Помірний вікндовець у несмілих спробах збудженого плаксійства та сповідальної млости.
Дебютний альбом сухуватого рнб від виконавця Nikow у наївних мріях про цілковите підкорення жіночої природи його всесвітнім потопом.
Nikow колись був підписантом лейбла й досі російськомовного буковинця T-Fest. Мав з ним ще торік дві колаби (російськомовну та україномовну). Цьогоріч він вже приходить у цей світ з повністю україномовним альбомом "Сонь, ти спиш?".
The Weeknd гріє йому душу бажанням опанування мистецтва солодкої спокуси. Торонтійська школа рнб (Majid Jordan, Plaza, dvsn, Black Atlass, Always Never) вже ввижається йому на обрії цілком дотичною. Він сам перед слухачем стоїть вже майже голим у своєму збудженому плаксійстві задля сповідальної млости, яка відкриє йому всі свої двері та віддасть назавжди своє серце.
Ньюйоркець Boyslashfriend чи елейці Inc. No World лише посміються з цих несмілих спроб його мінімалістичности, за якою начебто має бути ціла безодня натякових спокус. Альбом "Сонь, ти спиш?" грається рівненько, без особливих одкровень. Його помірний вікндовець не настільки вже й солодкий, як він собі думає, щоб кобіти ось так відразу мліли від цих звуків ("Допоки її не відніме").
Безалкогольний Tery наразі ще значно потужніша фігура на території вкраїнського рнб. Рівень текстів Badbok чи Clonnex може лише снитися його наївним мріям ("Останнє бажання" чи "Сутінки" з рядками на кшталт "Її ноги розійшлися, як квитки на мої шоу"), а от The Curly він вже може спокійно вважати молодшим братиком. Замість того, щоб давати збуджений потік свідомості, він навіщось співає про нього ("Шкода, що ця пісня написана не про тебе").
Власне, те еротичне збудження, яке він вважає своїм червоним коником, достатньо штучне та удаване у своїх романтичних кліше ("Бальзам" чи "Хто перший?", де він ще навіщось лізе у політику). Брудні гітари лише посилюють комічний ефект від його плаксійства, яке подекуди повністю перебиває будь-який первісний потяг чи подальший секс навіть в іспанських мотивах ("Так солодко", "Я також").
Органічна наелектризованість не зраджує його тіло лише у двох випадках, де він майже стрибає вище власної голови, щоб навіть якось балансувати на небезпеці саморуйнування ("Кисті", "Зупини її"). Поза цими фрагментами його любощі ще доволі платонічні назагал для широкої обсервації впритул.
Мо' хоч колорадський проєкт How To Dress Well якось зігріє його вразливу душу своїм треком "No Light" з нового альбому "I Am Toward You" (2024).