Omana "Коли серце твоє горить" (2025)
Перша та єдина мандрівка Олексія Богомольного від сміховинного до смішного туди й назад.
Третій альбом гурту Omana вкотре бавиться своїми ілюзіями про панування та покарання на тлі вторгнення Демонічного.
Після кліпу на трек "Не погаснемо" здавалося, що новий альбом гурту Omana увесь буде таким. Це помилка. Вони й досі сплять летаргічним сном у нечіткому очікуванні Когось на білому коні, хто цілунком визволить їх до життя.
Загалом більшість свого життя Omana снить між гуртами Димна суміш та O.Torvald. Це більше попрок, оманливий постґрандж. Вони лише бавляться у декаданс і можуть лише мляво мріяти про перевтілення (трансагресію). Це не агресивна музика, а музика, яка агресивно щось постійно приховує.
Лірика є в'язницею для фронтмена Олексія Богомольного. Якщо фірмовий саунд його підносить догори, то тексти лише боляче спускають його на землю. Чемний образок Богомольного і є його ґратами.
Може саме у тих обмеженнях він й знаходить якусь садомазохістську насолоду у тому пасивному підкоренні (слух. новий трек "Під готичним небом"). Його самобичування мають сенс лише тоді, коли карає сам себе за ілюзії про досвідченого та глемового спокусника.
Він лише раз чомусь сягає сексуальної двозначности. На більше йому чомусь бракує енергії, хоча він й плекає довкола себе образок активного учасника виснажливих оргій. Поміж такої кількості згадок про нечисть йому чомусь бракує фантазії до чогось збоченого на кшталт Marilyn Manson та Rob Zombie.
Щось вже зовсім андрогінне чи бісексуальне (Placebo) його лякає, як і оперний трансвестизм (Muse). Він чемний традиціоналіст у масці. Навіть HIM йому важко взяти за орієнтир, адже не все вже там так просто з тим солодкоголосим Вілле Вало.
Його секс-символ не любить мінливості та цурається іронії там, де співає про смерть, ворон, чорне небо та рожевий дим на мініальбомах "Божевілля" (2015), "Пригоди Сковороди в Сузір'ї Великого Пса" (2016) та "Не засинати" (2022). Він лише бавиться у готику без особливих родзинок, а для іронії йому, здається, потрібен вагон часнику.
На альбомах "Альбом Жахів" (2020) та "Крізь Пітьму" (2023) у гурту Omana ситуація не сильно й покращується. Може бути трохи електроніки, проте лірика та постава нікуди не змінюються (не перевтілюються). Це лише банальне просторікування назагал про ходіння лезом, шалені сни та вогонь у руках.
Його потойбічна одноманітність нагадує оберіг від усього різноманіття мінливих демонічних сил, які можуть бути будь-ким задля того, щоб стати усім відразу. Уривки з фільму Кабінет доктора Калігарі чи фраза "Стріляй, нас не запросять в рай" – це лише маскувальна сітка, яка не надто його врятує від повного проникнення ворожих сил. Увесь його захист – сміховинна самограйка супроти безкрайньої плоті Темряви.
Лише раз на альбомі "Коли серце твоє горить" Богомольний переходить від сміховинного до смішного. Це, звісно, пручавистий трек "Не погаснемо", де він нарешті перевтілюється, стає іншим. Що саме тут з ним сталося? І чому такий трек лише один на альбомі? Який саме еліксир так на нього вплинув?
Підозрюю, що чарівний еліксир з оази братів Галлагерів ("Бо вдвох ми за десятьох"). А від чого Хтось має захистити його своїм сексом? Від прийняття чогось тваринного у собі (у сонмі нечисті) чи чогось гомосексуального (в образі вампіра)? Яких саме нечистих бажань він боїться?
Цікаво, що саме тут несподівано біля гурту Omana починає бовваніти привидом сам Вакарчук, який також постійно хоче, щоб його хтось врятував у тих підкаблучних мотивах, які він постійно надолужує наказовим способом. А ще у маніфесті "Серце твоє горить" про пошуки гармонії та справедливості, де, якщо вірити Богомольному, Вакарчук не лише перший галицький панк, але й перший галицький гот.
У всьому іншому все ж таке пасивне, упокорене та багатостраждальне ("Чари твої"). Чемний попрок про розбиті надії та загублену віру з актом привселюдної сповіді: "Так, я не є зразковим. Так, я не служу всім богам. Так, лину в загадкове. Та не приношу зла" ("Час настав зустріти монстрів").
Доволі нудне дійство навіть під готичний орган та всю аритмію укупі. Йому самому не смішно за межами треку "Не погаснемо" співати щось на кшталт "у повний місяць ти розбудила звіра в мені" ("Перевертні")? У кліпі "Феєрія" невідомо, що ще смішніше – вуха графа Орлока з Носферату Мурнау чи підводка фронтмена. Це якась пародія на готику. У якомусь майбутньому кліпі мусово дати прикінцевий фрагмент з Молодого Франкенштейна (1974) Мела Брукса (їх там два).
І не дай Боже, щоб інцели цільово підняли цю музику на свій прапор. То ідеальна музика для тієї розбурханої спільноти, яка так боїться лесбійок-демониць. Лише плекання міцної гомосексуальної спільноти є єдиним шансом для інцелів. Лише в образі вампіра вони зможуть претендувати на безсмертя.
Лише у такому патріархальному світі Її чари завжди будуть сильнішими за нього. Він може лише пишатися своїми бойовими фантазіями у той час, як вона ковтає його під час спарювання. Власне, вже давно його проковтнула. Він вже так традиційно на все повільно реагує, що Антоні встигне вже зо шість разів обкрутитися довкола коханого бальона.