Re-read "Повсякденність, драма, романтика" (2024)

Поколіннєвий маніфест киян Re-read, який навіщось намагаються зіпсувати франківські хлоп'ята.

Дебютний альбом київського гурту Re-read грайливої та схвильованої ейфорії напередодні дорослішання.

Інді-року гурту Re-read з повсякчасною мінливістю емоційних станів їхньої вокалістки пасують ті фрагменти шугейзу та емо. Щось мідвестове у них ніколи не заважатиме їм зайти у дрім-поп, а певна чемність тієї ж вокалістки на одному альбомному прикладі навіть може замахнутись на спадок Марії Бурмаки.

У японських слідах зачарованої весни гурту Re-read вокалістці Каті Мікотовій поміж тих грайливих патернів інколи бракує інтонаційної різкості. Десь, схоже, що це свідомий спротив нестримному потоку дорослішання. У межах цих підліткових маніфестів у неї там відразу виникає сповільнена патетичність, як ще одна спроба стримати той перехід в зовсім інше життя ("Весна зачинених дверей").

В альтернативному світі цей дебютник спокійно міг би називатися "Хованки", хоча маршову параду їхньої ледве не сіґурроузної ейфорії ("Хованки"), того дитячого польоту ("Космічні мандри") якось важко приховати десь під ліжком. Загалом можна у цій ситуації зрозуміти потяг вокалістки до спокенворду, як такої собі піднесеної заповіді малятам на майбутнє, але обидва випадки цього моменту на альбомі є відверто зайвими ("Недостатньо"). Без них вона легка, радісна та мінлива. З ними ж у тому пафосі звичайних слів за її спиною почина витати образ чемної відмінниці.

Мікотова так легко потопає у мареві, настільки чутлива до найменших змін у собі та зовні, що присутність на альбомі недоладних франківських хлоп'ят (Sad Novelist та Drimandr) дещо дивує. Один профанує усі її тонкі сфери своєю істерикою (зайвою навіть у жанрових межах), а інший – то якийсь лайтовий Паліндром, якому терміново треба записатися у секцію американського футболу зі своїми грубими підкатами ("В останній раз").

Без них альбому "Повсякденність, драма, романтика" набагато краще, а вокалістка ще й мусить врівноважувати своєю гнучкістю той світ після їхнього тимчасового перебування. Без них вона відразу здатна на ідеальний поколіннєвий маніфест "Недостатньо" ("Як порвати це сіре буття? Доказати собі та іншим. Це несправжня я. Я можу бути більшим. Хочу бігати, а не стояти, cпівати, а не мовчати. Хочу дихати, а не зітхати, любити, а не страждати").

Власне, вона вже все довела всім цим альбомом, а не лише окремими його хітами на кшталт "Котик", де їй до пари відразу можна привести на приплід трек гурту Margot And The Nuclear So And So's "Paper Kitten Nightmare" з альбому "The Dust Of Retreat" (2006). На треці "Додому" гурт Re-read поміж іншого так тягне кудись вбік проєкту Mojave 3 від учасників Slowdive, що вже зараз варто вірити у те, що їхній другий альбом буде значно кращим. Мікотова, схоже, лише розігрівалась перед чимось більшим.

Для неї, а також й для всіх інших, тут лунатиме гурт Lime Garden з хітом "Pop Star" на дебютному альбомі "One More Thing" (2024).