Аскетизм парламентської кампанії 2014 переходить у фазу подібності, що свідчить про невідрізняння схожого.
Лаконічність та аскетизм рекламних кампаній учасників парламентських виборів, що мало б свідчити про економію на тлі війни, дійшли до ручки та перейшли у фазу взаємного та обопільного паразитування на скупих меседжах для бідних.
Одні запозичують в інших, а інші запозичують в одних і це стає чудовим простором для утворення різних покручів та гібридів.
Така приречення запозичення висить над усіма учасниками парламентських перегонів і ще більше сприяє враженню клоунадної карнавалізації.
Часом навіть видається, що саме цей ефект є логікою цього хаотичного нагромадження та повторення символів, кольорів та слів.
У тому білбордному повторення з певних ракурсів навіть можна почати шукати теорію змови, чи якоїсь бізнесової гри, як наприклад, у 2 серії 4 сезону серіалу Person of Interest, хоча це більше схоже на взаємний тролінг нових команд реформаторів та трансформерів.
А ось і перший випадок такого безпардонного запозичення рейтингу Порошенка від Івана Васюника у кількості 30 штук (не тисяч, а саме штук), що нібито у чомусь підозрюють і навіть збираються кудись позиватись.
Позиватись нібито збирається команда кріейторів ось цього білборду БПП, що більше схожий у розташуванні своїх кольорах на традиційну символіку московського Спартака, а відтак може негласно натякати на повстання рабів в одній імперії.
Слоган цього білборду, схоже, що також творила якась молода команда, бо тут, як і у шкільні роки, руки просто чешуться змінити букву "д" на букву "б" та забрати букву "н".
Але якщо команда БПП нібито хоче позиватись до команди Івана Васюника, то і Тимошенко може нібито позиватись до команди БПП за використання її коронних кольорів.
У двох останніх білбордах ще можна простежити валетну традиційних гендерних позицій, бо у маскулінного Порошенка це м'яке фемінне побажання "Час єднатись", а в фемінної Тимошенко – жорстокий маскулінний наказ "Не здаватись", зціпити зуби та затягнути паски до Пасхи.
Зціпити зуби та не нарікати на долю маючи на увазі ув'язнену долю Надії Савченко.
Затягнути паски і до Пасхи чекати на ефективне пришестя нової та сильної команди Юлиних ангелів у білому зі своїм Луценком у камуфляжі.
Якщо БПП може позиватись до Васюника, а Тимошенко може позиватись до ББП, то й сильна команда Народного фронту може позиватись до нової, сильної команди Батьківщини.
А ось до такого роздвоєння Парубія з ефектом "матрьошки" зможе хіба що позиватись лише Путін у свій день народження.
Тимошенко та її палітру вже тролять і зливають усіх, хто може і не може, і навіть Свобода.
І навіть Ляшко, який обміняв вила на снайперку (далі, напевне, буде атомна бомба) також так радикально паразитує на її кольорах та побажаннях.
Транзитну долю Тимошенко тролять усі, і навіть у Порошенка на її Юльку є свій Юлій.
Мають свої несподівані проблеми й члени команди БПП, бо ось таке сусідство Юрія Луценка з рекламою забороненого у Росії (там Луценко також заборонений) пива більше нагадує про його алкогольний скандал 2009 року у Франкфурті-на-Майні.
А сама реклама пива лише говорить про використання українськими брендами канонадної ситуації на Сході та ворожого образу Росії для просування своїх патріотичних товарів.
Від пива до Юлі – один крок і тому тут знову можна побачити, як знущається прем'єр Яценюк над відвічним бажанням президентства у вічної прем'єрки Тимошенко.
Навіть сітілайти у Юлі якісь побиті (на вустах та косі), покоцані (зверху) та заплямовані якоюсь невідомою білою речовиною на правому вусі.
А це ще один легковажний приклад прикладної іронії команди БПП над Юлією Тимошенко.
Від Юлі переходимо до персоніфікації львівських білбордів, де вже можна побачити живого кріейтора світлого майбуття та просто містера Мема – Романа Брезіцького.
Розвіртуалилась від попередніх закликів до п'ятірки усміхнених облич й команда Анатолія Гриценка.
А ось тут вже помітна безладність захаращених захарастів з Ліберальної партії та, чи то Омихайла Панащенка, чи то Омихайла Опанащенка.
Ліберали на обшарпаних стінах – це вже навіть не сміх та гріх, а якийсь натяк на пост-смітникову долю з літальними випадками.
Саме тому так самотньо жебрає десь у закутках міста Опозиційний Блок з їх відродженою стабільністю.
А на балконах полощеться банер міфічної партії 5.10.
І ось так лузерно висить плакатик Остапа Стахіва.
Фінішує цю підбірку політичної реклами на вулицях Львова вже історична фотографія реклами Садового з укуківським слоганом "Візьми і зроби" на тлі розритої вулиці Куліша.
Та її нова варіація безінформаційного табло на вулиці Театральній, де просто треба взяти і зробити.
На остаточному фініші присутній агітаційний приклад не з вулиць Львова, а з його віртуальних провулків і це Подолайк за Ірину Подоляк.
Науці наразі невідомо, хто ж автор такої недосконалої постерізації Ірини Подоляк, де на її усміхненому обличчі людини нового покоління чомусь утворюється ілюзія неакуратних залишків чехівської борідки (тобто еспаньйолки і добре, що не йолки) і навіть (чомусь) ефект присутності адамового яблука.
Науці наразі невідомо, хто ж так халтурно витискає з себе раба і чи не є це прикладом омаскулінення Ірини Подоляк вурстівським свідченням цирку у цьому парламентському євробаченні, або ж ознакою впливу на її імідж шамана Березюка за методиками реверсивної психології.
Звичайно, науці відомо, що поміж прихильників та прихильниць Ірини Подоляк є багато геїв та лесбійок, а їй, як людині з новим поглядом та широким світоглядом, не раз, напевне, доводилось перетинатись у коридорах Ратуші з тусою геїв та лесбійок поміж працівників та працівниць Львівській міській раді, але на цьому місці варто сказати рішуче "ні" такому опортуністичному посяганню певних поглядів на її світлий образ, бо толерантне місто Львів ще не настільки готове голосувати за навіть мінімальні вияви будь-якої толерації певних верств населення нетрадиційної орієнтації.
А поки місто ще не готове, а боротьба триває, то для усіх у кого помітний брак груву звучить The Budos Band та їх хіт "Rite Of The Ancients".