Найцікавіша наразі зірка дівчачого рнб у країні зі своїм дебютним альбомом.
Польові дослідження оманливої природи любовного чару з канонічною міфологією стосунків, які Yarima, звісно, що вигідно вивертає у свій бік.
Стартовий мініальбом Марії Коваленко з Полтавщини "Цикл" (2023) був несподіваним одкровенням поміж всього українського рнб. Майже ідеальним релізом хітового рівня поміж безлічі прикладів незрілої адаптації надзвичайно чуттєвої природи жанру.
Десь між тим та цим у неї ще була дещо дивна колаба з галицькою виконавицею Gunna Chorna для низового репертуару Дорофєєвої. На щастя, жодного сліду тієї діяльности на альбомі "Вояж" не відшукати навіть з телескопом. Усе це вже у минулому. Yarima взялась за правильних продюсерів (Hippocampi, Zbaraski тощо) і за рік записала впевнений та майстерний віночок хітів, млосних, густих та вібраційних.
Канонічну міфологію стосунків на теренах рнб Yarima, звісно, що вигідно вивертає у свій бік. Обкладинку її дебютника також слід відразу перевернути. Це вона тут яскрава зірка, а це – лише його телескоп, який може про неї мріяти лише здаля. Гра завжди була однією з найважливіших ознак жанру, який оспівував всілякі міражі у людських стосунках.
Фінальний хіт "Цинія" лише більше натякає на те, що Yarima тут – прибулиця з далекої зорі. Як Скарлетт Йоганссон зі своїми польовими дослідження людської природи у фільмі Опинись у моїй шкірі (2014) Джонатана Ґлейзера, режисера Сексуальної тварюки (2000) – "Бо я шліфую кожну букву до блиску, щоби дала іскру. Розчепила тіло в атмосфері, бо я хочу знати наскільки близько. Наскільки близько, що я запускаю в їхні вени. Може це є почуття?" Для України такий багаторівневий сюжет у рнб є цілковитою фантастикою.
Дещо зайвим на її дебютнику є хіба трек "Не знаєш", а також й чемний ґазда Otoy у треці "Гірко". Він там, шо той Ален Делон біля Даліди, але не настільки, що аж. Своєю наївною брутальністю він зовсім не відчуває її поезії. Власне, навіть сумнівно, що він розуміє всю красу цього мимовільного моменту. Вона там вся така ефірна та неземна, легко вислизає крізь пальці кудись крутійкою, а він просто якийсь прозаїчний тлумок зі своєю понтовою банальщиною та начебто пацанячими русизмами. Після такого навіть можна не сумніватись, що червоний телефон – це лише метафора, а не щось з Камасутри.
Її млосне рнб – то мара ("Вікно"). Любов – це талісман з ілюзій та оман. Любов – це талісман, що кидає в туман. У тумані, власне, блукають лише вони, бо хто ж вони без неї. "Відпусти мене на волю, я твої крила" – співає вона у треці "Крила". Звісно, що лише вона крила його тіла, бо ж він навіть не може затримати її навіть на мить (привіт Yuvi).
Її погляд може його вбити. Вона відверто про це каже у треці "Омана" з геріджовим відгомоном ("бійся моєї правди"). Саме тому вона й змушена постійно втікати та переховуватися (хіт "Злови мене"). Постійно завуальовувати важливе у прекрасній двозначності любовної гри "Я знаю, що між нами. В чому річ" зі слідами рук на колінах ("Запитую"). Грайливо щебетати йому на вушко лише те, що він хоче почути. Мінлива гра з канонічною міфологією – це її особливий чар.
У фразі "я ніби прив'язана до землі" найголовнішим словом є оте (отойному) "ніби". Її вояж – це міраж. Це все у його голові, а вона у цей час десь зовсім не тут. Сходить до нього з романтичних небес, хоча, звісно, до нього такого ніхто не робив. Ні-ні-ні. Бла-бла-бла. Ха-ха-ха. Паролє-паролє-паролє.
Саме час після цього релізу (а це один з найкращих альбомів 2024 року в Україні) вкотре послухати новий альбом Dawn Richard & Spencer Zahn "Quiet In A World Full Of Noise" (2024).