Ivan Humoreska "Великі закриття" (2024)

Артистична постава Івана Гуморески з готовою виставою у психоделічних мандрах останніми днями.

Новий мініальбом жанрового жонглера та еквілібриста-іроніка, який завжди може організувати свято за будь-яких обставин.

Дебютний альбом "Ми маємо уявляти Сізіфа щасливим" (2023) відкрив країні справжнього шоумена, майстерного фокусника, який може будь-що і будь-де. У його нових виставах більше життя, ніж у хайпових шмальгаузенів зі всіма їхніми вакарчукесками.

Його чарівник-алхімік свідомий всієї своєї сили у будь-якому перевтіленні своєї природи (рейв, фолк, синті-поп, психо-поп тощо). Саме у цьому місці його іронічних заповітів цим останнім дням ("Не очікуйте забагато від кінця світу") можна дивуватися цій переконаній усвідомленості таланту. 

Саме у його словах "Дуже прикро, що у цьому розквіті років і танців все на паузу поставив. Відкотився на початок. Скільки часу у нас вкрали. Скільки часу у нас вкрали. Скільки днів я не поверну" справді можна відчути реальний масштаб подій навколо ("У пошуках вкраденого часу").

За такий рівень поезії та артистичності багато хто б на українській сцені віддав би цілу душу ("Київ", "Магеллан", "Велике відкриття"). Цікаво було б його почути у колабі з Артемом Бембою чи у чомусь равелівському з гуртом Пиріг і Батіг. Мантра "Велике закриття" суголосна всім святим травам Мар'яна Пирожка.

Має зрештою бути хтось у країні, хто спроможний організувати свято навіть у ці останні дні. Хтось на кшталт The Flaming Lips з їхніми різноколірними бальонами та всілякими феєрверками у піднесеному просторі цілковитого спокою під відкритим небом ("Невдачі").