами та дещо химерною лірикою на кшталт "Непомітно зникне ґасло. Тебе запрошу до рабства. По одній до дна незламно, сильна та сумна". Хіба що він так трохи стібеться у своєму млосному дурмані, або ж просто заплутався у своїй хмільній ліриці, яка є великим плюсом його таланту.
Також не завжди доречними тут є його спроби речитативу ("Глуп", "Тобою", "Навпаки"), адже та збуджена маревна глосолалія йому завжди вдається наразі краще, ніж щось репове (хіба вже зовсім мамблове). Там хіба ще варто вважати на те, щоб його не віднесло енком до пітерського артиста Ассаї. Певні інтонаційні моменти ще, певне, варто вважати глумом зі скофкіанської набундючености, оскільки вона навіть не варта пуцувати йому мешти.
Ще десь тут можна зазначити, що Гошуля вже може бути не лише доброю заміною Сансею з гурту 5'nizza, але самому дуету зокрема ("Грім"). Дантес десь також мусить рюмсати після такого матеріалу ("Постріл").
Поза сингловими хітами його треки на дві хвилини мають заводити своєю тривалістю та вимагати відчайдушного продовження, чи то пак пролонгації екстатичного моменту. То є ціла гра, де Гошуля ще той майстер делікатної спокуси без всілякої павичевої хтивості ("Стерто").
Зраненою акустикою його млосний герой стікає соками настільки інтимно та спокійно, що його навіть можна спросоння назвати янголом ("Твій голос заводив", "Нікотин"). У своїх найбільших хітах він хоч якось виправдовує існування на цьому світі лейбла Enko ("Долоні на стелю", "Дурності"). Та мусить вже якось звідтам утекти заради своїх хмільних візій, еротичних саксів та соульних лінивців, де йому підвладне все на світі.