Рома Майк сильнішає у своєму репі задля надії нового рівня на майбутньому альбомі.
Четвертий альбом волинського репера Роми Майка починає поволі надолужувати всі свої таланти.
Рома Майк звик псувати свої треки власними руками, андерним популізмом та слабкою лірикою. Альбом "Таврія демо" нарешті дарує слухачеві надію на те, що він може значно краще та сильніше.
Найбільша проблема його репу, як і більшості вкраїнських начебто реперів, у тому, що лірика не може наздогнати наслуханий саунд. Цей навіть не лірика зовсім, а якісь скоромовки під ніс, де за римами важко простежити хоч якусь сталу ідею на два кроки вперед.
Не відразу, але поволі Рома Майк починає вставати з колін власних істин та інших громіздких конструкцій заради чогось найкращого у собі. Для психоделії він ще дещо простакуватий, а от свій потяг до абсурду він вже б міг викрутити до кінця за прикладом гурту ex-вадг.
На тих теренах, до речі, він ще б міг записати дитячий альбом для поліпшення дикції. І це б був чудовий вибір, адже кралечка під боком у контексті шраму під оком та асортименту мозолів, то якось вже зовсім смішно з його досвідом.
Зазвичай на альбомі "Таврія демо" (2025) лірика все ще плутається за звуком, проте навіть у такому стані вона вже спроможна на кілька цікавих панчів на кшталт "Слухав Океан Ельзи до альбому "Gloria"" ("На 5 на роботу"), "Відчуваю ситість як Суркіс відчуває бізнес" ("Баба Тамара") чи "Почуваюсь як Otoy в США. Моя малишка-мишка більше бос ніж Горова" ("Джетлаг").
Філософського популізму про самоту та суспільство у ньому вже значно менше ("Я пакетик віднесений вітром"). З'являються якісь натяки на глум ("Завези мене додому"), а за джаз-репом чи навіть джи-фанком він ще й раптом виявляється фанатом чогось хаузного на кшталт Еріка Прідза ("За жалість не дають винагород"). Інтонації там ще варто пропрацьовувати, звісно, хоча, здається, що співає він там краще, ніж читає.
Йому тре більше плекати Larry June у собі, адже чилове є найкращим його станом у тих солодких соульних семплах ("Повідець"). Саме на цих теренах й виникають найкращі та повноцінні треки його нового альбому ("Сусіди сплять", "Ненамайниш").
Варто сподіватись, що цей альбом надихне Рому Майка вийти на зовсім інший рівень на своїх подальших релізах, щоб не виникало більше питань, як з Довгим Псом, куди вся ця радість згодом безслідно щезає.
А десь тут лунатиме трек "Could've Been Different" з нового альбому McKinley Dixon "Magic, Alive!" (2025).